Постанова Рівненський апеляційний суд № 559/2030/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 року м. Рівне Справа № 559/2030/25 Провадження № 22-ц/4815/1153/26 Головуючий у Дубенському міськрайонному суді Рівненської області: суддя Макеєв С.В. Рішення суду першої інстанції (повний текст) ухвалено: 11 березня 2026 року у м. Дубно Рівненської області повний текст рішення складено: 23 березня 2026 року Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С. секретар судового засідання: Маринич В.В. за участі: представника ОСОБА_1 адвоката Одінцова Едвіна Володимировича, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Одінцова Едвіна Володимировича на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в с т а н о в и в: У травні 2025 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, яка складається зі збитків у розмірі 669 215,95 гривень і втрат товарної цінності у розмірі 78 856,59 гривень, а сумарно - 748 072,54 гривень, та понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 5 895,73 гривень, витрати на правову допомоги в розмірі 25 000,00 гривень і витрати на проведення експертизи в розмірі 5 000,00 гривень. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 квітня 2025 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. За обставинами справи 29 березня 2025 року о 16 год. 25 хв., на а/д М-06 Київ - Чоп 374 км відповідач, керуючи автомобілем Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, не дотрималася безпечної дистанції, в результаті чого допустила зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Multivan, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушила п.2.3 б, п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно зі ст. 124 КУпАП. Після цієї події позивач звернувся з відповідною заявою про страхове відшкодування до Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі ПАТ НАСК "Оранта" або страховик), яка відповідно до Полісу № АР/3734721 здійснила йому виплату за в сумі 158 500,00 гривень. Максимальна сума страхового відшкодування по страховому полісу складала 160 000,00 гривень, а 1 500,00 гривень - франшиза. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Multivan, д.н.з. НОМЕР_2 , згідно зі Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Volkswagen Multivan н.з. НОМЕР_2 , № 25/04007 від 21.04.2025, суб`єкт підприємницької діяльності « ОСОБА_4 », становить 669 215,95 гривень, втрата товарної вартості становить 78 856,59 гривень. Загалом вартість матеріального збитку склала 748 072,54 гривень. Враховуючи покриття ПАТ HACK «Оранта» максимального розміру виплати по полісу в розмірі 158 500,00 гривень (748 072,54 гривень - 158 500,00 гривень = 589 572,54 гривень), зазначеної виплати не вистачало на відновлення автомобіля Volkswagen Multivan, н.з. НОМЕР_2 , а сума в розмірі 589 572,54 гривень повинна підлягати стягненню з відповідача як завдавача шкоди. Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 11 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 289239, 65 гривень. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2299, 44 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 9750, 00 гривень та витрати на проведення експертизи у розмірі 1950, 00 гривень. У поданій через свого представника адвоката Одінцова Е.В. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що фактично полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 510 715, 95 гривень збитків, 78 856, 59 гривень втрати товарної цінності, 5 895, 73 гривні судового збору у суді першої інстанції, 8 843, 59 гривень судового збору у суді апеляційної інстанції, 25 000 гривень витрат на правничу допомогу і 5 000 гривень витрат на проведення експертизи. Обґрунтовуючи її, зазначалося про відсутність відповідної правової оцінки суду сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи. Зокрема звертає увагу на рахунок С4573076-1 від 09.04.2025 від ТОВ "Автомобільний дім Атлант"; квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №17Т00406Т на суму у 300 000 гривень та квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки 17Т00406F на суму у 223 414, 10 гривень; акт виконаних робіт №Н4573076; рахунок від ФОП ОСОБА_5 і квитанції на суму у 25 900 гривень. Між тим, суд поклав в основу свого рішення виключно висновок експерта №571.25СЕ судової транспортно-товарознавчої експертизи від 17.06.2026. При цьому у рішенні не вказано підстав, з яких судом відхилено докази, надані позивачем, прийнявши лише доказ відповідача судову експертизу. Вважає, що висновки судової експертизи жодним чином не узгоджуються із фактично понесеними ОСОБА_1 витратами, вартістю офіційних запасних частин та відновлювального ремонту. З огляду на наведене судом не додержано правил ст.ст. 89, 110 ЦПК України, а також помилково застосовано ст.ст. 30.1, 30.2, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 22, 386, 1166, 509, 1187, 988, 1192, 1194 ЦК України. У поданому відзиві представник відповідача адвокат Бондар Ю.М., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як з`ясовано судом, 29 березня 2025 року о 16 год. 25 хв. на автомобільній дорозі М-06 Київ - Чоп 374 км водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, не дотрималася безпечної дистанції, в результаті чого допустила зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Multivan, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушила п.2.3 б, п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху. Ці факти встановлено постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 квітня 2025 року у справі №559/1364/25, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Цивільно-правова відповідальність позивача застрахована Страховою компанією «Оберіг», про що свідчить Поліс № 224361394. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ПАТ HACK "Оранта", про що свідчить Поліс № АР/3734721 (а.с. 15). З повідомлення №09-02-22/3044 від 05 травня 2025 року ПАТ HACK «Оранта» убачається, що ОСОБА_1 відповідно до Полісу № АР/3734721 виплачено страхове відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди в сумі 158 500,00 гривень згідно зі страховим актом №ОЦВ-25-17-8324/1. Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen Multivan н.з. НОМЕР_2 , № 25/04007 від 21.04.2025, складеного суб`єктом підприємницької діяльності «Горобець Ю.М.», підтверджується, що вартість відновлювального ремонту цього автомобіля становить 669 215,95 гривень, втрата товарної вартості становить 78 856,59 гривень. Сукупна вартість матеріального збитку складає 748 072,54 гривень. Рахунком-фактурою № 25/04007 від 08.04.2025 стверджуєтсья, що вартість автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу складає 5000, 00 гривень, яку ОСОБА_1 того ж дня оплатив згідно із платіжною інструкцією №509846410035321. З висновку експерта №571.25CE судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Volkswagen Multivan, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 17 червня 2025 року, видно, що вартість матеріального збитку завданого власнику Volkswagen Multivan, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді 29 березня 2025 року, станом на момент цієї пригоди становить 447 739,65 гривень. До суми 447 739,65 гривень як матеріального збитку включено 383 361,99 гривень вартості відновлювального ремонту і 64 377,66 гривень величини втрати товарної вартості. ОСОБА_2 в рахунок проведення судової експертизи колісного транспортного засобу сплачено 11 100, 00 гривень, про що свідчить зміст платіжної інструкції від 15 травня 2025 року. Рахунком ТОВ «Автомобільний дім Атлант» №С4573076-1 від 09 квітня 2025 року та актом виконаних робіт №Н4573076 встановлено, що вартість виконаних робіт складає 681 914, 02 гривень. Вважаючи, що його суб`єктивні цивільні права на відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди порушуються відповідачем, у травні 2025 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, яка складається зі збитків у розмірі 669 215,95 гривень і втрат товарної цінності у розмірі 78 856,59 гривень, а сумарно - 748 072,54 гривень, та понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 5 895,73 гривень, витрати на правову допомоги в розмірі 25 000,00 гривень і витрати на проведення експертизи в розмірі 5 000,00 гривень. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки висновок судового експерта є процесуальним джерелом доказів. Судовий експерт несе відповідальність за достовірність своїх висновків, що забезпечує більшу об`єктивність та надійність інформації, наданої суду. Судові експерти не мають комерційного інтересу у результатах експертизи, що також сприяє їх неупередженості та об`єктивності, на відміну від оцінювачів, які можуть працювати на замовлення однієї зі сторін. З наведених міркувань суд при оцінці доказів у їх сукупності взяв до уваги до уваги висновок судового експерта №571.25CE судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Volkswagen Multivan, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 17 червня 2025 року. Тому врахувавши покриття ПАТ HACK «Оранта» максимального розміру виплати по полісу в розмірі 158 500,00 гривень, судом визначено розмір відшкодування матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , у 289 239, 65 гривень. З такими висновками погоджується колегія суддів. Згідно зі ст.ст. 22, 979, 985, 999, 1166, 1187, 1188 ЦК України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Страхувальник має право укласти із страховиком договір страхування на користь третьої особи. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст.ст. 5, 26, 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб. У разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані, зокрема, з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи. Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону. Страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних, зокрема, із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 06 вересня 2022 року у справі №640/10625/21, вбачається, що преюдиційність у процесуальному праві має вираження у вигляді обов`язку суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дає змогу уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу й засобів. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №755\18006\15-ц (провадження №14-17цс18) зроблено правовий висновок, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він сплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зазначається про те, що "правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із особи_2, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням". Такої ж думки притримується і Верховний Суду у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20). Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування частково підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції задовольнив вимоги ОСОБА_1 частково. Щодо доводів апеляційної скарги про хибну оцінку доказів у справі, а саме про врахування висновку експерта №571.25СЕ судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Volkswagen Multivan, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеному 17 червня 2025 року за заявою ОСОБА_2 , та відхилення інших письмових доказів, наданих позивачем, то з ними погодитися не можна. Так, зазначений висновок експерта не викликає сумнівів у його об`єктивності та обґрунтованості, складений особою, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України Про судову експертизу, а тому прийнятий судом до уваги як належний та допустимий доказ у розумінні статей 77, 78 ЦПК України на підтвердження обставин завдання матеріальної шкоди ОСОБА_1 . При цьому судового експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України, що очевидно виключає його заінтересованість при складенні свого висновку. Натомість позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції, враховуючи принцип змагальності сторін, не скористався своїм правом на спростування наведеного та зі свого боку будь-яких експертних висновків не надав, у т.ч. і не ставив перед судом питання щодо призначення у справі судової експертизи і не звертався самостійно до судового експерта за складанням відповідного висновку. Наведені висновки узгоджуються із правовими позиціями постанов Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №910/21067/17 та у постанові від 15 червня 2021 року у справі №916/2479/17. Статтями 12, 76, 77-80 ЦПК України унормовано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або запеечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст.ст. 102, 106, 110 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Крім того, Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 826/2169/17 зазначив, що експертне забезпечення правосуддя є одним із завдань Міністерства юстиції України згідно з пунктом 3 Положення про його діяльність, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 395/2011. Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань згідно з підпунктами 52-56 пункту 4 зазначеного Положення про його діяльність забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України; присвоює кваліфікацію судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, видає свідоцтво встановленого зразка та здійснює контроль за їх діяльністю; зупиняє дію або анулює свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; забезпечує ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз; спрямовує і контролює діяльність науково-дослідних установ, які проводять судову експертизу та належать до сфери управління Мін`юсту України, здійснює нормативно-методичне забезпечення їх діяльності. Отже, спеціальним державним органом, який забезпечує розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих експертних установ, є Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України. Тому висновок експерта №571.25СЕ судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Volkswagen Multivan, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеному 17 червня 2025 року за заявою ОСОБА_2 , є неспростованим і, отже, у сукупності з іншими доказами у справі безперечно вказує про правильність переконання суду попередньої інстанції. Таким чином аргументи про неврахування рахунку С4573076-1 від 09.04.2025 від ТОВ "Автомобільний дім Атлант"; квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №17Т00406Т на суму у 300 000 гривень та квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки 17Т00406F на суму у 223 414, 10 гривень; акту виконаних робіт №Н4573076; рахунку від ФОП ОСОБА_5 і квитанції на суму у 25 900 гривень є необґрунтованими. Самі по собі аргументи заявника про неправильне застосування норм матеріального права спростовуються тим, що норми закону, на які він посилається, на час виникнення спірних правовідносин, у своїй переважній більшості на той час уже не діяли у чинній редакції нормативно-правових актів, а у тій частині, що діяли, вони не впливають на правильність вирішення судом спірних правовідносин. У іншій же частині хибність їх незастосування є формальною і не призвела до неправильного вирішення справи. При цьому щодо принципу незворотності дії закону у часі у Рішеннях Конституційного Суду України висловлену таку позицію. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Не заслуговують на увагу твердження позивача про недодержання судом норм процесуального права. Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би хибне розв`язання спірних правовідносин, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було. При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України. В решті його аргументи колегією суддів також визнаються необґрунтованими, а тому відхиляються. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Одінцова Едвіна Володимировича залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 березня 2026 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 30 червня 2026 року. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: Н.М.Ковальчук С.С.Шимків