Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/15934/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 березня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15934/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року (головуючий суддя Рябчук О.С.) в адміністративній справі №160/15934/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: Позивач, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, звернувся 08.09.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 603173,56 грн. Позов обґрунтовано тим, що заборгованість зі сплати податкового боргу виникла внаслідок несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань по орендній платі та податку на землю з фізичних осіб у сумі 37 840,41 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року позов задоволено частково: - стягнуто на користь держави податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 19 972,45 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частина податкового боргу складається із самостійно визначених зобов`язань, які встановлені податковими деклараціями № 7323 від 26.10.2017 року на суму 7 534, 53 грн. та № 1885 від 08.02.2018р. на суму 12 693,58грн. з посиланням контролюючого органу, що це новостворений податковий борг та позивачем не заявлялось позову до суду стосовно стягнення зазначених коштів. Враховуючи дату звернення до суду щодо стягнення податкового боргу, судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо зазначених податкових декларацій пропущено строк ініціювання стягнення в межах 1095 днів. Відтак дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення податкового боргу за податковою декларацією №9310355363 від 11.02.2019р. на суму 15 282,79грн. та податкової декларації №9310370072 від 11.02.2019р. від 11.02.2019р. на суму 4 689,66грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Вказує, що термін сплати за податковою декларацією №7323 від 26.10.2017 є 19.11.2017 та податковою декларацією №1885 від 08.02.2018 19.02.2018. Строк на стягнення податкового боргу встановлений ст.102 Податкового кодексу України припадає на жовтень 2020 року та лютий 2021 року, тобто в період дії карантину та дії пункту 52-2 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з 14.01.2015 року перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску. Інтегрована картка платника податків обліковує недоїмку зі сплати податків на загальну суму 37 840,41грн., що складається зі сплати єдиного податку з фізичних осіб та податку на доходи фізичних осіб. Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 33 150,75грн., згідно: - податкової декларації №7323 від 26.10.2017 року на суму 7 534,53грн. (на момент виникнення податкового боргу була наявна переплата на загальну суму 2 360,15грн.); - податкової декларації №1885 від 08.02.2018р., якою платником було самостійно нараховано зобов`язання на суму 12 693,58грн.; - податкової декларації №9310355363 від 11.02.2019р., якою платником податку самостійно визначено зобов`язання на суму 15 282,79грн. Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 4 689,66грн., згідно: - податкової декларації №9310370072 від 11.02.2019р., якою платником податку самостійно визначено зобов`язання на суму 4 689,66грн. 23.11.2017 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено податкову вимогу форми «Ф» № 44513-17 на загальну суму податкового боргу платника податків станом на 22 листопада 2017 року 5 174,38грн. 23.11.2017 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено Рішення про опис майна у податкову заставу № 44513-17 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Корінець податкової вимоги форми «Ф» № 44513-17 направся засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 . Проте, відправлення поверталось без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання». На момент вирішення спору в суді доказів оскарження податкової вимоги, доказів сплати суми заборгованості надано не було. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. В силу пункту 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1 ст. 46 ПКУ). Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст.54 ПКУ). У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (п.57.3 ст.57 ПКУ). Пунктами 58.1., п. 58.2., 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно з п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. За правилами, визначеними п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Положеннями п.41.1, 41.2 ст.41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Згідно з пп. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п.102.4 ст.102 ПКУ). Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.101.5 ст. 101 ПКУ). На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених норм податкового законодавства та обставин справи дає підстави для висновку, що за кожним податком і збором у платника податку виникає безумовний обов`язок сплатити суму такого податку чи збору у порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі не сплати - податковий обов`язок не є виконаним. У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПКУ). При цьому, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним. У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватися тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених п. п. 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 ст. 101 ПК України. Однак, у відповідності до вимог абзацу 10 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем (контролюючим органом) здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу, при цьому, розмір суми заборгованості підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи. Водночас, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб на підставі винесеної податкової вимоги форми «Ф» від 23 листопада 2017 року № 44513-17. Також, матеріалами справи підтверджено, що частина податкового боргу складається із самостійно визначених зобов`язань, які встановлені податковими деклараціями №7323 від 26.10.2017 року на суму 7 534, 53 грн. та №1885 від 08.02.2018р. на суму 12 693,58грн. При цьому, контролюючий орган зазначає, що це новостворений податковий борг та контролюючим органом не заявлялось позову до суду стосовно стягнення зазначених коштів. Судом першої інстанції, враховуючи дату звернення до суду щодо стягнення податкового боргу (08.09.2021) встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо зазначених податкових декларацій пропущено строк ініціювання стягнення в межах 1095 днів. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується та вважає правильним часткове задоволення позову в частині стягнення податкового боргу за податковою декларацією № 9310355363 від 11.02.2019р. на суму 15282,79 грн. та податкової декларації №9310370072 від 11.02.2019р. від 11.02.2019р. на суму 4 689,66грн. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись 241-245, 311, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ї підписання 30.03.2023 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів відповідно до ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова