Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/1437/24
від 24.09.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДСправа № 308/1437/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 24 вересня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 квітня 2024 року, ухвалене суддею Фазикош О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину встановив: У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позов мотивує тим, що 06.09.2012 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області і зроблено відповідний актовий запис у Книзі реєстрації актів про одруження за № 312 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Під час шлюбу у подружжя народилась дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі записів громадянського стану 01 листопада 2013 року було зроблено відповідний актовий запис № 1338 та видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що протягом останніх років сімейне життя поступово погіршувалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між подружжям шлюбних відносин, уже тривалий час відносини між ними мають негативний характер, у них відсутнє нормальне спілкування, постійно виникають конфлікти. Фактично вони проживають окремо і кожен будує своє життя самостійно. Відповідач не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Кожен з нас має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Позивач вважає подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та є таким, що суперечить їх інтересам. Ніхто не може бути примушений до життя у шлюбі. У позовній заяві вказано на те, що спору щодо визначення місця проживання дитини між подружжям немає. Донька: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає із позивачем, що підтверджується Довідкою виданою директором ОСББ № 20 від 18.01.2024 року. Разом із тим, позивач зазначає, що враховуючи ту обставину, що відповідач офіційно є працевлаштованим, отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати, вважає що слід визначити аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) батька дитини. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 квітня 2024 року позов задоволено. Шлюб укладений 06.09.2012 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області і зроблено відповідний актовий запис у Книзі реєстрації актів про одруження за № 312 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 - розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання по судових витратах. Суд мотивував своє рішення тим, що у подружжя наявна відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між подружжям шлюбних відносин, уже тривалий час відносини між ними мають негативний характер, у них відсутнє нормальне спілкування, постійно виникають конфлікти, то дані факти в сукупності дають підстави для розірвання шлюбу. Щодо аліментів на утримання дитини, то суд вважає, що оскільки дитина проживає з позивачкою, то така має право на отримання аліментів для утримання дитини. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині розірвання шлюбу та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу та відмовити в задоволенні такої позовної вимоги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, яке є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїх доводах посилається на те, що ті обставини на які вказує позивачка щодо неможливості подальшого сімейного життя не зовсім відповідають дійсності. На думку відповідача, в них ще є шанс зберегти сімейні відносини. Дитина не має проживати без одного з подружжя, оскільки це травмує її та негативно позначиться на її уявленні про нормальне сімейне життя. Вказує, що вони продовжують жити однією сім`єю, серйозних конфліктів чи суперечок у них з дружиною не було. Почуття любові та поваги один до одного у них ще зберігаються і у відповідача є надія, що шлюб буде врятовано і позивачка захоче продовжувати спільне сімейне життя. Також зазначає, що суд не розглянув його клопотання, яке він подавав два рази, про надання строку для примирення. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу, то апеляційний суд, в силу приписів ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги. Судом встановлено, що у січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. 06.09.2012 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області і зроблено відповідний актовий запис у Книзі реєстрації актів про одруження за № 312 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , оригінал міститься в матеріалах справи (видано повторно). Від даного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі записів громадянського стану 01 листопада 2013 року було зроблено відповідний актовий запис № 1338 та видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 19 травня 2021 (видане повторно). Довідкою виданою ОСББ №20 по вул. Добрянського у м. Ужгород від 18.01.2024 Головою ОСББ ОСОБА_6 підтверджується факт спільного проживання доньки ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Про батька нічого не вказано. Проте, зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 згідно витягу №2024/000552063 з реєстру територіальної громади від 17.01.2024, який було сформовано в додатку «Дія» - АДРЕСА_2 . Згідно відповіді №421278 від 25.01.2024 до Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя. Згідно положення ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Подружнє життя між сторонами виявилося неможливим, внаслідок відсутності взаєморозуміння між ними, різних характерів, поглядів на сімейне життя, ведення спільного господарства. У зв`язку з цим між ними втрачено взаєморозуміння, почуття любові та поваги один до одного. Примирення між ними неможливе, шлюб існує лише формально. Вказане підтверджується небажанням ОСОБА_2 в подальшому перебувати в шлюбі з відповідачем. Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, позов підлягає задоволенню. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогами ст. 112 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Доводи відповідача про те, що суд формально розглянув справу та таким не було встановлено істотних обставин за яких спільне життя і збереження шлюбу суперечили б інтересам когось із подружжя, чи їх доньки та не надано строк на примирення є необґрунтованим і зводиться виключно до незгоди з рішенням суду. При цьому слід зазначити, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції примирення між сторонами не відбулося, позивачка не бажає більше спільно проживати з відповідачем. Тоді як шлюб не може бути збереженим в супереч волі однієї з сторін та це є наслідком для розірвання такого шлюбу. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. З врахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідача без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, і доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 квітня 2024 року в частині вимоги про розірвання шлюбу, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 жовтня 2024 року. Головуючий: Судді: