Ухвала КЦС ВС № 1570/4005/2012

Ухвала Іменем України 12 квітня 2023 року м. Київ справа № 1570/4005/2012 провадження № 61-1754ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації» (правонаступник ? Комунальне підприємство «Лиманське районне бюро технічної інвентаризації»), виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Інспекції державного архітектурно ? будівельного контролю в Одеській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області (правонаступник ? Лиманська районна державна адміністрація Одеської області), Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, ВСТАНОВИВ: Ухвалою від 06 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справу № 1570/4005/2012 передав на розгляд до Комінтернівського районного суду Одеської області. Комінтернівським районним судом Одеської області20 жовтня 2022 року постановлено ухвалу про заміну відповідачів, залучення до участі у справі третьої особи та призначення підготовчого засідання, на яку в частині заміни відповідачів 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 року повернуто заявниці. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. Ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 року не входить до переліку ухвал, зазначених у частині першій статті 353 ЦПК України, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 рокута ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 січня 2023 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 лютого 2023 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Мартєва С. Ю. до складу колегії для розгляду цієї справи також визначено суддів Сердюка В. В. та Фаловську І. М. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У встановлений судом строк ОСОБА_1 подала до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги. Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 378/0/226-23 від 23 березня 2023 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартєва С. Ю., справу № 1570/4005/2012 (провадження № 61-1754ск23) призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Петрова Є. В. та суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ураховуючи наведене, оскарження ухвали про заміну відповідачів статтею 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 року у цій справі слід відмовити. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про незаконність та неправильність судового рішення. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації. ОСОБА_1 оскаржувала до апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції, про заміну у справі неналежного відповідача на належного. Проте така ухвала не входить до переліку ухвал, зазначених у частині першій статті 353 ЦПК України, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвалу, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції про заміну у справі неналежного відповідача на належного до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду не відноситься, та обґрунтовано повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 цього Кодексу. З наведеного випливає, що законом передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку. У разі оскарження ухвали суду першої інстанції для апеляційного суду діє імперативна норма, яка передбачає повернення апеляційної скарги. Аналіз змісту рішень Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012, які ухвалені з подібного питання дають підстави для висновку, що при вирішенні питання, чи підлягає оскарженню окремо від рішення суду ухвала суду першої інстанції, необхідно враховувати можливість/неможливість особи, що подає апеляційну скаргу, поновити свої права в інший спосіб, ніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Отже, правильним є висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки заявник має право захистити свої права в інший спосіб, ніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права. Також не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що оскаржувана ухвала відноситься до ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, що передбачено пунктом 28 частини першої статті 353 ЦПК України. Відповідно до зазначеної норми окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Проте судом у цій справі здійснено заміну неналежного відповідача на належного, а не в порядку процесуального правонаступництва у розумінні пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України. В ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Skorik v. Ukraine» (Скорик проти України) зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою та запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ashingdane v. UnitedKingdom» (Ашингдейн проти Сполученого Королівства), заява 8225/78, § 57, від 13 лютого 2001 року у справі «Krombach v.France» (Кромбах проти Франції), заява 29731/96, §

96. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентується процесуальним законом. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може виступати самостійним об`єктом апеляційного оскарження, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 цього Кодексу. Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права щодо випадків апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтею 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації» (правонаступник - Комунальне підприємство «Лиманське районне бюро технічної інвентаризації»), виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю в Одеській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , Реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області (правонаступник ? Лиманська районна державна адміністрація Одеської області), Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко