Постанова 4824 № 367/5172/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 367/5172/17 Головуючий у 1 інстанції: Саранюк Л.П. провадження № 22-ц/824/3180/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 05 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Судді-доповідача: Олійника В.І., суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В., при секретарі Бондаренко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2019 року про призначення експертизи у складі судді Саранюк Л.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Макарчук Григорій Іванович, Бучанська міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, - в с т а н о в и в : В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває зазначена цивільна справа. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - Семиполець В.В. подав клопотання про призначення повторної посмертної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи, яке обґрунтовував тим, що ознайомившись з висновком судово-психіатричного експерта №51-ц від 24.04.2019 року ним було виявлено ряд суперечностей. Зазначав, що 11 вересня 2019 року він направив адвокатський запит №8 до ОСОБА_5 , кандидата медичних наук, судово-психіатричного експерта вищої категорії вищого кваліфікаційного класу з проханням надати рецензію щодо висновку судово-психіатричного експерта №51-ц від 24.04.2019 року з КЗ КОР «ОПНМО». При цьому експерту було надано всі наявні матеріали справи, включно з записами судових засідань. 12 жовтня 2019 року він отримав експертне дослідження №5 висновку судово - психіатричного експерта №51-ц від 24.04.2019 року з КЗ КОР «ОПНМО» . Згідно висновку експерта: ОСОБА_6 на час складання заповіту 29.10.2015 року стійким хронічним психічним розладом не страждав, а у нього виявлялися ознаки Органічного ураження головного мозку поєднаного генезу з незначно-вираженим психоорганічним синдромом, за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на момент складання заповіту 29.10.2015 року. Висновок посмертної СПЕ №51-ц від 24.04.2019 року з КЗ КОР «ОПНМО» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз про те, що ОСОБА_6 страждав за декілька років до складання та підписання заповіту та страждав під час складання 29 жовтня 2015 року заповіту на Органічне ураження головного мозку змішаного генезу (контузія в 1943році, гіпертонічна хвороба II ст., атеросклероз судин головного мозку, паркінсонізм), захворювання крові (анемія) з інтелектуально-мнестичним зниженням, яке досягало ступеню деменції та парапоїдним синдромом, психопатизацією особистості, що позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний період часу не відповідає та не узгоджується з існуючими у судовій психіатрії принципами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи: узгодженості, наукової обґрунтованості та доказовості висновків, а також суперечать ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу», про «презумпцію психічного здоров`я», у зв`язку з чим необхідно провести повторну посмертну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_6 для визначення його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 29.10.2015 року. Зазначав, що всупереч ст.112 ЦПК України у наявному в матеріалах справи висновку відсутні будь-які вказівки на те, які саме факти були встановлені кожним з експертів, які дослідження і в якому обсязі проводились кожним з експертів, і до яких висновків дійшов той чи інший експерт. Обгрунтування у висновку є загальним та не розділено на кожного з експертів. Вказував, що висновок зроблено на формі первинної облікової документації №100/о., який затверджено наказом МОЗ України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу населенню незалежно від підпорядкування та форми власності» від 28.07.2014 року за №527. Саме п.п.15 п.1 даного наказу затверджено форму №100/о та інструкцію з її заповнення. Відповідно до п.20 вищевказаного наказу «У пунктах 24, 25 проставляється підпис (підписи) експерта (експертів) із зазначенням прізвища, імені, по батькові, спеціальності, свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, класу судового експерта, стажу експертної роботи, посади, наукового ступеня (за наявності), вченого звання (за наявності) та ставиться печатка закладу охорони здоров`я». Всупереч цьому в п.24-25 висновку судово-психіатричного експерта відсутні будь-які відомості про свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. В наявному в матеріалах справи висновку наявні суперечності встановлених експертами фактів, зокрема: - В експертному висновку зазначено, що ОСОБА_6 закінчив бухгалтерські курси, але за отриманою спеціальністю не працював. Натомість в медичній картці за 1993 рік зазначено, що ОСОБА_6 є бухгалтером, оператором в піонер-лагері «Восток». - Доказом безпорадності на думку експертів є свідчення того, що ОСОБА_6 не впізнав будинок, який він не бачив 25 років, та який було реконструйовано та перероблено, огорожа домоволодіння якого теж була іншою, ніж 25 років тому. Дана реакція є нормальним станом особи, а не ознакою психічного захворювання. - Експерти також зазначають, що ОСОБА_6 був безпорадним, та залежним від оточуючих. При цьому навіть свідки позивача зазначають, що померлий ОСОБА_6 самостійно готував та дбав про себе. Свідки ж відповідача зазначали, що він самостійно пересувався, лікувався, готував їжу, допомагав сусідам з будівництвом чи іншими проблемами. - Експертами зазначено діагноз ОСОБА_6 «паркінсонізм», який ніде в медичній документації не зазначений. Ким, коли та за яких обставин встановлений такий діагноз не зазначено. - Експерти зазначають у п.22 висновку, що свідок ОСОБА_7 яка працювала у БТІ, пояснювала, що він був забудькуватим та подекуди агресивним. Звертає увагу суду, що саме таке твердження є неправдивим, адже свідок ОСОБА_7 не повідомила причин звернення ОСОБА_6 , а тому неможливо встановити настільки його реакція відповідала подіям, що відбувалися. Крім того, свідок ОСОБА_7 не працювала в БТІ, згідно свідчень, які вона давала. - У п.22 Висновку відсутні будь-які висновки щодо того, чому свідчення лише свідків позивача стали в основу відповідей на питання, свідчення ж свідків Відповідача просто не беруться до уваги та ігноруються без зазначення причин. На підставі наведеного представник відповідача просив суд призначити у справі повторну посмертну комплексну судову психолого - психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Державної установи «Центр психологічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України». На вирішення експертів поставити наступні питання: Чи страждав на психічне захворювання ОСОБА_6 , якщо страждав, то на яке захворювання та з якого часу? Чи могли наявні захворювання ОСОБА_6 , з урахуванням психічного стану та індивідуально - психологічних особливостей, тягнути неможливість останнього розуміти значення своїх дій під час укладання 29 жовтня 2015 року заповіту? Чи міг ОСОБА_6 за своїм психічним станом усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання 29 жовтня 2015 року заповіту? Оплату за проведення експертизи покласти на заявника. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2019 року клопотання задоволено і призначено повторну посмертну комплексну судово психолого - психіатричну експертизу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що виникли сумніви в правильності висновку судово-психіатричного експерта №51-ц КЗ КОР «ОПНМО» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз ОСОБА_8., ОСОБА_9 Проте, апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). За ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Згідно з ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються на дослідження та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Відповідно до ч.2 ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Суд першої інстанції зазначав, що виникли сумніви в правильності висновку судово-психіатричного експерта №51-ц КЗ КОР «ОПНМО» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз ОСОБА_8., ОСОБА_9 та вважав за можливе призначити у даній справі повторну посмертну комплексну судову психолого - психіатричну експертизу. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 січня 2019 року в даній справі була призначена посмертна комплексна судова психолого - психіатрична експертиза, проведення якої доручено експертам Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання» (08631, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Глеваха, вулиця Вокзальна, будинок 8), та попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України. На вирішення експертів були поставлені наступні питання: чи страждав на психічне захворювання ОСОБА_6 , якщо страждав, то на яке захворювання та з якого часу? чи могли наявні захворювання ОСОБА_6 , з урахуванням психічного стану, тягнути неможливість останнього розуміти значення своїх дій під час укладання 29 жовтня 2015 року заповіту? чи міг ОСОБА_6 під час складання 29 жовтня 2015 року заповіту усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними? На час проведення експертизи провадження у справі №367/367/5172/17 було зупинено. Ухвалою Ірпінського міського суду від 08 липня 2019 року провадження у цивільній справі №367/5172/17 відновлено та призначено справу до розгляду, оскільки відпали обставини, що викликали зупинення провадження у даній цивільній справі. Проведеною відповідно до Ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 04.01.2019 року судовою експертизою було встановлено наступне:

1. ОСОБА_6 за декілька років до складання та підписання заповіту та під час складання 29 жовтня 2015 року заповіту страждав на органічне ураження головного мозку змішаного ґенезу (контузія 1943 року, гіпертонічна хвороба 2 ст. атеросклероз судин головного мозку, паркінсонізм), захворювання крові (анемія) з інтелектуально - мнестичним зниженням, яке досягло ступеню деменції та параноїчним синдромом, психопатизацією особистості.

2. ОСОБА_6 під час підписання заповіту 29.10.2015 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

3. Сполучення індивідуально - психологічних особливостей та емоційно - вольових порушень, їх наростання у зв`язку з тривалими виснажливими соматичними захворюваннями, безпорадністю, залежністю від оточуючих, порушення контактів з родичами через підозрілість до них сприяли порушенню у ОСОБА_6 здатності до вільного волевиявлення, а тому він не міг під час підписання заповіту 29.10.2015 року усвідомлювати фактичний зміст власних дій та їх наслідків та прогнозувати наслідки власних дій. До такого висновку експерти прийшли на підставі аналізу та дослідження матеріалів цивільної справи №367/5172/17 та медичної документації щодо спадкодавця ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний висновок судово - психіатричного експерта №51-ц від 24.04.2019 року КЗ КОР «ОПНМО» є належним доказом у справі, яким встановлено наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Проти проведення посмертної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи саме даною експертною установою відповідачі у справі не заперечували як і не ставили питання, які потребують вирішення експертами. У судовому засіданні 24 грудня 2019 року після відновлення провадження у справі після отримання експертного висновку представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Семиполець В.В. було заявлено клопотання про призначення повторної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи. В обґрунтування поданого клопотання представником зазначено, що ним в порядку рецензування 12.10.2019 року отримано експертне дослідження №5 висновку судово - психіатричного експерта №51-ц від 24.04.2019 року з КЗ КОР «ОПНМО», що було проведене за адвокатським запитом ОСОБА_5 ., кандидатом медичних наук, судово-психіатричним експертом вищої категорії. Згідно експертного дослідження від 12.10.2019 року ОСОБА_6 на час складання заповіту 29.10.2015 стійким хронічним психічним розладом не страждав, а у нього виявлялися ознаки органічного ураження головного мозку поєднаного генезу з незначно-вираженим психоорганічним синдромом, за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на момент складання заповіту 29.10.2015 року. На думку експерта ОСОБА_5 висновок посмертної СПЕ №51-ц від 24.04.2019 року з КЗ КОР «ОПНМО» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз не відповідає та не узгоджується з існуючими у судовій психіатрії принципами проведення посмертної судово - психіатричної експертизи: узгодженості, наукової обгрунтованості та доказовості висновків, а також суперечать ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу», про «презумпцію психічного здоров`я», в зв`язку з чим, необхідно провести повторну посмертну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_6 для визначення його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 29.10.2015 року. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24.12.2019 року клопотання відповідача, обґрунтоване вищевказаним дослідженням, було задоволено та призначено у цивільній справі №367/5172/17 повторну посмертну комплексну судову психолого - психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної установи «Центр психологічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України», крім ОСОБА_5 , яка в порядку рецензування проводила експертне дослідження №5 висновку судово - психіатричного експерта №51-ц від 24.04.2019 року з КЗ КОР «ОПНМО». На вирішення експертів судом поставлено такі питання:

1. Чи страждав на психічне захворювання ОСОБА_6 , якщо страждав, то на яке захворювання та з якого часу?

2. Чи могли наявні захворювання ОСОБА_6 , з урахуванням психічного стану, тягнути неможливість останнього розуміти значення своїх дій під час укладання 29 жовтня 2015 року заповіту?

3. Чи міг ОСОБА_6 під час складання 29 жовтня 2015 року заповіту усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними? Ухвала Ірпінського міського суду мотивована тим, що «оскільки у суду виникли сумніви в правильності висновку судово - психіатричного експерта №51-и КЗ КОР «ОПНМО» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз ОСОБА_8., ОСОБА_9., то суд вважав за можливе призначити у справі повторну посмертну комплексну судову психолого - психіатричну експертизу. На підставі п.5 ч.1 ст.252 ЦПК України, Ірпінський міський суд вважав також додільним зупинити провадження у даній справі. Разом з тим, приєднання до матеріалів цивільної справи експертного дослідження, отриманого представником відповідача в позасудовий спосіб на підставі копій документів матеріалів цивільної справи та копій медичної документації та призначення повторної посмертної судової психолого - психіатричної експертизи здійснено судом першої з порушенням норм цивільно - процесуального законодавства. Так, згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За п.9 ст.83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Проте, на порушення вищевказаних норм процесуального законодавства в судовому засіданні 24 грудня 2019 року суд першої інстанції взяв до уваги та приєднав до матеріалів цивільної справи експертне дослідження від 12.10.2019 року, подане представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Семиполець В.В. без відповідного клопотання та доказів надсилання його копій учасникам справи та призначив у справі повторну посмертну комплексну судову психолого - психіатричну експертизу. Також судом не враховано заперечення представника позивача - адвоката Свириденко В.М., що експертне дослідження від 12.10.2019 року було проведене на порушення Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції №775/5 від 25.05.2015 року, зареєстрованого в Мінюсті 26 травня 2015 року за №605/27050. Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На підставі вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що призначаючи по справі повторну посмертну комплексну судову психолого - психіатричну експертизу, суд першої інстанції виходив з можливості задоволення клопотання представника відповідача, що було обгрунтоване експертним дослідженням сумнівного походження, з метою усунення сумнівів у правильності висновку судово - психіатричного експерта №51-ц КЗ КОР «ОПНМО» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз ОСОБА_8., ОСОБА_9. , який у судовому засіданні не досліджувався, так як відповідно до матеріалів справи суд ще не дійшов до цієї стадії судового розгляду. Як вбачається з положень ч.2 ст.113 ЦПК України судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам), якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. За змістом даної норми повторна експертиза може бути призначена виключно за наявності однієї із наступних обставин: 1) висновок експерта буде визнано необґрунтованим; 2) висновок експерта буде визнано таким, що суперечить іншим матеріалам справи; 3) висновок експерта викликає сумніви в його правильності або їх сукупності. Як роз`яснено у п.п.11,13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Відповідно до п.1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Згідно з положеннями ст.7 Закону України «Про судову експертизу» судово - експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Перелік установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 червня 2017 року №722 «Про організацію служби судово - психіатричної експертизи». Так, до Переліку установ, в яких проводяться судово - психіатричні експертизи, входить Комунальний заклад Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання» (08631, смт. Глеваха, Васильківський район, Київська область, вулиця Вокзальна, 8). Так як правильність висновку судово - психіатричного експерта №51-ц КЗ КОР «ОПНМО» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз ОСОБА_8., ОСОБА_9. від 24.04.2019 року у встановленому законом порядку не була спростована як і не доведено його необгрунтованість, то призначення повторної експертизи лише з підстав наявного сумніву суду у його правильності не можна визнати законним і обґрунтованим. Крім того, суд не мотивував таке рішення, зокрема не вказав в ухвалі, що визнає висновок судово - психіатричного експерта №51-ц КЗ КОР «ОПНМО» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз ОСОБА_8., ОСОБА_9. необґрунтованим та з яких міркувань. Також суд першої інстанції не вказав про визнання цього висновку таким, що суперечить іншим матеріалам справи та яким саме, як і не зазначив про сумніви у його правильності. Колегія суддів звертає увагу також на те, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції взагалі не дав оцінку запереченням позивача про те, що висновок експертів є повним, обгрунтованим і не потребує повторного дослідження. Не дано і оцінку заявленому клопотанню представника позивача адвоката Свириденко В.М. про виклик експертів для надання пояснень з метою з`ясування обставин, встановлених експертизою. Наведене вище є порушенням приписів ст.ст.259, 260 ЦПК України, відповідно до яких ухвала суду, що постановляється як окремий документ, повинна відповідати загальним вимогам, які висуваються до судових рішень, тобто бути законною і обгрунтованою, забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі». Такі ж вимоги щодо обґрунтування судових рішень і необхідності відповіді на доводи сторін містить і практика Європейського суду з прав людини, яка вказує, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року; «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Також суд призначаючи повторну експертизу в порушення п.5 ст.104 ЦПК України не попередив експертів про кримінальну відповідальність за відомо неправдиві висновки та за відмову без поважних причин виконання покладених на нього обов`язків. Крім того, зупиняючи провадження, суд не звернув уваги на те, що згідно приписів ч.3 ст. 210 ЦПК України (Строки розгляду справи по суті) зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті передбачено тільки з підстав, встановлених п.п.1-3 ч.1 ст.252 ЦПК України. Суд цих обставин не врахував і зупинив провадження у справі з порушенням положень процесуального закону та всупереч засадам розумності строків розгляду і ефективності судового процесу. Так, розумність строків розгляду справи згідно зі ст.2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Як вбачається з матеріалів даної справи, провадження у справі відкрите 08.08.2017 року, тобто справа не знаходить свого вирішення більше двох років, свідчить про те, що зупинення провадження у справі призведе до порушення розумних строків розгляду справи. Отже, ухвала суду постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, відсутністю мотивів її ухвалення, а тому дана ухвала не може вважатися законною і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала перешкоджає подальшому провадженню. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2019 року про призначення експертизи та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2019 року про призначення експертизи скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: