Постанова 4824 № 759/11460/20

справа № 759/11460/20 головуючий у суді І інстанції Ул'яновська О.В. провадження № 22-ц/824/1780/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А., з участю секретаря Жванко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - Горбовим Володимиром Анатолійовичем , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,- В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним заповіту від 18.09.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Киїського міського нотаріального округу Неліним С.О., стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме, квартира АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Після звернення до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачу стало відомо про існування заповіту від 18.09.2019 року, складеного у спірній квартирі, відповідно до умов якого ОСОБА_5 заповів спадкове майно ОСОБА_3 . Позивач вважає, що вказаний заповіт складено в момент, коли батько не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, волевиявлення спадкодавця щодо майна не було вільним та не відповідало його волі, порушено вимоги щодо форми та порядку посвідчення заповіту. Упродовж останніх 11 місяців життя батька, догляд за ним здійснювала тітка ОСОБА_3 , яка періодично відвідувала його, приносила їжу, так як позивач перебував за кордоном. Під час спілкування позивача з батьком в останній день його життя він повідомив, що з вересня 2019 року у нього погіршився стан здоров`я та самопочуття, виникли різні болі в животі, нудота, блювання, слабкість, мав тривожний та безпорадний стан, який пояснював неякісною їжею, яку приносила ОСОБА_3 . При цьому відповідач за медичною допомогою для покращення стану спадкодавця не зверталась. Перед смертю батько повідомляв, що квартира належатиме позивачу, жодні заповіти на спадкове майно він не підписував та не оформляв. Крім того, на момент смерті спадкодавцю не належала повністю спірна квартира. Майно на праві власності належить трьом особам, які померли раніше і право власності на спадкове майно після їх смерті не було оформлено відповідно до вимог закону. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Горбового Володимира Анатолійовича, подав апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції було безпідставно залишено без розгляду (не розглянуті) подані (заявлені) в судовому засідання клопотання сторони позивача про проведення (призначення) посмертної комісійної судової психологічної експертизи; проведення (призначення) посмертної судової почеркознавчої експертизи; виклик і допит свідків; вжиття заходів забезпечення доказів; приєднання письмових доказі, а розглянуто і задоволено лише одне письмове клопотання, подане адвокатом Горбовим В.А. про допит позивача в якості свідка. Наголошує, що належним чином оформлені клопотання, зазначені вище, будуть подані повторно під час апеляційного розгляду. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції постійно обмежувалася сторона позивача в праві ознайомитися та виготовити фотокопії матеріалів вказаної судової справи, а також в праві отримати технічний запис судових засідань. Апелянт наголошу, що 27 квітня 2021 року судом першої інстанції проведено судове засідання та винесено рішення суду у відсутність позивача та його представника, які подали заяви про поважність причин неможливості з`явитися та прийняти участь в судовому засіданні. А відтак, вважає, що судом першої інстанції було обмежено і позбавлено позивача права надати в судовому засіданні покази в якості свідка, а також позбавлено права повторно заявити клопотання про призначення експертизи. Також апелянт звертав увагу апеляційного суду на те, що по справі № 759/17749/19 (провадження №2/759/473/21) без повідомлення та без участі правонаступника ОСОБА_1 розглянуто справу у відсутність останнього та задоволено позов особи позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 09 червня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданий адвокатом Каченюком Олегом Ігорьовичем. У вказаному відзиві відповідачка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. При цьому зазначала, що станом на дату подачі відзиву не пам`ятає, чи заявлялося позивачем клопотання про проведення (призначення) посмертної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи. У будь-якому разі копія такого клопотання на адресу відповідача не надходила. Щодо клопотання про проведення (призначення) посмертної судової почеркознавчої експертизи зазначає, що питання, з метою з`ясування яких необхідно призначити таку експертизу, не стосуються підстав заявленого позову і не мають значення для вирішення справи по суті. Копія клопотання не надавалася (не надсилалася) відповідачу чи її представникові. Щодо приєднання письмових доказів відповідачка зазначала, що позивачем не були виконані вимоги ст. 83 ЦПК України. Також відповідачка звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції вже розглядалося питання вжиття заходів забезпечення доказів і вони були надані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним Сергієм Олександровичем. Наголошує, що копії усіх клопотань, про які йдеться в апеляційній скарзі, представником позивача для ознайомлення відповідачу не надавалися та не надсилалися. Усі клопотання вважає необґрунтованими. Також відповідачка зазначала, що суд першої інстанції мав право розглядати справу за відсутності позивача та його представника у зв`язку з відсутністю поважних причин їх неявки в судове засідання. При цьому вказувала, що клопотання сторони позивача, надіслане 26 квітня 2021 року на офіційну електронну адресу суду першої інстанції, не було скріплено електронним цифровим підписом представника позивача. Також до клопотання не було приєднано доказів знаходження позивача на стаціонарному лікування в медичному закладі. Окрім того, позивач не обмежений кількістю представників, які можуть брати участь в судових засіданнях від його імені, а тому вважає, що в позивача була можливість залучити іншого адвоката для участі у справі. Водночас вважає необґрунтованим і клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, поданого 27 квітня 2021 року через поштову скриньку, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, у клопотанні про відкладення розгляду справи не було зазначено причин, які безпосередньо перешкоджали стороні позивача взяти участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Відповідачка звертала увагу апеляційного суду на те, що у випадку, коли позивач чи його представник вважали, що на момент розгляду справи існували обставини, що викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, з їх сторони була можливість заявити відвід судді. Однак така заява ними подана не була, а тому описані в апеляційній скарзі припущення відповідачка вважає безпідставними та надуманими. Поряд з цим, відповідачка не вбачає підстав для розгляду в апеляційному суді перелічених апелянтом клопотань та їх задоволення. 05 липня 2021 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про проведення (призначення) посмертної комплексної судової почеркознавчої і графологічної експертизи (т.2, а.с.69-82). 08 липня 2021 року ідентичне клопотання апелянта про проведення (призначення) посмертної комплексної судової почеркознавчої і графологічної експертизи надійшло на адресу Київського апеляційного суду засобами поштового зв`язку (т.2, а.с.86-93). 06 вересня 2021 року в судовому засіданні апелянтом подано клопотання про приєднання письмових доказів (т.2, а.с.99-134). У вказаному клопотанні апелянт просив приєднати дане клопотання з доданими документами (письмовими доказами) до матеріалів справи, а саме: копію Висновку експерта ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» № 31/21 від 20.07.2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи; копію Висновку експерта ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» № 34/21 від 01.09.2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи; копію Висновку експерта ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» № 35/21 від 01.09.2021 року; копію Договору № 01-7/21 від 01.07.2021 року про надання інформаційно-консультаційних послуг; копії рахунків-фактур ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» за експертні послуги: - №01-08 від 05.08.2021 року, № 02-08 від 05.08.2021 року; копії квитанцій Горбового В.А. про оплату за експертні послуги від 03.07.2021 року, від 16.08.2021 року, від 16.08.2021 року. Вивчити та надати оцінку зазначеним письмовим доказам та зазначених в них обставинам. У судовому засіданні 06 вересня 2021 року Київським апеляційним судом долучено клопотання апелянта про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, прийнято процесуальне рішення про те, що правову оцінку експертним висновкам буде надано під час розгляду справи та ухвалення судового рішення (т.2, а.с.135-136). 07 вересня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли клопотання представника апелянта про виклик та допит свідків (т.2, а.с.138-139), заява про допит позивача у якості свідка (т.2, а.с.140), та клопотання про виклик учасників справи для надання особистих пояснень (т.2, а.с.141). 28 вересня 2021 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення відповідачки на документи, приєднані 06 вересня 2021 року Київським апеляційним судом до матеріалів справи. Заперечення обґрунтовані тим, що документи, які долучено до клопотання про приєднання письмових доказів від 06 вересня 2021 року, подані після закінчення (з пропуском) процесуальних строків. Наголошує, що докази, які додані до клопотання про їх приєднання, до позову та під час підготовчого провадження позивачем та його представником не подавалися, клопотання про їх витребування позивач та його представник не заявляли, а також не повідомляли суд письмово про ці докази, які не могли бути подані, та про причини, з яких докази не могли бути подані у встановлений ЦПК України строк, та докази, які підтверджують, що позивач та його представник здійснили всі належні від них дії, спрямовані на отримання вказаних доказів. Зазначає, що адвокатом Горбовим В.А., в порушення вимог ч.4 ст.127 ЦПК України не подано заяви про поновлення процесуального строку для подання доказів. Окрім того, вважає, що надані представником позивача висновки експертів не є висновками експерта в розумінні положень ЦПК України. Також наголошує, що Висновок експерта ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» №21/21 від 20 липня 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи, Висновок експерта ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» №34/21 від 01 вересня 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи та Висновок експерта ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА» №35/21 від 01 вересня 2021 року не стосуються предмета доказування, оскільки представник позивача в позовній заяві не обґрунтовував недійсність заповіту на тій підставі, що підписи та написи, які були на ньому здійснені, не належать ОСОБА_5 , а також тому, що висновок-2 та висновок-3 досліджувалися підписи та написи на документах, які взагалі не відносяться до справи. Поряд з цим, відповідач ставить під сумнів твердження представника позивача щодо того, що експертам було надано доступ до матеріалів кримінального провадження. Відповідач заперечував щодо стягнення з неї на користь позивача витрат на проведення експертиз, оскільки такі висновки не стосуються предмету спору та, окрім того, витрати не підтверджено належними доказами (т.2, а.с.144-151). 29 вересня 2021 року ідентичні за змістом заперечення відповідачки на документи, приєднані 06 вересня 2021 року Київським апеляційним судом до матеріалів справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду засобами поштового зв`язку (т.2, .а.с152-165). 04 жовтня 2021 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшли клопотання апелянта про приєднання письмових доказів (поновлення строку для подання доказів) (т.2, а.с.169-170), заява про проведення (призначення) посмертної комплексної судової почеркознавчої і графологічної експертизи (т.2, а.с.182-191), заява про проведення (призначення) посмертної комплексної психолого-психіатричної експертизи (т.2, а.с.193-201), заява про поновлення строку на подання заяв та клопотань (т.2, а.с.203-207). 04 жовтня 2021 року ідентичні за змістом вищевказані заяви та клопотання апелянта надійшли на адресу Київського апеляційного суду засобами поштового зв`язку (т.2, а.с.208-240). Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про призначення посмертної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи задоволено частково. Призначено по справі посмертну судову психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: - Чи міг ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати їх своїми діями, розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент підписання (посвідчення) заповіту від 18.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним Сергієм Олександровичем на ім`я ОСОБА_3 ? Проведення експертизи доручено експертам Державної установи «Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» (м. Київ, вул. Кирилівська, 103-А). Провадження в справі зупинено на час проведення експертизи (т.2, а.с.245-248). 25 листопада 2020 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання експертів ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» про надання додаткових матеріалів (т.3, а.с.8-9). Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року відновлено провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - Горбовим Володимиром Анатолійовичем , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та призначено справу до розгляду на 24 січня 2022 року о 12 годині 00 хвилин (т.3, а.с.19-20). Як вбачається з протоколу судового засідання від 24 січня 2022 року, було задоволено клопотання апелянта про відкладення розгляду справи. Розгляд справи призначено на 28 лютого 2022 року на 14 годину 2022 року (т. 3, а.с.38-39). 21 лютого 2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідачки про виклик та допит свідків (т.3, а.с.46-48). Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання, справу було знято з розгляду у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року (т.3, а.с.49). Відповідно до судової повістки від 17 червня 2022 року, розгляд справи було призначено на 27 червня 2022 року о 12 годині 30 хвилин (т.3, а.с.50). 27 червня 2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника позивача про допит свідка відповідача в присутності представника позивача (т.3, а.с.63-65). Як вбачається зі змісту протоколу судового засідання від 27 червня 2022 року розгляд справи було відкладено на 25 липня 2022 року о 13 годині 10 хвилин у зв`язку із клопотанням апелянта (т.3, а.с.66-67). У судовому засіданні 25 липня 2022 року було розпочато допит свідка ОСОБА_6 . У зв`язку із оголошенням в місті Києві повітряної тривоги було оголошено перерву в судовому засіданні до 01 серпня 2022 року (т.3, а.с.77-78). Згідно довідки від 01 серпня 2022 року, складеної секретарем судового засідання, справу було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді, який входить до складу колегії, у відпустці. Судове засідання відкладено на 05 вересня 2022 року (т.3, а.с.85). 05 вересня 2022 року у судовому засіданні було допитано свідків, яким відомі або можуть бути відомі обставини щодо психічного стану ОСОБА_5 , ознаки та прояви неадекватної поведінки чи висловлювань, стиль життя, тощо, за життя в цілому та, зокрема, на юридично значимий період: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Окрім того, ураховуючи клопотання експертів ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» Ревенка О.А. та Олійник О.П. (т.3, а.с.99-104), учасників справи було неодноразово повідомлено про необхідність надання додаткових матеріалів (оригіналу медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з медичного закладу за місцем його обслуговування; довідку від лікаря-психіатра та нарколога з медичної установи за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, чи не звертався він за психіатричною/наркологічною допомогою (т.3, а.с.28). Указаних експертом документів учасниками справи до суду надано не було, при цьому повідомлено, що такі документи у них відсутні. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року провадження в справі № 759/11460/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним на час проведення посмертної судової психіатричної експертизи - зупинено. Матеріали справи № 759/11460/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та додаткові матеріали (диск з допитом свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судових засіданнях від 25 липня 2022 року та 05 вересня 2022 року), подані з урахуванням вимог, викладених в клопотанні експертів ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» Ревенка О.А. та Олійник О.П., - направлено на адресу Державної установи «Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» (м. Київ, вул. Кирилівська, 103-А) для проведення посмертної судової психіатричної експертизи (т.3, а.с. 106-107). 09 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Мінінстерства охорони здоров`я України», яким повідомляється про закінчення проведення експертизи та надіслання до суду матеріалів справи разом з висновком № 99 від 06 лютого 2023 року (т.3, а.с.125). 10 березня 2023 року матеріали цивільної справи та Висновок судово-психіатричної експертизи № 99 від 06 лютого 2023 року передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року відновлено провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - Горбовим Володимиром Анатолійовичем , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним. Призначено справу до розгляду на 10 квітня 2023 року о 12 годині 30 хвилин в приміщенні Київського апеляційного суду (вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ) з повідомленням учасників справи (т.3, а.с.131-132). 06 квітня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідачки про виклик експертів та витребування доказів (т.3, а.с.144-153). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що до Висновку судово-психіатричної експертизи від 06 лютого 2021 року за №99, який надійшов на адресу суду, необхідні додаткові роз`яснення стосовно того, яким чином судові експерти дійшли відповідних висновків, а також його уточнення і доповнення. Наголошує, що висновок експерта зроблено тільки на підставі показань свідків та почеркознавчих експертиз від 20 липня 2021 року та від 01 вересня 2021 року. При цьому враховано показання свідків виключно зі сторони позивача. Обставини, заявлені ОСОБА_6 , яка давала свідчення на стороні відповідача, експертами враховано не було. Вважає, що особливої уваги заслуговуй й той факт, що висновок експерта не ґрунтується на медичній документації. Звертає увагу апеляційного суду на те, що дослідження та аналіз медичної документації є важливою частиною проведення судово-психіатричної експертизи. Окрім вищевикладеного, представник відповідача просив витребувати оригінали медичних документів ОСОБА_5 , 1966 року народження. Мотивував необхідність витребування тим, що самостійно, з власної ініціативи отримати зазначені документи не мають можливості, а раніше таке клопотання не заявлялося у зв`язку з причинами, пов`язаними з введенням карантину, а також із запровадженням воєнного стану. У судовому засіданні 10 квітня 2023 року судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачки про виклик експертів, оскільки перелік питань, для роз`яснення яких, на думку сторони відповідачки, необхідно викликати експертів в судове засідання, не свідчить про незрозумілість висновку експерта. Також колегією суддів відмовлено в задоволенні клопотання про витребування медичної документації, оскільки вказане питання вже вирішувалося судом апеляційної інстанції на виконання вимог клопотання експерта про надання додаткових матеріалів. Апеляційним судом наголошено, що судом вже з`ясовувалося питання про можливість надання сторонами медичної документації померлого, на що, зокрема, відповідачкою було зазначено, що жодних медичних документів ОСОБА_5 надати не може, оскільки він не перебував на лікуванні в закладах охорони здоров`я. Окрім того, представником відповідача в судовому засіданні було заявлено клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи (т.3, а.с.158-160). Клопотання обґрунтовано тим, що висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності, оскільки на їх думку, лише на показах свідків неможливо провести експертизу. Колегією суддів було наголошено про підстави проведення додаткової та повторної експертизи, передбачені ст. 113 ЦПК України та про те, що згідно з ч. 8 ст. 72 ЦПК України призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані на його запит матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов`язків. У зв`язку з вищевикладеним апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи у зв`язку з не наведенням підстав для визнаннявисновку експерта необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. У судовому засіданні апелянт та його представник просили апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з такого. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , батько позивача (а.с. 12). Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 24.12.2019 року, ОСОБА_5 був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 135). 24.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О. здійснено реєстрацію спадкової справи, спадкодавцем за яким є ОСОБА_5 , номер у спадковому реєстрі 65298836 (а.с. 131). З матеріалів спадкової справи №39/2019 після померлого (а.с. 114-155) вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_3 (заява від 24.12.2019), ОСОБА_1 (заява від 26.02.2019). За життя ОСОБА_5 склав заповіт від 18.08.2019 року, яким заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що матиме право, ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О., зареєстрований в реєстрі за №1448 (а.с. 133). Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 1994 року, інформаційної довідки від 24.06.2020 року, квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить в рівних долях ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 (а.с. 30, 144). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт того, що на момент складання заповіту від 18.09.2019 року спадкодавець ОСОБА_5 перебував у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відповідної експетизи стороною позивача надано не було, також клопотання про її призначення позивачем та його представником не заявлялось. Окрім того, судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства, а також здіснення відповідачем неналежного догляду за спадкодавцем. Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем. Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у ч. 3 ст. 203 ЦК України. Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Відповідно до змісту наведених норм, дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Крім того, у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008№ 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання заповіту недійсним вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України. У пункті 16 постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, помилково не взяв до уваги, що справи про визнання правочину недійсним із підстав психічного розладу вирішуються з обов`язковим призначенням судово-психіатричної експертизи за клопотанням хоча б однієї із сторін. Так, згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Відповідно до статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Згідно із частиною третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, обов`язку сторони довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається, право подавати докази, кореспондує обов`язок суду сприяти реалізації цих прав і обов`язків. Оскільки судом першої інстанції було відмовлено у позові за недоведеністю позовних вимог, призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, відповідно до статті 105 ЦПК України, є способом доведення позивачем факту недійсності заповіту. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28 серпня 2019 року у справі № 534/1677/16-ц (провадження № 61-20344св18) та від 16 жовтня 2019 року у справі № 530/1319/16-ц (провадження № 61-14154св19). Позивач, посилаючись на підставу недійсності заповіту зазначає, що заповідач в момент укладення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, його волевиявлення не було вільним та не відповідало його волі, порушено форму та порядок посвідчення заповіту, також відповідач здійснювала неналежний догляд за спадкодавцем. 05 вересня 2022 року у судовому засіданні було допитано свідків, яким відомі або можуть бути відомі обставини щодо психічного стану ОСОБА_5 , ознаки та прояви неадекватної поведінки чи висловлювань, стиль життя, тощо, за життя в цілому та, зокрема, на юридично значимий період: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (т.3, а.с.99-104). Відповідно до ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. Так, свідками допитаними у суді апеляційної інстанції на виконання клопотання експертів, було повідомлено суду інформацію щодо стану здоров`я та способу життя померлого, що відома їм безпосередньо внаслідок особистого знайомства (спілкування) з померлим ОСОБА_5 . Окрім того, за клопотанням представника позивача Київським апеляційним судом ухвалою від 04 жовтня 2021 року в справ було призначено посмертну судову психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи міг ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати їх своїми діями, розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент підписання (посвідчення) заповіту від 18 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним Сергієм Олександровичем на ім`я ОСОБА_3 ? (т.2, а.с. 245-247). Як вбачається зі змісту Висновку судово-психіатричного експерта №99 від 06 лютого 2023 року «з аналізу показів свідків експерти прийшли до висновку, що ОСОБА_5 виявляв ознаки психічної та фізичної залежності від алкоголю, в нього спостерігалася морально-етична деградація особистості у зв`язку з вживанням алкоголю, розлади пам`яті, періодично - агресивна поведінка. Таким чином, співвставляючи покази свідків з клініко-експертним уявленням про перебіг синдрому залежності від алкоголю, експерти прийшли до висновку, що на період складення заповіту 18 вересня 2019 року ОСОБА_5 виявляв ознаки стійкого хронічного психічного розладу: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності зі змінами особистості (МКХ-10: F 10.24., 10.71), який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент підписання заповіту, обмежуючи цю здатність. Згідно почеркознавчим експертизам від 20 липня 2021 року та від 01 вересня 2021 року ТОВ «Центр судових експертиз «Норма», ОСОБА_5 на період підписання заповіту знаходився під впливом збиваючих факторів (хворобливий стан, стан алкогольного сп`яніння, тощо). Таким чином, не можна виключити, що на період підписання вищенаведеного заповіту ОСОБА_5 знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння. З вищенаведеного випливають наступні висновки. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент підписання заповіту від 18 вересня 2019 року на користь ОСОБА_3 не міг повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати їх своїми діями, розуміти значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 на період підписання заповіту 18 вересня 2019 року страждав стійким хронічним психічним розладом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності із змінами особистості (МКХ-10: F 10.24., 10.71), який істотно впливав на здатність підекспертного усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент підписання заповіту, обмежуючи цю здатність.» (т.3, а.с.127-130). Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України саме позивача. За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, наприклад, якщо новий доказ з`явився після розгляду справи судом першої інстанції або раніше був недоступний заявнику. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору. Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що з урахуванням виключного значення такого доказу для правильного вирішення справи слід прийняти до уваги Висновок судово-психіатричного експерта № 99 від 06 лютого 2023 року, оскільки обставини, які в ньому встановлені, знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з подіями та підставами даного позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають обставинам справи. Ураховуючи, що матеріали справи містять належні та допустимі докази порушення вимог чинного законодавства при посвідченні заповіту, позивачем доведено, що ОСОБА_5 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент підписання заповіту, апеляційний суд доходить висновку, що наявні правові підстави для визнання заповіту від 18 вересня 2019 року недійсним. Ухвалюючи судове рішення колегія суддів, крім іншого, приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Окрім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх». Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - Горбовим Володимиром Анатолійовичем ,- задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним - задовольнити. Визнати недійсним заповіт спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений 18 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним Сергієм Олександровичем на ім`я ОСОБА_3 (спадкова справа № 39/2019 (№ 65298836). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська В.А. Нежура