Постанова 4803 № 201/5579/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3079/23 Справа № 201/5579/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., секретар Піменова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС», приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання протиправними дій приватного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Антонюк О.А.), В С Т А Н О В И В: 27 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання протиправними дій приватного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив визнати протиправними дії приватного виконавця Лисенка Юрія Олександровича зі звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 69565578 від 04.08.2022 року з виконання виконавчих листів № 204/5579/20 від 05.04.2022 року і від 12.11.2021 року виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича поновити порушене право заявника, шляхом повернення зі свого депозитного рахунку на рахунок скаржника 1010 грн. 00 коп. протиправно стягнутих коштів. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року скаргу ОСОБА_1 стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС», приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання протиправними дій приватного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, вважає що вона постановлена з порушенням норм чинного законодавства, висновок суду першої інстанції про пропуск строку на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця є помилковим. Дєдов Б.І. просив ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року скасувати. Справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. У судовому засіданні просив задовольнити його скаргу у повному обсязі. Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив. Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1). неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2). недоведеність обставин, що мають значення для справи; 3). порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2022 року ОСОБА_1 подав скаргу на надії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю. О. щодо неправомірних стягнень пенсійних виплат з ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 69565578 від 04.08.2022 року. Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником пропущено строк на звернення зі скаргою. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Згідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі було зроблено висновок, що оскаржувана постанова була прийнята державним виконавцем 04.08.2022 року, а 27.09.2022 року скаржник звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» для отримання довідки, до суду зі скаргою звернувся 27.12.2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. Апеляційний суд вважає, що даний висновок суду є помилковим, оскільки отримання довідки у Банку 27.09.2022 року само по собі не може свідчити про початок відліку часу для оскарження дій приватного виконавця. Про своє порушене право ОСОБА_1 дізнався саме 26.12.2022 року, коли було зроблено відрахування з його картки, що він підтвердив роздруківкою, окрім того, апелянтом до скарги було надано роздруківку з АСВП, з якої вбачається, що вона була отримана 26.12.2022 року, а тому апеляційний суд вважає, що строк на оскарження дій слід рахувати з 26.12.2022 року. При постановленні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не було ретельно досліджено матеріали справи, що призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає нормам матеріального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.В. Халаджи О.Д. Канурна Т.В. Космачевська Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2023 року. Суддя-доповідач О.В. Халаджи