Постанова 4806 № 297/2562/18

Справа № 297/2562/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 лютого 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., ГОТРИ Т.Ю. при секретарі ТЕРПАЙ С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 297/2562/18 за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Берегівська міська рада Закарпатської області як орган опіки та піклування, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Берегівська міська рада Закарпатської області як орган опіки та піклування, про визначення способу участі батька у вихованні дитини, у спілкуванні з нею та усунення перешкод у здійсненні батьківських прав, за участі Виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області як органу опіки та піклування, залученого для подання висновку на виконання своїх повноважень, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 3 лютого 2020 року, повний текст якого складено 3 лютого 2020 року, і на додаткове рішення цього ж суду від 18 лютого 2021 року, повний текст якого складено 19 лютого 2021 року, головуючий суддя Гал Л.Л., - встановив: ОСОБА_1 26.11.2018 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Мотивувала позов таким. Сторони 10.10.2013 уклали шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Через певний час між сторонами почали виникати конфлікти і непорозуміння, оскільки відповідач зловживав алкогольними напоями, став байдужим до позивачки, перестав допомагати в побуті, у веденні господарства тощо. З народженням дитини ситуація погіршилася. Відповідач байдуже ставився до дитини, не допомагав у її догляді та вихованні, з часом перестав належним чином матеріально утримувати дитину, став проявляти неповагу до дружини і до сина. У сторін виявилися протилежні погляди на шлюб і сім`ю, наявність дитини дратувала відповідача, часом позивачці доводилося спати з дитиною на підлозі, в тому числі, під час хвороби дитини, оскільки їхнє ліжко займав одноосібно відповідач. Під час сварок відповідач кричав на позивачку в присутності сина, дозвілля відповідач перетворював у зустрічі вдома з друзями, що переходили в пиятику, під час якої він ображав позивачку. Така негативна поведінка відповідача могла негативно відбитися на психіці дитини, у сина виникли прояви аутоагресії, він часто плакав, був неспокійним, здирав шкіру на руках і на губах. Врегулювати між собою суперечності, що виникли, сторони не змогли і з березня 2018 року припинили спільне проживання, позивачка з сином переїхала до своїх батьків до міста Берегова. Підтримання сімейних стосунків, збереження сім`ї неможливе. Згоди щодо місця проживання дитини сторони не досягли. На переконання позивачки, з огляду на вік дитини та умови проживання в сім`ї її найкращим інтересам відповідатиме проживання з матір`ю. Син перебуває на повному утриманні позивачки, в чому допомагають її батьки. Відповідач є підприємцем, має власну автомайстерню в Ужгороді, за наявною інформацією його дохід становить близько 23000,00 грн на місяць. Він працездатний, стан здоров`я дозволяє йому повноцінно працювати, коштів на утримання дитини не надає. Відтак, відповідач може сплачувати достатній для утримання сина та для дотримання паритету батьків в матеріальному утриманні дитини розмір аліментів, а саме, 1/4 частку з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Посилаючись на ці обставини, на положення СК України щодо шлюбу, обов`язків батьків із утримання дитини, аліментів, позивачка ОСОБА_1 остаточно просила: розірвати шлюб між нею та відповідачем, що був зареєстрований Відділом ДРАЦС по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис № 437; прізвище позивачки після розірвання шлюбу змінити на дошлюбне « ОСОБА_4 »; визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_1 ; стягнути зі ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з моменту пред`явлення позову, з урахуванням індексації; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць; судові витрати покласти на відповідача. ОСОБА_2 21.02.2019 пред`явив до ОСОБА_1 зустрічний позов про визначення способу участі батька у вихованні дитини та у спілкуванні з нею. У заяві заперечив доводи первісного позову щодо підстав для розірвання шлюбу як неправдиві і такі, що принижують його честь і гідність. По суті свій позов мотивував таким. Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.10.2013, фактично проживали однією сім`єю з жовтня 2012 року, мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок протиріч, що виникли між сторонами, вони стали з березня 2018 року проживати окремо, відповідачка з сином переїхала до своїх батьків до міста Берегова. При цьому, відповідачка сказала, що їде гостювати на один тиждень і фактично обманом забрала дитину. З підставами, якими мотивувався позов про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, позивач не погоджується. Він любить сина та хоче брати участь у його вихованні та розвитку, хоче піклуватися про нього. Між ним і сином існують психологічний контакт, взаємна прив`язаність. Після фактичного припинення спільного проживання відповідачка почала перешкоджати позивачу в контактах із сином, не відповідає на його звернення, телефонні дзвінки, ігнорує необхідність обговорення питань виховання, відпочинку, оздоровлення сина. Посилається при цьому на надумані приводи, змушує позивача тривалий час чекати на зустріч із сином і т.ін. При зустрічах із сином відповідачка влаштовує скандали, що негативно впливає на здоров`я і психологічний стан дитини, а позивачу спричиняє душевні страждання. Відповідачка вдалася навіть до вимагання грошей в обмін на зустрічі із сином. Дитина налаштовується проти батька. Перешкоди для зустрічей із дитиною вчиняються і матері позивача бабусі дитини ОСОБА_6 , яка теж бажає спілкуватися з дитиною і брати участь в її житті. Позивач завжди надавав належне матеріальне утримання дитині, давав відповідачці спочатку готівкою щомісячно 3000,00 грн, а потім перераховував щомісячно на її банківську картку по 4000,00 грн. Позивач забезпечений житлом, роботою, за місцем проживання позитивно характеризується, не має поганих звичок, він усвідомлює свою відповідальність за виховання і всебічний розвиток сина. Створенням батькові перешкод у спілкуванні з дитиною та в участі в її вихованні мати дитини порушує як права батька дитини, так і самої дитини, оскільки участь батька в житті сина є необхідною умовою його нормального розвитку. З метою забезпечення реалізації своїх батьківських прав позивач звернувся до органів опіки та піклування як за його місцем проживання, так і за місцем фактичного проживання дитини. Під час з`ясування відповідних обставин сторонам було рекомендовано пройти бесіду з психологом, на яку позивач з`явився, а відповідачка з`явитися не виявила бажання. Було також встановлено належність умов для виховання та розвитку дитини за місцем проживання позивача. Під час зустрічі позивача із сином 27.01.2019 той просив забрати його до Ужгорода. Батько дитини має рівні з матір`ю права на визначення місця проживання дитини, на участь у її вихованні, у позивача є всі необхідні умови для проживання і виховання сина. Виходячи з наведеного та ґрунтуючись на нормах СК України та іншого законодавства щодо прав дитини, прав і обов`язків батьків дитини, зокрема, права батька на участь у вихованні дитини та у спілкуванні з нею, позивач ОСОБА_2 остаточно просив: визначити йому спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та особистого спілкування з дитиною шляхом встановлення графіку зустрічей (побачень), спільного відпочинку та відвідування дитиною його місця проживання: - кожні четвер і п`ятницю першого та третього тижня місяця - з 10:00 години четверга до 20:00 години п`ятниці та кожні суботу і неділю другого та четвертого тижня місяця - з 10:00 години суботи до 20:00 години неділі з відвідування дитиною місця його реєстрації та фактичного проживання без присутності матері дитини ОСОБА_1 чи інших її родичів та без обмеження місця прогулянок, з можливістю поїздки до родичів, в тому числі до бабусі і дідуся, з урахуванням відвідування дошкільного або шкільного закладу у майбутньому; - кожен день народження дитини, а саме 22 вересня кожного року до досягнення дитиною повноліття з 15:00 до 20:00 години; - кожні канікули в дитячому садку та шкільні канікули в літній та зимовий період не менше 7 (семи) діб для відпочинку та оздоровлення дитини на території України, а також з правом виїзду без присутності матері на море за межі території України; зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в прийнятті участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зустрічах та особистому спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 та у їхньому спільному відпочинку і у відвідуванні дитиною ОСОБА_3 місця проживання батька ОСОБА_2 ; стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір та суму 10000,00 грн оплати правничої допомоги. Ухвалою Берегівського районного суду від 27.05.2019 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, позови об`єднано в одне провадження. Рішенням Берегівського районного суду від 03.02.2020: змінений первісний позов ОСОБА_1 задоволено: шлюб зареєстрований 10.10.2013 у Відділі ДРАЦС по м. Ужгород реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ у Закарпатській області за актовим записом № 437 між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , розірвано; після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 повернуто дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 »; стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, з урахуванням індексації, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26.11.2018 і до досягнення ним повноліття; допущено рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання; встановлено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за її місцем проживання; змінений зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково: встановлено для батька ОСОБА_2 участь у вихованні та у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання дитини, кожну другу суботу місяця з 10:00 години до 18:00 години, з дотриманням режиму дня дитини на денний сон, та щонеділі місяця з 10:00 години до 20:00 години, з дотриманням режиму дня дитини на денний сон, та протягом однієї години у ці дні для прогулянок батька з сином без присутності матері чи інших родичів; стягнуто зі ОСОБА_2 : на користь ОСОБА_1 : витрати за надання правової допомоги у розмірі 11000,00 грн; судовий збір в розмірі 1409,10 грн; в дохід держави судовий збір в сумі 704,80 грн; стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : витрати за надання правової допомоги у розмірі у розмірі 3000,00 грн; судові витрати в розмірі 468,40 грн. ОСОБА_2 оскаржив рішення Берегівського районного суду від 03.02.2020 у частині, в якій у зміненому зустрічному позові відмовлено щодо частини вимог про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини та у спілкуванні з нею. Доводи скарги зводяться до таких. Суд першої інстанції неналежним чином відобразив у рішенні правову позицію позивача за зустрічним позовом та його підстави на відміну від позиції позивачки за первісним позовом. З метою захисту своїх батьківських прав позивач звертався до органів опіки та піклування, йому був установлений графік зустрічей із сином, який ним не порушувався. Він щотижня приїжджав до дитини, однак, мати дитини не давала можливості зустрітися з сином посилаючись на те, що немає рішення, яке б зобов`язувало її не чинити перешкод у зустрічах батька з сином. Установлений органом опіки та піклування графік зустрічей батька із сином явно обмежує права батька на участь у вихованні сина та в його житті, оскільки передбачає для цього недостатній час. Це не відповідає передусім інтересам дитини. Суд неправильно відобразив у рішенні зміст показань свідка ОСОБА_8 , яка як психолог складала висновок за результатом розмови з дитиною, фактично приписавши їй те, що вона не казала, а саме, частину тексту зі змісту висновку психолога ОСОБА_9 , яка складала відповідний висновок для органу опіки та піклування. Рішення суду не є належно вмотивованим щодо фактичних обставин справи та норм права, які підлягали застосуванню. Зокрема, не відображена суть спору між батьками щодо порядку участі апелянта у вихованні сина, щодо перешкод, які чиняться батьку дитини в цьому тощо, тоді як такі перешкоди є реальними, а образ батька в очах дитини навмисно створюється негативним. Мати дитини не надавала йому можливості навіть вручити подарунки сину «від ОСОБА_10 ». Обстеження сина психологом у місті Києві було здійснене матір`ю дитини без його відома і згоди, обстеження проводилося тривалий час, а його висновок мав на меті лише усунути батька від спілкування з сином. Цей висновок є одностороннім і необ`єктивним, вихідні дані для нього були одержані виключно зі слів матері дитини, не були враховані істотні обставини, що мають значення, зокрема, тривалий час (близько року), який пройшов після припинення спільного проживання батька з сином, і вчинення саме матір`ю дитини перешкод батькові в зустрічах із сином, що власне і мало наслідком твердження про те, що дитини забуває образ батька, втрачає з ним зв`язок. Цей висновок навпаки підтверджує шкідливість фактичного розриву спілкування батька з сином. Натомість батько дитини фактично був позбавлений можливості провести подібне дослідження, адже тривалий час через дії матері дитини не може контактувати з сином. Висновок органу опіки та піклування щодо порядку зустрічей батька з сином не є належно обґрунтованим стосовно такої незначної тривалості зустрічей, а також є необ`єктивним. Поряд і з цим, висновок залученого органом опіки та піклування психолога засвідчив цілковиту необхідність участі батька у вихованні сина з метою його правильного розвитку та формування статево-рольової моделі поведінки, засвідчив належну можливість батька брати повноцінну участь у вихованні сина. Апелянт має й необхідні матеріальні умови для перебування в нього дитини та її виховання. Батько дитини має право і повинен мати можливість для особистих зустрічей із нею, без присутності матері, стосунки з якою конфліктні, оскільки лише так може встановити з дитиною необхідний психологічний зв`язок у спокійних умовах. Постійна присутність матері біля дитини не є свідченням врахування найкращих інтересів дитини, як не вказує на їх додержання і вкрай незначна кількість часу, визначена органом опіки та піклування для спілкування батька з сином. Жодних перешкод з огляду за вік та стан здоров`я дитини для її тимчасового перебування за місцем проживання батька, який любить сина і бажає брати активну участь у його вихованні, розвитку та житті, немає. Застосовуючи норми матеріального права, суд першої інстанції по суті не врахував принципи рівності прав і обов`язків батьків щодо дитини, забезпечення найкращих інтересів дитини, яким відповідає нормальне спілкування батька з сином. У резолютивній частині рішення суд не відбив результат вирішення вимоги про усунення батькові дитини перешкод у спілкуванні з нею. В частині витрат на професійну правничу допомогу, належних апелянту з протилежної сторони, суд неправильно вирішив питання, позаяк необґрунтовано зменшив ці витрати з 45720,00 грн до 3000,00 грн. Ці сплачені апелянтом витрати відповідають характеру спору, його важливості для сторони та підтверджені належним чином. ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині, в якій відмовлено в зустрічному позові, та ухвалити рішення, яким: визначити йому спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та особистого спілкування з дитиною шляхом встановлення графіку зустрічей (побачень), спільного відпочинку та відвідування дитиною його місця проживання: - кожні четвер і п`ятницю першого та третього тижня місяця - з 10:00 години четверга до 20:00 години п`ятниці та кожні суботу і неділю другого та четвертого тижня місяця - з 10:00 години суботи до 20:00 години неділі з відвідуванням дитиною місця його реєстрації та фактичного проживання без присутності матері дитини ОСОБА_1 чи інших її родичів та без обмеження місця прогулянок, з можливістю поїздки до родичів, у тому числі до бабусі і дідуся, з урахуванням відвідування дошкільного або шкільного закладу у майбутньому; - кожен день народження дитини, а саме 22 вересня кожного року до досягнення дитиною повноліття з 15:00 до 20:00 години; - кожні канікули в дитячому садку та шкільні канікули кожної пори року не менше 7 (семи) діб для відпочинку та оздоровлення дитини на території України, а також з правом виїзду без присутності матері на море за межі території України; зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у прийнятті участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зустрічах та особистому спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 та у їх спільному відпочинку і у відвідуванні дитиною ОСОБА_3 місця проживання батька ОСОБА_2 ; стягнути зі ОСОБА_1 на його користь судовий збір за подачу зустрічного позову та апеляційної скарги, суму оплати правничої допомоги. У відзиві на апеляцію ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 03.02.2020 ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. На обґрунтування скарги посилається на обставини, якими мотивувався позов, а також зазначає, зокрема, таке. Встановлений органом опіки та піклування порядок побачень батька з сином є цілком достатнім, оскільки і цей порядок батько дитини не виконує в повній мірі. Під час перебування сторін у шлюбі батько не виявляв належного піклування про сина, не приділяв йому уваги, сприймав його як тягар, не займався ані дитиною, ані домашнім господарством, неодноразово ображав і її і дитину. Вона з дитиною не раз була змушена спати на підлозі, а не на ліжку. Сину всього п`ять із половиною років, у нього складний характер, є проблеми зі здоров`ям, слабка нервова система, труднощі у спілкуванні, що вимагає її присутності під час зустрічей батька з дитиною. Перебування сина після припинення спільного проживання сторін у чужому середовищі, тривалий час, без її присутності, при цьому, за умови зайнятості батька в робочий час, завдасть шкоди дитині, тому проханий батьком графік його побачень із сином не може бути прийнятий. Батько дитини залишатиме її під опікою його матері, проти чого вона як мати дитини категорично заперечує. Ночівля дитини за місцем проживання батька недопустима, а заявлене батьком дитини тривале перебування дитини з ним перешкоджатиме навчанню сина в першому класі школи. Син ще занадто маленький, що з урахуванням психофізіологічних особливостей його розвитку не допускає можливості тривалого розлучення з матір`ю, зокрема, ночівель за місцем проживання батька в іншому достатньо віддаленому населеному пункті. Стосовно виїзду дитини за кордон, то для цього існує спеціальний порядок, якого батько дитини не врахував. Вона визнає необхідність спілкування сина з батьком, однак, у даному випадку таке скоріш за все потягне негативні наслідки для дитини. Обстеження сина психологом у місті Києві показало проблеми в розвитку дитини, на які слід звернути увагу, оскільки дитина переживає особливий період у своєму житті та вимагає відповідного ставлення до неї. Доводи апеляції про необ`єктивність і однобічність висновку експертного дослідження необґрунтовані, позаяк психолог ОСОБА_8 за її поясненням дуже критично ставиться до вихідних даних, що повідомляються батьками, а її висновки правильно відображають стан розвитку дитини. Натомість необ`єктивним і зробленим на користь батька дитини є висновок психолога, залученого органом опіки та піклування. Умисні перешкоди в зустрічах із сином нею батькові дитини не вчиняються, з моменту переїзду її з дитиною до міста Берегова і до 8 березня 2020 року зустрічі батька з дитиною мали сталий характер, однак, поведінка ОСОБА_2 була провокуючою та образливою щодо неї та її матері. Саме син майже ніколи не бажає бачитися з батьком, а зустрічі погано відображаються на стані його психіки. Вона не рада таким зустрічам, переживає, коли вони відбуваються, оскільки це не йде на користь дитині, однак, якщо порядок зустрічей буде встановлений судом, вона його виконуватиме. Вимога батька про зобов`язання її не чинити перешкоди у вихованні сина та в спілкуванні з ним не відповідає вимогам закону та є передчасною, оскільки зараз триває розгляд справи, в якій саме і буде визначений відповідний порядок дій батька дитини. Витрати протилежної сторони на професійну правничу допомогу завищені та надмірні, не співмірні зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.08.2020 до участі в справі залучено Виконавчий комітет Берегівської міської ради Закарпатської області як орган опіки та піклування з покладенням на нього обов`язку подання висновку щодо розв`язання спору з документами, на підставі яких він був складений. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 20.01.2021 цивільну справу з апеляційного розгляду знято та направлено до суду першої інстанції для прийняття відповідного рішення щодо вимоги уточненого зустрічного позову про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у прийнятті участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зустрічах та особистому спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 та у їх спільному відпочинку і у відвідуванні дитиною ОСОБА_3 місця проживання батька ОСОБА_2 . Додатковим рішенням Берегівського районного суду від 18.02.2021 в зустрічній позовній вимозі ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у прийнятті участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зустрічах та особистому спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 та у їх спільному відпочинку і у відвідуванні дитиною ОСОБА_3 місця проживання батька ОСОБА_2 відмовлено. ОСОБА_2 оскаржив додаткове рішення Берегівського районного суду від 18.02.2021 загалом із тих самих мотивів і підстав, на яких ґрунтується його правова позиція в справі в оскарженій частині. Просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов у частині вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у прийнятті участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зустрічах та особистому спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною - ОСОБА_3 та у їх спільному відпочинку і у відвідуванні дитиною ОСОБА_3 місця проживання батька ОСОБА_2 задовольнити. У відзиві на апеляцію ОСОБА_2 на додаткове рішення Берегівського районного суду від 18.02.2021 ОСОБА_1 підтверджуючи свою правову позицію в справі в оскарженій частині вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення: ОСОБА_2 та його представника адвоката Монастирецької Г.В., які апеляції підтримали, ОСОБА_1 та її представника адвоката Поповича О.О., які скаргу не визнали, представника Виконавчого комітету Берегівської міської ради як органу опіки та піклування, начальника Служби у справах дітей Берегівської міської ради Садварі О.В., яка вважає апеляції ОСОБА_2 обґрунтованими частково, заслухавши думку дитини ОСОБА_11 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи учасників процесу, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не дає оцінки рішенню суду в неоскарженій частині та бере до уваги відповідні факти і обставини остільки, оскільки це необхідно для розгляду апеляції (ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо особистих немайнових прав і обов`язків батьків та дітей. Згідно зі ст. 3 ч. 1 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 (Конвенція про права дитини), ст. 7 ч.ч. 7, 8, 9 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами,… судами, адміністративними … органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Особа діє у цивільних, у тому числі, в сімейних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 7, 8 СК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України). У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , які з 10.10.2013 перебували в шлюбі, що його було розірвано рішенням Берегівського районного суду від 03.02.2020, місце проживання сина сторін ОСОБА_11 було визначено з матір`ю, з батька дитини стягнуті на користь матері на утримання дитини аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 26.11.2018 до досягнення дитиною повноліття і в цій частині рішення суду не оскаржується (а.с. 9, 10 т. 1, а.с. 178-190 т. 2). ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з березня 2018 року разом із сином проживає в АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживав і проживає як за цією адресою, так і за адресами в АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 (а.с. 1, 18, 53, 138-139, 211-212, 216 т. 1 та ін.). На час розгляду справи судом першої інстанції син сторін ОСОБА_3 з вересня 2018 року відвідував Берегівський дошкільний навчальний заклад № 4 (а.с. 36 т. 2 та ін.). Між сторонами має місце спір із приводу участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_5 та у спілкуванні з ним. Пред`являючи вимогу про усунення перешкод у цьому, ОСОБА_2 посилався на те, що мати дитини перешкоджає йому в зустрічах із сином, у спілкуванні з ним, не відповідає на його звернення, телефонні дзвінки, під надуманими приводами ускладнює зустрічі з дитиною, влаштовує скандали, створює негативну атмосферу та негативний образ батька в очах сина тощо. Такі дії матері негативно відображаються передусім на самій дитині, шкодять їй. Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, ОСОБА_1 вказувала, що у сина складний характер, слабка нервова система, він має труднощі у спілкуванні, тому зустрічі батька з дитиною негативно відображаються на психологічному стані та на поведінці дитини, перебування сина тривалий час у фактично чужому середовищі без присутності матері завдасть шкоди дитині, ночівля дитини у батька недопустима. Водночас ніяких перешкод у зустрічах батька з сином вона умисно не вчиняє, натомість сама дитина не хоче зустрічатися з батьком. З матеріалів справи, з позицій, пояснень і заяв сторін у судах першої та апеляційної інстанцій убачається, що на даний час стосунки між сторонами є емоційними, напруженими, часом конфліктними, сторони не можуть самостійно дійти згоди з питань участі батька у вихованні сина та у зустрічах із ним, не знаходять способів конструктивної взаємодії виходячи передусім із інтересів дитини, а не зі стосунків між собою, що не склалися. ОСОБА_2 у листопаді-грудні 2018 року вказуючи на перешкоди, які чиняться йому ОСОБА_1 в зустрічах із дитиною, звертався до органів опіки та піклування Ужгородської міської ради та Берегівської міської ради з метою визначення способу його участі у вихованні сина та у спілкуванні з ним (а.с. 55-59 т. 1). Висновки органів опіки та піклування за цими зверненнями батька дитини у справі відсутні. Під час розгляду справи судом першої інстанції суду були надані висновки Берегівської міської ради як органу опіки та піклування від 16.05.2019 № 03-17/238 і від 18.11.2019 № 03-14/541 із питань, відповідно, визначення місця проживання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю та способу участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким установлювався такий порядок спілкування: кожну другу суботу місяця з 10-00 к.ч. до 18-00 к.ч. з дотриманням режиму дня дитини на денний сон та щонеділі з 10-00 к.ч. до 20-00 к.ч. з дотриманням режиму дня дитини на денний сон та протягом однієї години для прогулянок батька з сином без присутності матері чи інших родичів (а.с. 124-127 т. 1, а.с. 105-108 т. 2). Відповідно до ст. 19 ч.ч. 4, 5 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ст. 19 ч. 6 СК України). Згідно із законодавством компетентним органом опіки та піклування за місцем проживання дитини є Виконавчий комітет Берегівської міської ради Закарпатської області, а не Берегівська міська рада чи Служба у справах дітей, які не є органами опіки та піклування. Тобто, на стадії розгляду справи судом першої інстанції у справі був відсутній висновок органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Обґрунтовуючи свою правову позицію в справі щодо неможливості задоволення зустрічного позову батька дитини та щодо мінімізації обсягу і тривалості його контактів із сином, мати дитини посилалася, серед іншого, на Висновок експертного дослідження сина сторін ОСОБА_11 від 02.05.2019 № 19/05-19, складений психологом ТОВ «Інститут аналітичних досліджень і сучасної освіти» Копишинською Л.О. (а.с. 14-33 т. 2). Як випливає з указаного висновку та з інших матеріалів справи, дослідження проводилося в період з 07.03. по 31.03.2019 на замовлення матері дитини ОСОБА_1 , на підставі наданої лише нею інформації та її особистих міркувань щодо обставин, які виникли між батьками дитини в контексті її виховання та спілкування з нею, щодо особи батька дитини та його поведінки тощо. Під час дослідження було здійснене також психологічне обстеження ОСОБА_1 . Батько дитини ОСОБА_2 не був учасником цього дослідження, згоди на його проведення не надавав. За цим висновком, зокрема: у ОСОБА_11 є індивідуально-особистісні особливості, що потребують створення особливих умов навчання та виховання, що обумовлені змінами в діяльності центральної нервової системи, кваліфікованими як мінімальна мозкова дисфункція; соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_11 утворюють його матір, дід і баба (батьки матері); сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості матері ОСОБА_1 , особливості її виховної поведінки, здорові умови для психічного та фізичного розвитку ОСОБА_11 у своїй сукупності забезпечують умови для переживання ним стану суб`єктивного благополуччя; у ставленні ОСОБА_11 до своїх батьків є специфічні психологічні особливості, як батька-вихователя він сприймає матір, він не сприймає батьків як подружню пару, у його психічній реальності батько представлений як історичний факт: образ батька є, але його функції, роль у житті дитини для неї самої незрозумілі; ознак, що дозволяють стверджувати про наявність впливу матері на формування у ОСОБА_11 негативної думки про батька, що мешкає окремо, у дитини не виявлено. Готуючи висновок щодо порядку участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_11 та у спілкуванні з ним, Берегівська міська рада отримала Висновок фахівця за даними психодіагностичного обстеження ОСОБА_11 , складений 04.-06.03.2019 директором КУ «Міський інклюзивно-ресурсний центр» Берегівської міської ради Закарпатської області психологом ОСОБА_9 (а.с. 154-158 т. 1). У цьому висновку констатовано, зокрема, таке: стосунки з матір`ю у хлопчика набагато ближчі, зрозуміліші, стосунки з батьком виражені слабо; ОСОБА_3 знаходиться в періоді розвитку раннє дитинство, який охоплює вік з 2 до 6 років; при досягненні дитиною молодшого шкільного віку ночівлі в місці, відмінному від постійного місця її проживання, недопустимі, можуть спричинити проблеми в психічному розвитку дитини, вони стануть допустимими з досягненням дитиною підліткового віку, тривалі періоди спілкування дитини з батьком стануть важливим чинником розвитку; переміщення дитини, яка знаходиться в психологічному віковому етапі «раннє дитинство», з сім`ї в сім`ю з одного місця проживання в інше строго не рекомендується; щоб зберегти позитивний образ батька, незважаючи на розлучення батьків, і при цьому забезпечити спілкування сина з батьком потрібна організація безперешкодного спілкування дитини з батьком, рекомендується здійснювати спілкування за постійним місцем проживання дитини, в знайомому їй середовищі; в ході такого спілкування обидва батьки повинні проявляти шанобливе і тактовне ставлення один до одного, підтримувати один одного в контексті позитивної дії на дитину; постійність довкілля і місця проживання не залишиться чинником, що визначає психічне здоров`я дитини, назавжди, значущість для фізичного і психічного здоров`я цього чинника ослабне після досягнення молодшого шкільного віку (з 6 до 11-12 років); для ОСОБА_5 потрібне спілкування з членом сім`ї, що приходить, на знайомій для нього території, з виключенням ночівель, у звичних умовах, із звичним наповненням середовища; спілкування батька з дитиною є необхідним чинником для нормального психічного розвитку дитини; починаючи з 6 років можливі короткострокові періоди перебування дитини з ночівлями зовні, вдома з батьком, без заподіяння шкоди психічному та фізичному здоров`ю дитини, починаючи з 11-12 років (підлітковий період) можливий перегляд місця проживання дитини. На виконання вимог закону на стадії апеляційного розгляду справи ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.08.2020 до участі в справі було залучено Виконавчий комітет Берегівської міської ради Закарпатської області як орган опіки та піклування з покладенням на нього обов`язку подати апеляційному суду висновок щодо розв`язання спору (а.с. а.с. 42-44 т. 3). 10.02.2021 Виконавчий комітет Берегівської міської ради як орган опіки та піклування склав висновок № 347/03-17 щодо розв`язання спору про участь батька дитини у її вихованні та у спілкуванні з нею (а.с. 94-97 т. 3). Орган опіки та піклування ґрунтуючись на нормах законодавства, якими регулюються ці відносини, на наявних даних щодо історії стосунків сторін, місця проживання батьків і дитини, щодо дій батьків, враховуючи вказаний вище висновок психолога ОСОБА_9 , беручи до уваги, що спілкування батька з дитиною є необхідним чинником для нормального психічного розвитку дитини, що зумовлює необхідність присутності батька в житті дитини, який у ньому є незамінним, визнав за доцільне надати дозвіл ОСОБА_1 брати участь у вихованні сина ОСОБА_11 та встановив такий час спілкування батька з сином: кожну першу п`ятницю та суботу місяця з 18:00 к.ч. п`ятниці до 18:00 к.ч. суботи, кожну третю суботу та неділю місяця з 18:00 к.ч. суботи до 18:00 к.ч. неділі з відвідуванням дитиною місця проживання батька; кожну другу суботу місяця та кожну четверту неділю місяця з 10:00 к.ч. до 18:00 к.ч. за місцем проживання дитини в м. Берегові. Під час апеляційного розгляду справи видалося можливим заслухати за відсутності батьків і в присутності представника органу опіки та піклування і служби у справах дітей ОСОБА_12 , психолога ОСОБА_13 та адвокатів сторін ОСОБА_14 і ОСОБА_15 думку дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за змістом якої: він живе в Берегові з мамою, з татом бачився раніше в суботу і в неділю, але бачив тата вже давно; він раніше жив в Ужгороді, тато спочатку був хороший, а потім став поганий, вони з мамою стали жити в ОСОБА_16 ; він не хоче зустрічатися з татом, не знає, чому, але тато нехороший, злий, він не хоче гуляти з татом, не хоче кататися з ним на машині, не хоче в Ужгород до тата; мама ніколи не погодиться з татом, вона каже не брати від тата подарунки, тато одного разу привіз самокат і йому сподобалося кататися на ньому, він хотів ще, але тато самокат забрав і більше не привозив; він має мобільний телефон, та не той, що купив тато, а сильніший, але не має мобільної картки; тато приходив у школу, але він не звертав на нього уваги. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційному суді підтвердили, що у 2018-2019 роках батько зустрічався з дитиною вдома у матері в ОСОБА_16 , за останній час батько не бачився особисто з сином близько року, в усякому разі, приблизно з часу подання апеляційної скарги на рішення суду. Батько дитини також пояснював, що мати дитини під різними приводами не дає можливості зустрітися з сином і поговорити з ним, зачиняє перед ним хвіртку, не випускає дитину з ним на вулицю, вони бачаться лише через вікно тощо. Мати дитини пояснювала, що під час зустрічей із дитиною вдома виникали сварки через поведінку батька дитини, ставлення дитини до батька погіршилося з 2018 року, син сам не бажає бачитися з батьком. Конвенція про права дитини передбачає, що держави-учасниці: зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ст. 3 ч. 2); поважають відповідальність, права і обов`язки батьків … належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються (ст. 5); забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ст. 6 ч. 2); забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (ст. 9 ч.ч. 1, 3); докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батьки … несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 ч. 1); визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 ч.ч. 1, 2); жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися: a) в законі Держави-учасниці, або b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави (ст. 41). Відповідно до національного законодавства, яке узгоджується з приписами Конвенції про права дитини: регулювання сімейних відносин здійснюється СК України з метою, зокрема, утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1 ч. 2 СК України); сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою; сімейні права не можуть бути передані іншій особі, а сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених СК України (ст. 14 ч. 1, ст. 15 ч.ч. 1, 4 СК України); кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (ст. 51 Конституції України); мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; за загальним правилом, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 ч.ч. 1, 2 СК України); батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (ст. 150 ч.ч. 1, 2, 3, 4 СК України, ст. 12 ч. 1 Закону України «Про охорону дитинства»); батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ст. 151 ч. 1 СК України); дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї (ст. 152 ч. 2 СК України); мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 ч. 1 СК України); батьки мають право на самозахист своєї дитини (ст. 154 ч. 1 СК України); здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ст. 155 ч.ч. 1, 2 СК України); питання виховання дитини, за загальним правилом, вирішується спільно; той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини; батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини; договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 157 ч.ч. 1, 2, 3, 4 СК України); за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї; рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення; рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання (ст. 158 ч.ч. 1, 2 СК України); якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод; суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування; в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи; під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ст. 159 ч.ч. 1, 2 СК України). Оцінюючи фактичні обставини справи, правові позиції сторін, наявні докази і матеріали в сукупності та у взаємозв`язку з нормами законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, колегія суддів приходить до таких висновків. Рівність прав і обов`язків батьків при вирішенні питань щодо виховання та розвитку дитини, наявність у того з батьків, який проживає окремо від дитини, права на спілкування з нею та обов`язок того з батьків, з яким проживає дитина, не чинити другому з батьків перешкод у цьому випливають із закону, відповідають суті сімейних відносин і моральним засадам суспільства та не можуть заперечуватися як такі. Думка дитини з цього приводу поза сумнівом має значення, проте, не є абсолютною, як не є абсолютним і висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, суд враховує такі думку та висновок виходячи з конкретних обставин справи, з реальних умов, у яких батьки дитини реалізують (реалізуватимуть) свої права, виконують (виконуватимуть) батьківські обов`язки та маючи передовсім на увазі забезпечення найкращих інтересів дитини. Батько дитини, який проживає окремо від неї, не може бути без передбачених законом і доведених підстав позбавлений права на особисте спілкування з дитиною та на участь в її вихованні, окрім цього, батько повинен виконувати покладені на нього законом та відповідно до моральних засад суспільства обов`язки, які випливають із факту батьківства, рівно як і дитина не може бути так само позбавлена права на особисте спілкування з батьком чи бути необґрунтовано обмежена в цьому праві. Особисте спілкування батька з сином передбачає в тому числі й зустрічі без присутності інших осіб, якщо для цього не існує об`єктивних перешкод, у чому, власне, й полягає можливість саме особистісних, довірчих стосунків, встановлення та налагодження особистісного контакту між батьком і сином. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Вирішивши на відповідний час спір за відсутності обов`язкового в справі висновку органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, суд першої інстанції припустився помилки. Ця прогалина усунута на стадії апеляційного розгляду справи. У справі не встановлено та не підтверджено в належний процесуальний спосіб доказами, що спілкування батька з сином за відсутності матері та/або інших осіб завдасть дитині шкоди, не відповідатиме найкращим інтересам дитини, суперечитиме інтересам виховання та розвитку дитини. Мати дитини не довела наявності об`єктивних перешкод для зустрічей батька з сином без її присутності, негативного впливу батька на нормальний розвиток дитини тощо. Висновок експертного дослідження сина сторін ОСОБА_11 від 02.05.2019 № 19/05-19, складений психологом ТОВ «Інститут аналітичних досліджень і сучасної освіти» Копишинською Л.О. на замовлення ОСОБА_1 (що є її правом і не заперечується як таке), є по суті однобічним та необ`єктивним у контексті саме участі батька дитини у її вихованні та в спілкуванні з нею. Натомість Висновок фахівця за даними психодіагностичного обстеження ОСОБА_11 , складений 04.-06.03.2019 директором КУ «Міський інклюзивно-ресурсний центр» Берегівської міської ради Закарпатської області психологом ОСОБА_9 , був виконаний у зв`язку з офіційним вирішенням питання про порядок участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_5 та спілкування з ним і містить загалом об`єктивні, доречні і збалансовані оцінки та рекомендації з відповідних питань обом батькам. Утім, безвідносно до порядку одержання вказаних висновків жоден із них не вказує на негативний вплив батька на дитину, не передбачає обмежень для батька у спілкуванні з дитиною, окрім тих, що підлягають врахуванню з огляду на вік і рівень розвитку дитини. Навпаки, роль батька у вихованні сина, власне наявність батька, який, при цьому, бажає брати участь у вихованні сина, є істотною та необхідною умовою для правильного виховання та розвитку дитини. Мати дитини не висунула та не обґрунтувала розумних заперечень щодо цього. Отриманий на стадії апеляційного розгляду справи висновок органу опіки та піклування загалом є обґрунтованим і об`єктивно відображає ситуацію, що склалася. Поряд із цим, обставини, встановлені безпосередньо під час апеляційного розгляду справи, тягнуть необхідність певним чином інакшої оцінки встановленого органом опіки та піклування порядку участі батька у вихованні дитини. З огляду на позиції сторін у справі та її матеріали, у суду не викликає сумнівів, що в силу як об`єктивних обставин, так і суб`єктивних чинників тривалий час, що пройшов з моменту припинення сімейних стосунків подружжя ОСОБА_17 , тривале роздільне проживання батька окремо від дитини та її матері призвело до фактичного домінування матері в житті сина та спричинило відповідний вплив на дитину. На тлі конфліктних стосунків колишнього подружжя такий вплив має істотне значення для формування ставлення дитини до батька, на бажання зустрічатися з ним тощо. У дитини сформувався відповідний уклад життя та погляд на батька, що не може бути змінений негайно, під певним примусом і т.ін. Відтак попри те, що ані висновок органу опіки та піклування, ані думка дитини, хоча така і стала вже старшою, не мають абсолютного значення для суду, який повинен враховувати передовсім найкращі інтереси дитини, різка та істотна зміна порядку зустрічей батька із сином, яка передбачає ночівлю дитини за місцем проживання батька, тривалі періоди перебування дитини окремо від матері, потягне невиправдане та надмірне негативне психоемоційне навантаження на дитину. На даному етапі стосунків між батьками, а також між батьками і дитиною, які реально склалися, така зміна вочевидь суперечитиме її інтересам. Тож вимоги зустрічного позову щодо встановлення порядку зустрічей батька з сином з передбачуваними ночівлями дитини в батька та виїздом на тривалий час на канікули не можна наразі визнати вчасними, обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню. Так само не може бути задоволена вимога батька дитини щодо виїзду з ним дитини за межі України, оскільки для вирішення такого питання встановлений окремий порядок, відповідно до якого воно вирішується за згодою сторін (батьків дитини), а в разі недосягнення такої судовим порядком за відповідним позовом із вказівкою на конкретні періоди виїзду дитини за кордон та країну (країни) прямування. Такий порядок у справі, що розглядається, ОСОБА_2 не дотримувався. Відмовивши у відповідній частині вимог зустрічного позову суд першої інстанції ухвалив законне і правильне рішення. У справі слід визнати доведеним, що матір`ю дитини вчиняються фактично перешкоди батькові дитини у зустрічах та в спілкуванні з нею, відповідні доводи ОСОБА_2 не спростовані ОСОБА_1 та підтверджуються як документальними матеріалами справи, в тому числі, матеріалами, пов`язаними зі зверненнями батька дитини до органів опіки та піклування, так і узгоджуються з заявленими та підтриманими правовими позиціями сторін у справі. За відсутності для того обґрунтованих і доведених причин, як це має місце в справі, перешкоди для батька у регулярному спілкуванні з сином протиправні і суд приходить до переконання, що такі не відповідають найкращим інтересам дитини. Апеляційний суд зауважує, що вимога батька дитини про зобов`язання матері дитини не чинити йому перешкод у спілкуванні з сином не поглинається вимогою про встановлення певного порядку (графіка) спілкування з дитиною та не розв`язується з вирішенням такої вимоги, а має самостійний характер, оскільки є загальною вимогою про усунення будь-яких неправомірних перешкод, які можуть бути різноманітними за видом і за часом вчинення. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне встановити порядок і графік зустрічей батька з сином, який би з одного боку надавав достатню можливість батькові спілкуватися з сином, з іншого боку не тяг би різких та невиправданих наразі змін для дитини: з обов`язковим урахуванням стану здоров`я дитини, її інтересів, потреб і режиму дня кожну п`ятницю першого та третього тижня місяця - з 14:00 до 20:00 та кожні суботу і неділю другого та четвертого тижня місяця - з 10:00 до 18:00 без присутності матері дитини чи інших її родичів та без обмеження місця прогулянок, з урахуванням відвідування шкільного закладу; присутність на кожному дні народження дитини, а саме 22 вересня кожного року до досягнення дитиною повноліття. На переконання колегії суддів, такий порядок на початковому етапі самостійного спілкування батька з сином після тривалої перерви уможливить встановлення (відновлення) стійкого психологічного контакту і зв`язку між батьком і сином, не обмежує можливість відвідування різних закладів культури, розважальних закладів, зон відпочинку тощо. Суд наголошує і на тому, що відповідні обставини не належать до незмінних і можуть змінитися, зокрема, внаслідок належної і добросовісної взаємодії батьків дитини в її найкращих інтересах з метою забезпечення контакту та спілкування з обома батьками, які зобов`язані виходити передусім із інтересів дитини, сприяти один одному в інтересах дитини у здійсненні сімейних і цивільних прав та у виконанні відповідних обов`язків, не чинити всупереч закону перешкод у цьому. Батьки повинні вживати всіх можливих і залежних від них заходів для налагодження (відновлення) нормального позитивного спілкування і контакту дитини з обома батьками. Зрештою, батьки дитини вправі за домовленістю збільшити кількість зустрічей батька з дитиною, визначити інші їх порядок і тривалість, із плином часу та можливою зміною обставин не позбавлені права встановленим порядком у будь-який час по-новому врегулювати спірне питання, досягти домовленості, укласти відповідну угоду і т.ін. Відтак на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України апеляцію ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 03.02.2020 слід задовольнити частково, апеляцію ОСОБА_2 на додаткове рішення Берегівського районного суду від 18.02.2021 задовольнити, резолютивну частину рішення Берегівського районного суду від 03.02.2020 щодо визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_11 та порядку особистого спілкування з дитиною змінити, виклавши її в редакції відповідно до встановленого під час апеляційного розгляду справи, в іншій частині залишити на підставі ст. 375 ЦПК України апеляцію ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 03.02.2020 без задоволення; додаткове рішення Берегівського районного суду від 18.02.2021 скасувати, вимогу зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в участі у вихованні сина задовольнити, зобов`язавши відповідачку за зустрічним позовом не чинити таких перешкод. Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 3 лютого 2020 року задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Берегівського районного суду від 18 лютого 2021 року задовольнити, резолютивну частину рішення Берегівського районного суду від 3 лютого 2020 року щодо визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та порядку особистого спілкування з дитиною змінити, виклавши її в такій редакції: «Визначити для участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для побачень та спілкування з сином, з обов`язковим урахуванням стану здоров`я дитини, її інтересів, потреб і режиму дня такі порядок і час: кожну п`ятницю першого та третього тижня місяця - з 14:00 до 20:00 та кожні суботу і неділю другого та четвертого тижня місяця - з 10:00 до 18:00 без присутності матері дитини чи інших її родичів та без обмеження місця прогулянок, з урахуванням відвідування шкільного закладу; присутність на кожному дні народження дитини, а саме 22 вересня кожного року до досягнення дитиною повноліття»; в іншій частині залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 3 лютого 2020 року без задоволення; додаткове рішення Берегівського районного суду від 18 лютого 2021 року скасувати, вимогу зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в участі у вихованні сина задовольнити, зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зустрічах, в особистому спілкуванні з ним та в їхньому спільному відпочинку відповідно до визначених судом порядку і часу участі батька у вихованні сина. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 4 березня 2022 року. Судді