Постанова Волинський апеляційний суд № 161/13504/23

Справа № 161/13504/23 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/932/23 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 вересня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., розглянувши у в порядку письмового провадження цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данилевич Людмили Іванівни та визнання недійсною постанови про розшук майна боржника, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2023 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данилевич Л.І. та визнання недійсною постанови про розшук майна боржника. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 14 серпня 2023 року скарга залишена без руху і надано строк для усунення недоліків скарги. Протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення скарги без руху, зобов`язано заявника зазначити правильну назву суб`єкта оскарження, код ЄДРПОУ, відомі засоби зв`язку та належним чином оформити скаргу, подати до суду оскаржувані постанови приватного виконавця або належним чином завірені копії для суду та інших учасників справи. 16 серпня 2023 року на адресу суду надійшла виправлена скарга ОСОБА_1 з додатками на виконання ухвали суду від 14 серпня 2023 року. При цьому заявником подано скаргу з додатками для суду та одну копію скарги з додатками, хоча сторін по справі дві, а саме: суб`єкт оскарження Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та стягувач ОСОБА_2 .. Суд першої інстанції вказав, що заявник виконав вимоги ухвали суду від 14 серпня 2023 року не в повній мірі оскільки не надав копії скарги з додатками для всіх учасників справи. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данилевич Л. І. та визнання недійсною постанови про розшук майна боржника визнано неподаною та повернуто скаржнику. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу, суб`єкт оскарження, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема в п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу (повернення заяви позивачеві (заявникові)), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, ця справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у цій справі є 20 вересня 2023 року - дата складення повного судового рішення. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу суду - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам частини третьої статті 185 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не в повній мірі виконав вимоги ухвали суду від 14 серпня 2023 року та не додав копії скарги разом з додатками для стягувача. Таким чином, скарга на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України підлягає поверненню ОСОБА_1 . Однак такі висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження». Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Апеляційний суд звертає увагу на те, що розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ. Відповідно до ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду першої інстанції, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суду повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Таким чином стаття 448 ЦПК України та ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає вимоги до скарги на дії державного виконавця. В жодних відмічених правових нормах не передбачено, як вимогу до скарги: надання копії скарги для стягувача. Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, зазначені положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, необхідно дійти висновку, що суд першої інстанції, повертаючи скаргу ОСОБА_1 , не дослідив доводів ОСОБА_1 щодо порушення його прав при ухваленні судового рішення судом першої інстанції та допустив надмірний формалізм, оскільки суд першої інстанції не позбавлений був права самостійно зробити копію скарга та доданих документів для стягувача. Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до суду. Оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначені обставини враховані не були, то відповідно до вимог п. 3, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 268, 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2023 року скасувати. Цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данилевич Людмили Іванівни та визнання недійсною постанови про розшук майна боржника направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-судді: Судді: