Ухвала КЦС ВС № 331/2792/18

Ухвала 19 квітня 2023 року м. Київ справа № 331/2792/18 провадження № 61-1906ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Рябошапка Ірини Петрівни, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк, зокрема, для подання до Верховного Суду підписаної касаційної скарги у новій редакції, у якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; надання доказів на підтвердження обставин, що перешкоджали подати їй касаційну скаргу до 25 січня 2023 року. На виконання вимог наведеної ухвали Верховного Суду від 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків разом із касаційною скаргою у новій редакції, у якій повторно зазначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, у випадку якщо скаржником вмотивовано обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні), і пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, надає копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 6900513362938 та роздруківку з сайту АТ «Укрпошта»). Аналіз повторно поданої касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє вмотивоване обґрунтування необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Сама по собі вказівка на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особи, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суди відмовили у задоволенні її позову з посиланням на правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах №906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі №922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц про те, що з 16 січня 2020 року і на час ухвалення судового рішення обраний позивачем спосіб захисту скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, не відповідає вимогам закону та не є ефективним. Але не звернули уваги, що нею також була заявлена вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за гр. ОСОБА_5 права власності на спірне нежитлове приміщення, яка передбачена законом, тому мала бути задоволена. Разом з тим, аналіз змісту судових рішень свідчить, що суди в обґрунтування підстав відмови в позові в частині вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за гр. ОСОБА_5 права власності на спірне нежитлове приміщення зазначили, що відповідно до даних реєстру та реєстраційної справи спірне майно належить на праві спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності щодо ОСОБА_5 є припиненим у Державному реєстрі прав. В провадженні Хортицького районного суду м. Запоріжжя, перебувала цивільна справа №337/4051/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якій ухвалене рішення яким у задоволенні позову було відмовлено. Суди при цьому врахували висновки Верховного Суду про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективнішим способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання право власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, є неефективними. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року по справі № 367/2022/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Касаційна скарга обґрунтування та зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень у вказаній частині не містить. Посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) не є самостійною підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 389 цього Кодексу, не визнані обґрунтованими. З огляду на зазначене недоліки, вказані в ухвалі Верховного Суду від 24 лютого 2023 року, не усунуто. Відповідне невиконання вимог процесуального закону при поданні касаційних скарг унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Керуючись статтями 185, 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 331/2792/18 вважати неподаною та повернути скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснощоков