Ухвала КАС ВС № 120/4257/22

УХВАЛА 10 квітня 2023 року м. Київ справа № 120/4257/22 адміністративне провадження № К/990/10093/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби, в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №120/4257/22 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги та висновків, В С Т А Н О В И В : Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, в якому просило: - визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області №260208-14/948-2022 від 28 квітня 2022 року «Про усунення виявлених порушень»; - визнати незаконними висновки ревізії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області №260208-14/948-2022 від 28 квітня 2022 року «Про усунення виявлених порушень». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області. 15 березня 2023 року відповідач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2023 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді Чиркіна С.М., суддів Єзерова А.А., Шарапи В.М. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року задоволено заяви суддів про самовідвід та відведено суддів Чиркіна С.М, Єзерова А.А., Шарапу В.М. від участі у справі №120/4257/22 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги та висновків; передано матеріали до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року №515 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №120/4257/22. Згідно з даними протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2023 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючої судді), суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 щодо застосування пунктів 7, 8 статті 10 Закону №2939 та пунктів 46, 50 Порядку №550, а також нівельовано правові висновки Верховного Суду, неодноразово висловлених у постановах, зокрема, від 29 травня 2017 року у справі №826/6304/16, від 23 лютого 2016 року у справі №818/1857/14, від 27 травня 2021 року у справі №160/8621/19, від 08 серпня 2019 року у справі №804/9577/13-а, від 11 грудня 2019 року у справі №160/641/19, від 08 квітня 2020 року у справі №809/504/17, від 07 квітня 2020 року у справі №813/1984/18, від 31 березня 2020 року у справі №817/650/18, від 20 березня 2020 року у справі №814/380/17 в частині: «законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною». У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Скаржник, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження вказує про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №160/9513/18, від 05 березня 2020 року у справі №640/467/19 та застосовані судом апеляційної інстанції, оскільки правовідносини у справі №120/4257/22 та у вказаних справах не є подібними, а тому ці висновки не можуть бути застосовані у цьому спорі. Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Водночас, Суд зазначає, що безпідставне, на думку скаржника, застосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, не може бути підставою для відступлення від таких висновків. З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, таке обґрунтування підстав звернення з касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник чітко не зазначає щодо застосування якої норми права відсутній висновок Верховного Суду, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, посилаючись у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносин, скаржник обґрунтовує свої доводи саме висновками Верховного Суду. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій оскаржується заявником з двох взаємовиключних підстав: застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. З огляду на викладене, Верховний Суд уважає, що скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу тим, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України мають місце у випадку коли справа розглянута в порядку спрощеного провадження чи є справою незначної складності, проте ця справа розглянута в порядку загального провадження, а тому Суд відхиляє зазначене посилання скаржника. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби, в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №120/4257/22 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги та висновків - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур