Ухвала КЦС ВС № 205/6417/15-ц

УХВАЛА 13 квітня 2023 року м. Київ справа № 205/417/15-ц провадження № 61-4423ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому листі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулось до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчих листах у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчому листі у справі № 205/6417/15-ц, виданому Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року. 21 березня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року у справі за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Касаційна скарга в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року не може бути прийнята до розгляду, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно положень частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (положення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Разом із тим, у поданій касаційній скарзі в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року заявником не зазначено в чому полягає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не обґрунтовано в чому саме полягає незаконність оскарженого судового рішення, не зазначено яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення питання про виправлення описки у судовому рішенні. За загальним правилом, скаржник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення. З огляду на те, що подана касаційна скарга в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року обмежується фактично незгодою заявника із результатами розгляду судом першої інстанції заяви про заміну сторони у виконавчому листі та містить лише посилання на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (без жодної конкретизації) - касаційну скаргу в цій частині слід залишити без руху. Таким чином заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи, у якій зазначити підстави касаційного оскарження саме ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року. Крім того, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Разом з тим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що вона звільнена від сплати судового збору за подачу касаційної скарги на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. За правилами статті 133 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір» (стаття 2 цього Закону). Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України «Про судовий збір». При цьому процесуальна норма частини другої статті 133 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України «Про судовий збір». Об`єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 зазначеного Закону. Такими об`єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється. Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об`єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду). Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті. Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20 (провадження № 11-177апп21) зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. Таким чином, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду із позовами про захист прав споживачів. Разом з тим, ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору у справі за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки є боржником у справі за указаною позовною вимогою, яка не пов`язана з порушенням її права як споживача. За таких обставин, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, подану фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 684 грн. Враховуючи викладене, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 536,80 грн судового збору. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Крім того, прохальна частина касаційної скарги в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року не відповідає вимогам статті 409 ЦПК України. Відповідно до частини 3 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. За таких обставин, заявнику необхідно уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року та викласти їх відповідно до статті 409 ЦПК України, і надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційна скарга в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк