Постанова Одеський апеляційний суд № 522/21881/20

Номер провадження: 22-ц/813/4676/23 Справа № 522/21881/20 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Приходько Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.03.2023 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приходько Л. А., суддів: Бездрабко В. О., Кутурланової О.В., секретар Виходець А. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Приймачука Сергія Івановича подану від імені та в інтересах ОСОБА_2 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2022 року у складі головуючого судді Домусчі Л.В., повний текст рішення суду складено 21 листопада 2022 року, встановив: В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про зміну порядку участі у вихованні та спілкування батька з малолітньою дитиною. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю. Він проживає окремо та сплачує аліменти на утримання дитини. Між ним та відповідачкою склалися неприязні стосунки, вони не спілкуються, між ними існує спір з приводу участі батька у вихованні малолітньої дитини. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2019 року ОСОБА_2 зобов`язано не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 09.00 год. до 11.00 год. у присутності матері ОСОБА_2 . У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків. Вказане рішення суду відповідачка не виконує, перешкоджає зустрічам і спілкуванню батька з дитиною, у зв`язку із чим державним виконавцем виносилися постанови про накладення на ОСОБА_2 штрафів. У зв`язку з неможливістю виконання рішення суду без участі ОСОБА_2 , державним виконавцем надіслано заяву про вчинення кримінального провадження до СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області, яка 02 січня 2020 року була зареєстрована в ЄРДР за №12020160500000022. Досудовим розслідуванням встановлено систематичне вчинення відповідачкою перешкод у зустрічах та спілкуванні батька з сином. У Приморському районному суді м. Одеси перебуває кримінальна справа №522/13067/20 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 382 КК України. Після направлення обвинувального акту до суду ОСОБА_2 дозволила йому бачити сина, але тільки на її умовах, визначаючи місце та умови спілкування та коло осіб у присутності яких здійснюється побачення. Відповідачка перешкоджає йому вільно спілкуватися із сином, її поведінка унеможливлює реалізацію ним, як батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною, перешкоджає відновленню з сином теплих батьківських стосунків, та не забезпечує дитині нормального психологічного стану під час таких зустрічей. Посилаючись на зміну обставин, а саме на те, що син став дорослішим і вже не потребує постійної присутності матері при зустрічах з ним та її контролю, графік його роботи та доходи дозволяють йому брати дитину у відпустку та залишати на вихідні, під час спілкування між ним та дитиною виник психологічний зв`язок, змінився спосіб життя дитини та дозвілля, а при зустрічах мати дитини перешкоджає їх із сином спілкуванню просив суд змінити порядок участі у вихованні та спілкуванні із сином, встановлений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2019 року у справі №522/17680/18, на такий: кожних неділі та понеділка з 10.00 год. неділі до 18.00 год. понеділка за місцем проживання батька, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, рідних з боку батька та інше, враховуючи погодні умови, турбуючись про стан його здоров`я та не порушуючи при цьому режиму дня дитини; спілкування з сином у день його народження та під час Різдвяних та Новорічних свят, відпочинок та оздоровлення за кордоном в липні та грудні протягом 15 календарних днів, для чого ОСОБА_2 повинна за 7 днів до 1 липня та 1 грудня кожного року надати ОСОБА_1 нотаріально посвідчену заяву про надання дозволу на виїзд дитини з батьком за кордон. ОСОБА_2 зобов`язана кожної неділі 10.00 год. вивести дитину у двір за місцем проживання та передати батьку. Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати батьку у спілкуванні з сином, ОСОБА_4 , та його вихованні, не налаштовувати сина проти батька. Повідомляти про зміну місця проживання дитини впродовж 24 годин після переїзду, повідомляти батька про стан здоров`я дитини. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2022 року позов задоволено частково. Змінено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином, встановлений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2018 року у справі №522/17680/18, на такий: - кожних неділі та понеділка з 10-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання батька, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, рідних з боку батька та інше, враховуючи погодні умови, стан його здоров`я та не порушуючи при цьому режиму дня дитини, протягом перших 2 місяців, після спливу якого кожних неділі та понеділка з 10.00 год. неділі до 16.00 год. понеділка; - спілкування з сином у день його народження та під час Різдвяних та Новорічних свят; - відпочинок та оздоровлення за кордоном в липні та грудні до 7 календарних днів за кожен. Зобов`язано ОСОБА_2 передавати батьку ОСОБА_1 дитину ОСОБА_4 у дворі за місцем проживання. Зобов`язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання дитини ОСОБА_3 впродовж 24 годин після переїзду. В задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами (рішення судів, акти та постанови державних виконавців, обвинувальний акт), що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у зустрічах та у спілкуванні позивача з неповнолітнім сином у визначені рішенням суду часи. При цьому, об`єктивні причини та підстави для позбавлення ОСОБА_1 можливості бачитись із своїм сином судом не встановлено, а відповідачем не доведено, оскільки фізичний та психічний стан ОСОБА_1 , освіта, житлові умови, особисті якості та ставлення до дитини є такими, що забезпечать належний фізичний та духовний розвиток ОСОБА_4 , що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами. Також судом враховано, що малолітньому ОСОБА_4 на час розгляду справи виповнилося 4 роки 9 місяців, і для налагодження довірчих відносин між батьком і дитиною потрібен час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування і формування емоційної прихильності сина до батька, у зв`язку із чим судом визначений перехідний період протягом перших 2-х місяців, протягом якого зустрічі мають проводитися у присутності матері, а згодом такі зустрічі проводяться без присутності матері. Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо зобов`язання відповідача надавати нотаріально посвідчену заяву про надання дозволу на виїзд дитини з батьком за кордон, суд послався на те, що така вимога на даний час є передчасною, оскільки позивачем не доведено перешкоджання з боку ОСОБА_2 у конкретному виїзді дитини за кордон, а саме не доведено відмову відповідача від надання нотаріальної заяви про дозвіл на виїзд дитини за кордон. В апеляційній скарзі адвокат Приймачук С.І., діючи від імені ОСОБА_2 , просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2022 року, посилаючись на те, що вказане рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а встановлені судом обставини справи та висновки суду ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказів. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилався на те, що висновки суду про наявність підстав для зміни порядку участі батька у виховані дитини та спілкуванні з ним ґрунтуються на неналежних доказах, оскільки надані позивачем докази не стосуються тих обставин, які мають встановлюватися судом при розгляді подібних спорів. Зокрема надані позивачем докази жодним чином не свідчать про зміну обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначені способу участі одного з батьків у вихованні дитини або виникнення інших обставин, які б дозволяли змінити, а саме збільшити час побачень з дитиною у відсутність матері. Заявник вказував на те, що відповідачка не перешкоджала позивачу у спілкуванні з дитиною та навпаки пропонувала йому прийти до сина, навіть у інші дні ніж було встановлено рішенням суду. Однак ОСОБА_1 за весь час з моменту ухвалення рішення суду з`явився на побачення з сином не більше 10 разів у супроводі або батьків, або інших осіб, що не могло сприяти поліпшенню психоемоційного зв`язку між батьком та сином, а навпаки привело до того, що дитина не ідентифікує позивача як батька. Між ними відсутній будь-який психоемоційний зв`язок. Єдине що змінилося з моменту прийняття рішення судом про встановлення способу участі позивача у спілкуванні з дитиною це вік дитини. Також вказував на те, що ОСОБА_1 , відповідно до інформації щодо перетину державного кордону, протягом 2019-2020 років багато часу перебував за межами України, у тому числі і у дні побачень з дитиною, які були встановлені рішенням суду, а 27 лютого 2022 року виїхав за межі України та не повернувся, що на думку заявника, свідчить що позивач своїми діями сам позбавив себе можливості бачити дитину та спілкуватися з нею. Крім того зазначає, що встановлення судом способу участі батька у спілкуванні з дитиною шляхом відпочинку та оздоровлення дитини за кордоном не відповідає вимогам визначеності та прогнозованості, а отже є протиправним та свідчить про врахування судом лише інтересів позивача, як батька та неврахування інтересів дитини, враховуючи відсутність необхідності виїзду дитини за кордон на лікування. Рішення суду щодо зобов`язання відповідачки передати дитину батькові у дворі за місцем проживання є нечітким та незрозумілим, оскільки незрозуміло коли вона зобов`язана це робити, у якому дворі, тощо. Також вказує на те, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права щодо прийняття та оцінки доказів наданих сторонами свідчать про необ`єктивність суду та наданню переваги доказам позивача над доказами відповідача, що на думку заявника, є свідченням можливої упередженості суду. Відмову у задоволені заявленого ним відводу суду вважає необґрунтованою. Відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили. В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Приймачук С.І., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримали за обставинами викладеними у скарзі, просили рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Представник позивача, адвокат Томашевський Р.М., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, заперечуючи проти апеляційної скарги зазначив, що на його думку доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. З огляду на вказане та враховуючи подану представником органу опіки та піклування заяву про розгляд справи у її відсутність, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених цивільним процесуальним законодавством, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з запису про народження, виданим реєстратором актів цивільного стану м. Женеви Мішелем Бріто Костою . Рішенням Приморського райсуду м. Одеси від 11 лютого 2020 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 червня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №551, розірвано. Після припинення шлюбних відносин дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 . Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались неприязні стосунки, вони не спілкуються, між ними існує спір з приводу участі батька малолітнього сина в його вихованні, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визначення способу участі батька у вихованні дитини. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено спосіб участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 09.00 год. до 11.00 год. у присутності матері ОСОБА_2 . У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків. Рішення суду набрало законну силу 01 жовтня 2019 року. Постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмілем О.О. від 19 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №522/17680/18, виданого Приморським районним судом м. Одеси про зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_4 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 9:00 до 11:00 у присутності матері ОСОБА_2 . У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків. Згідно актів державного виконавця від 23 листопада 2019 року, 24 листопада 2019 року, 14 грудня 2019 року, 15 грудня 2019 року, 21 грудня 2019 року, 22 грудня 2019 року, ОСОБА_1 разом з державним виконавцем з`являлися за адресою проживання ОСОБА_2 , зазначеної у виконавчому листі : АДРЕСА_1 , а також за адресами: АДРЕСА_2 , за якою фактично проживає ОСОБА_2 з дитиною, та за адресою АДРЕСА_3 , однак зустрічі батька з дитиною не відбулися. У зв`язку із чим постановами державного виконавця від 23 грудня 2019 року та від 24 грудня 2019 року на ОСОБА_2 було накладено штрафи у розмірі 1700.00грн та 3400.00грн відповідно. В подальшому, у зв`язку з тим, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2019 року не може бути виконано без участі ОСОБА_2 , державним виконавцем до СВ Приморского ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області надіслано заяву про вчинення кримінального правопорушення, яке 02 січня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160500000022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 382 КК України. 04 серпня 2020 року прокурором Одеської міської прокуратури №3 затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020160500000022 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 382 КК України, зокрема у систематичному вчиненню ОСОБА_2 перешкод у зустрічах та спілкуванні ОСОБА_1 з сином, невиконання ОСОБА_2 рішення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2019 року, який був спрямований до Приморського районного суду м. Одеси. У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальна справа № 522/13067/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 382 КК України. Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 зазначала, що у спілкуванні позивача із сином вона не перешкоджала, а навпаки пропонувала ОСОБА_1 зустрітися з сином, як в час визначений судом, так і в інші дні, проте на її пропозиції позивач не реагував, за весь час позивач лише декілька разів приходив у визначений судом час. Останній раз позивач бачився з сином 22 листопада 2020 року, і більше жодного разу не намагався зустрітися з дитиною. На підтвердження своїх доводів, відповідачем надані складені нею графіки спілкування позивача з дитиною за період з часу ухвалення Приморським районним судом м. Одеси рішення про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина по грудень 2021 року, з якого вбачається, що позивач лише одинадцять разів приходив у визначений судом час для зустрічі із сином, остання зустріч відбулася 22 листопада 2020 року. Представник позивача, адвокат Томашевський Р.М. підтвердив, що останній раз ОСОБА_1 бачився з сином 22 листопада 2020 року. Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації ОМР від 30 серпня 2021 року №01-11/1423/1 запропоновано визначити способи участі позивача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною: кожної суботи та неділі з 10.00 до 12.00 у присутності матері до налагодження стосунків, дні народження, канікули та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками. Усі зустрічі повинні проводитись враховуючи розпорядок дня дитини та за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини. Відповідач виконує свій обов`язок, що утримання дитини, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , наданого державним виконавцем Овідіопольського РВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) Відвічук К.Г., станом на 01 червня 2021 року, згідно якого заборгованість у ОСОБА_1 по сплаті аліментів відсутня. Даний факт не оспорювався та визнавався відповідачем у справі. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання №812/-8-15 від 26 лютого 2021 року, виданою відділом «Центр надання адміністративних послуг» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області. Актом обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_4 , складеним 28 травня 2021 року Службою у справах дітей Таїровської селищної ради, встановлено, що для дитини створені всі умови для гармонійного розвитку, є окрема кімната, в якій облаштована ігрова зала під зону відпочинку з окремим спальним ліжком у вигляді автомобіля, велика кількість іграшок, шафа для одягу. Створено всі умови для перебування дитини у будинку. Також в акті зазначено, що у 3-поверховому будинку чисто, охайно, зроблений сучасний ремонт, будинок підключений до всіх мереж, опалення газове, водопостачання та водовідведення централізоване. Створені всі умови для перебування дитини в будинку, наявна зелена зона відпочинку на прибудинковій території, гойдалки, батути. У родині теплі, дружні стосунки. Аналогічна інформація міститься в акті обстеження умов проживання, складеному службою у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації 25 липня 2018 року. Згідно з медичною довідкою про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 12ЯЯУ №873050 від 21 грудня 2020 року, ОСОБА_1 без ознак психічного розладу . Згідно з сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від 21 грудня 2020 року серії 10ААЖ №111496, у ОСОБА_1 ознак наркологічних захворювань не виявлено. Відповідно до довідки Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Одеській області №13/вх..27/аз від 18 червня 2021 року, інформацією про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства або насильства по відношенню до дітей стосовно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ГУНП в Одеській області не володіє. Згідно характеристик від друзів, сусідів, родичів, з місця роботи позивач характеризується позитивно, як вихована, чуйна, добра та позитивна людина, не має шкідливих звичок, дотримується загальноприйнятих норм поведінки. Сусіди зазначають, що жодного разу не бачили й не чули, щоб ОСОБА_1 створював конфлікти, порушував моральні принципи, громадський порядок та закон. ОСОБА_1 переживає та має душевні страждання через позбавлення можливості виховувати син. Звертаючись до суду з позовом у цій справі позивач посилався на невиконання матір`ю дитини рішення суду, яким визначений спосіб його участі у вихованні сина, що створює перешкоди його спілкуванню з дитиною, а також на те, що син став дорослішим і вже не потребує постійної присутності матері при зустрічах з ним та її контролю, між ним та дитиною виник стійкий психологічний зв`язок, а неприязні стосунки, що існують між сторонами унеможливлюють нормальне спілкування з дитиною у присутності відповідачки. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції про права дитини). Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 27 січня 2021 року в справі № 752/9697/19 (провадження № 61-13706св20). Отже підставами для зміни встановленого раніше способу участі одного з батьків у вихованні дитини є зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини. Як вбачається з матеріалів справи рішенням суду вже був визначений спосіб участі ОСОБА_1 у виховані сина ОСОБА_3 з підстав перешкоджання матір`ю дитини у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. А отже здійснення перешкод матір`ю дитини у спілкуванні позивача із сином не є зміною обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини для зміни встановленого раніше способу участі одного з батьків у вихованні дитини, оскільки вказані обставини були враховані судом при вирішені спору між сторонами про визначення способу участі батька у вихованні дитини. Наслідки невиконання рішення суду про визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини особою, з якою проживає дитина встановлені частинами четвертою та п`ятою статті 159 СК України, згідно яких у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Зважаючи на викладене, доводи позовної заяви щодо створення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною, та невиконання нею рішення суду про визначення способу участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , не можуть бути підставою для зміни визначеного раніше способу участі у вихованні дитини. Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для зміни встановленого раніше способу участі у вихованні сина з огляду на те, що Приморський районний суд м. Одеси у рішенні від 14 січня 2019 року визначаючи спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина враховував вік дитини, якому на час розгляду справи не виконалось ще одного року, та який на той час потребував постійної присутності та догляду матері. Натомість на час звернення позивача із цим позовом до суду син сторін досяг віку 2 роки 10 місяців, а на час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі - 4 роки 9 місяців, що свідчить про те, що дитина досягла віку, коли вона не потребує постійної опіки матері та може самостійно спілкуватися з батьком більш тривалий час, ніж визначений рішенням суду. Отже, визначений раніше спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина у вигляді систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 09.00 год. до 11.00 год. у присутності матері та у дні народження і святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків, враховуючи подорослішання дитини не може забезпечити захист якнайкращих інтересів дитини, що може негативно вплинути на її фізичний та психічний розвиток. Отже доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зміни визначеного раніше способу участі батька у вихованні сина не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом. Змінюючи спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина суд першої інстанції дав належну оцінку висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання даного спору, яким запропоновано визначити спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 10.00 до 12.00 у присутності матері до налагодження стосунків, дні народження, канікули та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками, та відповідно до вимог частини 6 статті 19 СК України не погодився з ним, вказавши на безпідставність, необ`єктивність, необґрунтованість висновку, а також на те, що висновок суперечить інтересам дитини. При цьому суд першої інстанції правильно вказав на те, що орган опіки та піклування не навів жодних доказів про наявність обставин, які свідчили б про те, що особисте спілкування батька з дитиною за відсутності матері може зашкодити малолітньому ОСОБА_4 , не обґрунтував неможливість збільшення часу зустрічей батька із сином. Застосоване органом опіки формулювання щодо встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною у присутності матері "до налагодження стосунків" не містить чіткого визначення періоду часу протягом якого зустрічі батька з дитиною мають відбуватися у присутності матері, не визначено місце зустрічі батька із сином. Змінюючи спосіб участі позивача у вихованні сина шляхом визначення систематичних зустрічей батька з дитиною кожних неділі та понеділка з 10-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання батька, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, рідних з боку батька та інше, враховуючи погодні умови, стан його здоров`я та не порушуючи при цьому режиму дня дитини, протягом перших 2 місяців, після спливу якого кожних неділі та понеділка з 10.00 год. неділі до 16.00 год. понеділка; спілкування позивача з сином у день його народження та під час Різдвяних та Новорічних свят, суд першої інстанції виходив з того, що для налагодження довірчих відносин між батьком і дитиною потрібен час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування і формування емоційної прихильності сина до батька. У зв`язку із чим суд визначив перехідний період, перші два місяці, протягом яких зустрічі мають проводитися у присутності матері. При цьому вирішуючи питання про періодичність побачень батька із сином, суд першої інстанції не врахував, що дитина невдовзі досягне молодшого шкільного віку, та буде повинна відвідувати шкільний навчальний заклад, що унеможливить в подальшому проведення зустрічей з батьком у будні дні. Крім того, колегія суддів вважає, що визначення зустрічі батька з сином щотижня починаючи з 10.00 години неділі до 16.00 години понеділка не відповідають якнайкращим інтересам дитини, оскільки передбачають щотижневі переміщення дитини з її постійного місця проживання до місця проживання батька, та не сприятимуть дотриманню звичних для дитини умов щодо організації, розпорядку повсякденного життя дитини та, в подальшому, навчального процесу. Зважаючи на викладене колегія суддів вважає за необхідно змінити змінити рішення в цій частині, встановивши систематичні зустрічі батька з дитиною кожної суботи та неділі з 10.00 години до 14.00 години з можливістю перебування за місцем проживання батька, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, а також із забезпеченням додаткового спілкування батька із сином у дні народження та святкові за попередньою домовленістю між батьками. Обираючи період часу з 10.00 години до 14.00 години апеляційний суд враховує необхідність спілкування дитини з матір`ю у вихідні дні. Наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, на думку колегії суддів, зумовлює проведення побачень батька із сином поза межами місця постійного проживання дитини без присутності матері, що забезпечить позивачу можливість вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею. Факт існування конфлікту та неприязних відносин між сторонами не заперечувався жодною із сторін під час розгляду справи. Крім того, вказані обставини підтверджуються дослідженими судом висновком комісійної психологічної експертизи №17/19 від 08 квітня 2019 року та висновком судового експерта №20-3898 судової психологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №12019161500001517 від 29 січня 2021 року, які ґрунтовно прийняті судом в якості належних доказів, як такі, що містять інформацію щодо предмету спору, зокрема щодо відносин, які склалися між батьками дитини та щодо можливості зустрічі батька з сином за відсутності матері. Так, зі змісту висновку судового експерта №20-3898 судової психологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №12019161500001517 від 29 січня 2021 вбачається, що з наданих на дослідження відеоматеріалів випливає, що починають формуватися природні та якісні (з психологічної точки зору) стосунки у системі «батько-син», які не могли бути сформовані раніше через перешкоджання ОСОБА_2 систематичним зустрічам пана ОСОБА_1 із дитиною. ОСОБА_1 відчуває справжню прихильність до дитини, у підекспертного сформоване почуття батьківської любові. Малолітній ОСОБА_4 виявляє прихильність до батька. Зазначені ознаки свідчать про те, що дитина відчуває себе в безпеці поряд із батьком, довіряє батькові, залучає до спільної гри, що є свідченням формування сталої системи «батько-син». Надмірний контроль зустрічей між ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_4 з боку ОСОБА_2 містить ознаки авторитарної (домінуючої) поведінки та маніпулювання почуттями батька до сина. Враховуючи наведене, а також те, що жодних обставин, які б унеможливлювали особисте спілкування батька з сином за відсутності матері, чи інших осіб, судом не встановлено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості встановлення систематичних зустрічей батька з сином без присутності матері після налагодження довірчих відносин між батьком і дитиною. Разом з тим визначаючи перехідний період (перші два місяця) протягом якого зустрічі проводяться у присутності матері, суд першої інстанції не врахував, що у разі нездійснення з будь-яких підстав зустрічі між батьком і дитиною у визначений судом перехідний період, зі спливом цього періоду зустрічі мають проводитися без участі матері незважаючи відсутність довірчих відносин між батьком і дитиною, враховуючи, що вони не бачилися один з одним з листопада 2020 року, а отже, зважаючи на вік дитини, коли він останній раз бачився з батьком, дитина може взагалі не пам`ятати позивача. З огляду на зазначене колегія суддів вважає за необхідне визначити період протягом якого зустрічі мають проводитися за участю матері, з метою встановлення відносин між батьком та дитиною протягом перших 10 зустрічей. Також колегія суддів погоджується з висновком суду необхідність визначення і часу для спільного відпочинку та оздоровлення батька із сином по сім календарних днів у липні та грудні щорічно, без присутності матері. Надання можливості спільного відпочинку батька з сином відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а й інтересам дитини, оскільки належні умови для його тимчасового проживання у батька створені, а спільним відпочинок сприятиме гармонійному розвитку дитини. Разом з тим, встановивши спільний відпочинок батька з сином за кордоном, суд фактично обмежив права як батька так і дитини на їх спільний відпочинок в Україні. При цьому колегія суддів враховує, що позовна заява не мітить жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення спільного відпочинку батька та дитини саме за кордоном, а судом такі обставини не встановлені. У зв`язку викладеним колегія суддів вважає також за необхідне змінити рішення в цій частині, виключивши посилання на те, що спільний відпочинок та оздоровлення у визначений судом час має здійснюватися за кордоном, що не перешкоджає спільному відпочинку та оздоровленню батька і дитини за кордоном за погодженням з матір`ю дитини. Також колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення в частині зобов`язання відповідача передати батьку дитину ОСОБА_3 у дворі за місцем проживання та повідомляти позивача про зміну місця проживання дитини впродовж 24 годин після переїзду, поклавши на мати дитини обов`язок забезпечити присутність дитини для зустрічі з батьком у дворі за її місцем проживання та завчасно повідомляти батька дитини про зміну місця проживання або перебування дитини. Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 надавати нотаріально посвідчену заяву про надання дозволу на виїзд дитини з батьком за кордон, суд першої інстанції правильно виходив з того, що така вимога є передчасною. Доводи апеляційної скарги про те, що батько сам не бажає бачити дитину та не бажає приймати участь у її вихованні спростовується процесуальною поведінкою позивача, який звернувся до суду із зазначеним позовом та послідовно намагається відстоювати своє право на спілкування з дитиною. Посилання в апеляційній скарзі на допущені порушення судом норми процесуального права не призвели до неправильного вирішення судом справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість відмови у задоволені заявленого відводу судді Домусчі Л.В. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08 грудня 2020 року, головуючим суддею у справі №522/21881/20 визначено суддю Домусчі Л.В. 08 грудня 2021 року адвокат Приймачук С.І. від імені ОСОБА_2 подав заяву про відвід судді Домусчі Л.В., посилаючись на наявність у нього сумнівів в неупередженості та об`єктивності судді. Обґрунтовуючи заяву вказував на те, що 08 листопада 2021 року ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи, згідно якого також було повідомлено про те, що він травмувався та не може вільно пересуватись, також у клопотанні просив не проводити судове засідання без участі відповідача та його представника, не розглядати клопотання позивача про залучення доказів та свідків. При цьому на час подання клопотання про відкладення він не мав змоги надати докази такого травмування. У цей же день сімейним лікарем було видано йому довідку про перелом кістки правової стопи. Між тим, не зважаючи на дане клопотання, 08 листопада 2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті. Разом з тим судом задоволено клопотання представника відповідача та відкладено судове засідання призначене на 04 жовтня 2021 року, незважаючи на те, що до клопотання про відкладення справи адвокатом Мажеру І.О. також не було надано доказів неможливості неявки в судове засідання. Вважає, що такими діями суд фактично обмежив сторону відповідача у доступі до правосуддя та необґрунтовано обмежив право відповідача на вчинення дій, які можливо вчинити на стадії підготовчого засідання. Також вказував на те, що у судовому засіданні 08 листопада 2021 року суд розглянув та задовольнив всі клопотання позивача про залучення доказів та виклик свідків, чим на думку заявника, надав перевагу інтересам позивача над відповідачем, порушивши принцип рівності учасників перед судом. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2021 року заяву про відвід головуючої судді Домусчі Л.В. визнано необґрунтованою. Заяву передано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку частини 1 статті 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (суддя Абухін Р.Д.) від 10 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід. Ухвала мотивована тим, що відвід мотивований незгодою з процесуальними з діями суду, заперечення на які можуть бути зазначені в апеляційній скарзі на рішення по даній справі і не є підставою для відводу судді, а відповідно до вимог пункту четвертого статті 36 ЦПК, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можу бути підставою для відводу. Також суд послався на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, а заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Домусчі Л.В. при вирішенні даної цивільної справи. Статтею 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Доводи представника відповідача щодо упередженості та необ`єктивності Домусчі Л.В. ґрунтувались на прийнятих судом процесуальних рішеннях в ході розгляду цієї справи. Пункт 1 статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру». Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «+4 посилання») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін. Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. До того ж, відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, не може бути підставою для відводу (самовідводу) судді рішення або окрема думка судді в інших справах. Крім того, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11). Тобто, не може бути підставою для відводу (самовідводу) судді заява, яка містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Відмовляючи у задоволені відводу суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для відводу судді Домусчі Л.В., заявленого представником відповідача з огляду на недоведеність обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Домусчі Л.В. при вирішенні даної цивільної справи. З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду, з підстав визначених частиною 1 статті 376 ЦПК України в частині задоволених вимог про зміну способу участі батька у вихованні дитини слід змінити, в решті рішення залишити без змін. Керуючись статями 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу адвоката Приймачука Сергія Івановича подану від імені та в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2022 року в частині зміни порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином, встановлений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2019 року у справі №522/17680/18, змінити, визначивши спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення: - систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 10-00 години до 14-00 години, з можливістю перебування за місцем проживання батька, з правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів. Перші 10 (десять) зустрічів провести у присутності матері ОСОБА_2 ; - дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками; - відпочинок та оздоровлення дитини протягом 7 (семи) календарних днів у липні та грудні щороку. Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити присутність дитини, ОСОБА_3 , для зустрічі з батьком ОСОБА_1 у дворі за її місцем проживання та завчасно повідомляти батька дитини про зміну місця проживання або перебування дитини. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст рішення складено 10 квітня 2023 року. Головуючий Л.А. Приходько Судді: В.О. Бездрабко О.В. Кутурланова