Постанова 4811 № 447/41/22

Справа № 447/41/22 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М. Провадження № 22-ц/811/2454/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «СГ «ТАС» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 67 657,17 грн та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову покликався на те, що на ОСОБА_2 02.08.2021 о 11 год. 30 хв. на автодорозі М-09, Тернопіль-Львів-Рава Руська, 68 км + 400 м, керував автомобілем Citroen Berlingo, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, не впорався з керуванням, що призвело до зіткнення з автомобілем Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 та причепом МАЗ 8114, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням позивача, внаслідок чого автомобілі та причіп отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 01.11.2021 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час здійснення ДТП застрахована в АТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № 9351041. Оскільки страховиком - АТ «СГ «ТАС» компенсовано збитки, завдані внаслідок ДТП на суму 25 242,83 грн, позивач, керуючись ст. 1194 ЦК України, просив стягнути з відповідача різницю фактичного розміру завданої шкоди, яка визначена відповідно до оціночної калькуляції, проведеної ФОП ОСОБА_3 (92 900 грн.), та сплаченою страховою виплатою, що складає 67 657,17 грн. Також позивач зазначає, що під час ДТП він зазнав психічного перевантаження, негативних наслідків для себе внаслідок пошкодження майна. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 21 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом вирішено, що в позовній заяві зазначено неналежного відповідача, та на підставі цього відмовлено у позові щодо стягнення матеріальних збитків. Проте, з таким висновком не погоджується, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Таким чином, йому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Стверджує, що позивач на власний розсуд може обирати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Звертає увагу на те, що в даному позові доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди протиправними діями ОСОБА_2 .. Це є насамперед сама пригода та звичайно наслідки незаконних дій відповідача - спричинення позивачу майнової шкоди. Проте, судом першої інстанції даний факт був проігнорований. Просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає. Відповідно до постанови Золочівського районного суду Львівської області від 01.11.2021 у справі № 445/1592/21 ОСОБА_2 02.08.2021, о 11 год. 30 хв. на автодорозі М-09, Тернопіль-Львів-Рава Руська, 68 км + 400 м, керував автомобілем Citroen Berlingo, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, не впорався з керуванням, що призвело до зіткнення з автомобілем Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 та причепом МАЗ 8114, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі та причіп отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1,13.3 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час здійснення ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АР 9351041, термін дії з 04.01.2021 по 03.01.2022. АТ СГ «ТАС» сплатило на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 25 242 грн 83 коп. на підставі поданої заяви про страхове відшкодування від 25.08.2021, з якої вбачається, що позивач погодився, що розмір страхового відшкодування складає 25 242 грн 83 коп. з вирахуванням франшизи та не наполягає на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Відповідно до рахунку від 13.12.2021 оціночна калькуляція суми матеріального збитку, завданої власнику транспортного засобу Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , проведена ФОП ОСОБА_3 , становить 92 900 грн. Як зазначає позивач, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою АТ «СГ «ТАС» становить 67 657 грн 17 коп. (92 900 грн 25 242,83 грн). Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи. За встановленими у цій справі обставинами потерпіла особа та страховик визначили розмір страхового відшкодування у 25 242 грн 83 коп, тому експертиза (оцінка) для визначення розміру шкоди до здійснення страхового відшкодування не проводилася. Такі дії потерпілої особи та страховика відповідають положенням пункту 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», в силу якої, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Встановлено, що сторонами у справі не оспорюється обставина ДТП, наявність вини відповідача та отримання позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 25 242 грн 83 коп. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна позивача. Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст.1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15, з якою погодився і Верховний Суду у постанові від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц. За таких обставин саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, висновок районного суду про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі як співвідповідача АТ СГ «ТАС» (страхової компанії в якої відповідач застрахував цивільну відповідальність) є помилковим. Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , апеляційний суд приймає за основу проведену ФОП ОСОБА_3 оціночну калькуляцію від 13.12.2021, згідно якої сума матеріального збитку, завдану власнику транспортного засобу Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 92 900 грн та яка не оспорювалася відповідачем у встановленому порядку. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на відшкодування у повному обсязі реальної вартості понесених витрат. Стягнення різниці між сумою фактичних витрат та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією з відповідача як з винної особи у розмірі 67 657 грн 17 коп. відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»). Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є доведені та обґрунтовані. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду слід скасувати та постановити нову постанову про часткове задоволення позову. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом сплачено 1176 грн 57 коп. судового збору (1% від ціни позову), а за подання апеляційної 1 764 грн 86 коп. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (в сумі 70 70657 грн 17 коп., що складає 60 % від заявлених вимог), понесені ним витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню із ОСОБА_2 пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме за подання позову 705 грн 94 коп, за подання апеляційної скарги 1058 грн 91 коп, а всього 1764 грн 85 коп. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 червня 2022 року скасувати та постановити нову постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 67 657 грн 17 коп. майнової шкоди та 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1764 грн 85 коп. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 04.04.2023 Головуючий Судді