Постанова 4817 № 598/1023/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 598/1023/21Головуючий у 1-й інстанції Олещук Б.Т. Провадження № 22-ц/817/9/22 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 січня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Шевчук Г.М. Суддів - Костів О. З., Міщій О. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №598/1023/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2021 року, ухвалену суддею Олещуком Б.Т., за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Івано-Франківськ) Плавінської І.В., - В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Збаразького районного суду Тернопільської області із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Івано-Франківськ) Плавінської І.В. Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Івано-Франківськ) Плавінської І.В. повернуто заявнику без розгляду. на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2021 року у справі №598/1023/21 не базується на засадах конституційного принципу верховенства права, є незаконною і необґрунтованою, вважає цю ухвалу такою, що суперечить завданню цивільного судочинства України, зазначені у ній висновки суду першої інстанції цілком не відповідають обставинам справи. Просить скасувати ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2021 року у справі №607/1023/21. Вказує, що під час розгляду справи вона направила сторонам усі матеріали і докази, що стосуються поданої скарги. Крім того, судом порушено процесуальні строки розгляду скарги. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Повертаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що вказану скаргу на дії державного виконавця подано без додержання вимог ч.2 ст.183 ЦПК України в частині надання суду доказів про надсилання (надання) такої заяви іншим учасникам справи. З таким висновком колегія судів не погоджується. Судом встановлено, та підтверджено доказами наявними в матеріалах справи, що на примусовому виконанні в Збаразькому міжрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває зведене виконавче провадження №60126065 від 20 вересня 2019 року про стягнення із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованості. До Збаразького районного суду звернулась ОСОБА_1 із скаргою, зареєстрованою через канцелярію суду 30 червня 2021 року, на службову бездіяльність головного державного виконавця Плавінської І.В. щодо умисного не проведення виконавчих дій. Скарга ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця подана на стадії виконання судового рішення, а саме в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. В ході розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово заявляла відводи головуючому по справі - судді Олещуку Б.Т., посилаючись на його упередженість та необ`єктивність, за результатами розгляду яких виносилися ухвали: - 23 вересня 2021 року - про визнання відводу судді Олещуку Б.Т. необґрунтованим; - 27 вересня 2021 року - про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Олещуку Б.Т.; - 07 жовтня 2021 року - про визнання відводу судді Олещуку Б.Т. необґрунтованим, Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження». Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Відповідно до положень абз. 2 частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства, не звернув увагу на те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті. Такий висновок викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 569/13154/20. Апеляційний суд звертає увагу на те, що розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ. Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до суду. Інші доводи апеляційної скарги щодо необхідності задоволення скарги ОСОБА_1 по суті апеляційний суд відхиляє, на підставі ч.4 ст.379 ЦПК України. Згідно ч.4 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про необґрунтованості постановленої судом ухвали, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.374, 379, 382, 384, 389, 390, ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 січня 2022 року. Головуюча: Шевчук Г.М. Судді: Костів О.З. Міщій О.Я.