Постанова КЦС ВС № 824/109/22

Постанова Іменем України 30 березня 2023 року м. Київ справа № 824/109/22 провадження № 61-2206ав23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., секретаря судового засідання - Шевченка В. М., учасники справи: заявник (стягувач) - Zentrum Solutions AG (Швейцарія), боржник - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», за участю: представника стягувача - Копуся Андрія Анатолійовича, представника боржника - Жамбровського Михайла Сергійовича, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року та додаткове рішення Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року під головуванням судді Лапчевської О. Ф. у справі за заявою Zentrum Solutions AG про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 за позовом Zentrum Solutions AG до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог заявника У вересні 2022 року Zentrum Solutions AGзвернулося до апеляційного суду з заявою в якій просило: - визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 за позовом Zentrum Solutions AG до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») про стягнення заборгованості за контрактом від 15 жовтня 2019 року № 53-129-01-19-01968; - видати виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом»на користь Zentrum Solutions AG 472 000 євро - основного боргу, 8 587,10 євро - трьох процентів річних, 13 482,64 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору та 2 000 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а разом 496 069,74 євро; - стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Zentrum Solutions AG судовий збір у сумі 1 240,50 грн. В обґрунтування заяви вказував на те, що 31 січня 2022 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України ухвалено рішення у справі № 140/2021 за позовом Zentrum Solutions AG до ДП «НАЕК «Енергоатом»про стягнення 480 772,51 євро, у тому числі: 472 000 євро - основного боргу, 8 772,51 євро - трьох процентів річних і крім того, витрат по сплаті арбітражного збору, а також витрат на правову допомогу у сумі 2 000 євро за неналежне виконання умов контракту від 15 жовтня 2019 року № 53-129-01- 19-01968. Відповідно до п. 9.3 контракту, усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська (п. 9.4 контракту). Згідно зі статтею 32 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» рішення є остаточним та набуло законної сили з дати його ухвалення - 31 січня 2022 року, що додатково підтверджується довідкою МКАС при ТПП України від 16 лютого 2022 року вих. № 359/14-6. Згідно з вищезазначеною довідкою відповідач отримав рішення 10 лютого 2022 року. Станом на момент подання заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» добровільно не виконало рішення арбітражного суду та не вчинило жодних дій, які б свідчили про наявність наміру його виконувати, що змушує Zentrum Solutions AG ініціювати виконання рішення у примусовому порядку. У січні 2023 року заявник звернувся з вимогою про стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи вимоги тим, що до поданої заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України (перша заява по суті) позивачем було долучено копію договору на правову допомогу, а також копію додаткової угоди, в якій зазначений орієнтований розрахунок суми понесених судових витрат. Вказував, що під час розгляду цієї справи, Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» було здійснено наступні дії: консультація клієнта; формування правової позиції та узгодження з клієнтом; підготовка та подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України у справі № 140/2021; підготовка та подання заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі; участь в судових засіданнях у справі № 824/109/22; підготовка та подання заяви щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1, загальна сума додаткової угоди (сума гонорару Адвокатського об`єднання) становить 500 євро, які клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню протягом 3 робочих днів з дати укладення даної додаткової угоди. Зазначена сума була в повному обсязі сплачена Zentrum Solutions AG Адвокатському об`єднанню «Юридична фірма «Копусь і Муляр» згідно з рахунком № 25/2022/4 від 21 липня 2022 року на суму 500 євро (додаток № 1), що підтверджується випискою з банківського рахунку Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Копусь і Муляр» від 07 грудня 2022 року, які просив стягнути. Короткий зміст судових рішень апеляційного суду, ухвалених як судом першої інстанції Київський апеляційний суд ухвалою від 23 січня 2023 року заяву Zentrum Solutions AG задовольнив. Визнав і надав дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 за позовом Zentrum Solutions AG до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення заборгованості за контрактом від 15 жовтня 2019 року № 53-129-01-19-01968; видав виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Zentrum Solutions AG 472 000 євро - основного боргу, 8 587,10 євро - трьох процентів річних, 13 482,64 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору та 2 000 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а разом 496 069,74 євро; стягнув з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Zentrum Solutions AG судовий збір у сумі 1 240,50 грн. Ухвалу суду мотивовано тим, що сторонами укладено арбітражну угоду, спір підвідомчий МКАС при ТПП України, рішення якого від 31 січня 2022 року набрало чинності та є обов`язковим до виконання і підстав для відмови у наданні дозволу на його виконання не встановлено. Київський апеляційний суд додатковим рішенням від 27 лютого 2023 року заяву Zentrum Solutions AG задовольнив. Ухвалив додаткове рішення яким стягнув з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Zentrum Solutions AG 500 євро витрат на професійну правничу допомогу. Задовольняючи заяву представника Zentrum Solutions AG, суд виходив із доведеності та обґрунтованості вимог стягувача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу згідно з положеннями статті 81 ЦПК України. Апеляційний суд, як суд першої інстанції, вказував, що такі надані види правової допомоги, як: консультація клієнта; формування правової позиції та узгодження з клієнтом; підготовка та подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України у справі № 140/2021; підготовка та подання заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі; участь в судових засіданнях у справі № 824/109/22; підготовка та подання заяви щодо відшкодування витрат на правову допомогу він вважає співрозмірними з огляду на предмет справи. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Представник ДП «НАЕК «Енергоатом» - директор Дорошенко О. у лютому 2023 року та березні 2023 року відповідно звернувся до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, з апеляційними скаргами, у яких просить оскаржені судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким скарги підприємства задовольнити та відмовити Zentrum Solutions AG у задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021, а також відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги Представник ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначає, що Київський апеляційний суд, як суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення. Вказував, що визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року суперечить публічному порядку України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у розмірі 496 069,74 євро з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна. Вказане призведе до неналежного забезпечення оплати заробітної плати працівникам, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики. Апеляційна скарга на додаткове рішення від 27 лютого 2023 року містить посилання на те, що витрати на професійну правничу допомогу хоч і відносяться до судових витрат, але вони не були обов`язковими та неминучими у цій справі, це був вибір стягувача, а тому ці витрати стягувач намагається реалізувати за рахунок боржника (відповідача), що порушує принцип справедливості судового рішення, оскільки покладення таких витрат може призвести до покладення на підприємство необґрунтованих судових витрат. Відзив на апеляційну скаргу У лютому 2023 року від представника Zentrum Solutions AG - адвоката Муляра Є. Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу, подану на ухвалу від 23 січня 2023 року, в якому представник посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої апеляційним судом ухвали. Крім того просив судові витрати та витрати на правову допомогу, пов`язані з подачею та розглядом апеляційної скарги в сумі 400 євро покласти на відповідача. Вказана заява надіслана електронною поштою учасникам справи. Зазначено, що означена сума судових витрат є попереднім розрахунком. Zentrum Solutions AG не погоджується із аргументами заявника про те, що визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України рішення суперечить публічному порядку України, оскільки на їх підтвердження не надано жодних доказів. ДП «НАЕК «Енергоатом» має реальну можливість погасити заборгованість перед позивачем і це ніяким чином не вплине на платоспроможність заявника, адже про його прибутковість свідчить аналіз розміщених в мережі Інтернет статей. У березні 2023 року від представника Zentrum Solutions AG - адвоката Муляра Є. Г. до Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, подану на додаткове рішення 27 лютого 2023 року. У поданому відзиві на додаткове рішення представник Zentrum Solutions AG зазначав, що ДП «НАЕК «Енергоатом» не надано жодного доказу, який би дійсно підтвердив неспівмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу. Zentrum Solutions AG доведено реальність понесених витрат на правову допомогу у справі шляхом надання копій відповідного договору про правову допомогу, додаткової угоди, інвойсу, виписки з банківського рахунку, а також вказівки на детальний опис робіт (наданих послуг) безпосередньо у самій заяві про відшкодування витрат на правову допомогу. Рух справи в суді апеляційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 22 лютого 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у вищевказаній справі та витребував її матеріали з Київського апеляційного суду. Верховний Суд ухвалою від 17 березня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на додаткове рішення Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року у вищевказаній справі. Ухвалами Верховного Суду від 14 березня 2023 року та від 23 березня 2023 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до судового розгляду на 30 березня 2023 року. Позиція сторін у суді апеляційної інстанції У судовому засіданні представник ДП «НАЕК «Енергоатом» - Жамбровський М. С. підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити. Представник Zentrum Solutions AG - Копусь А. А. просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити судові рішення суду першої інстанції без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 15 жовтня 2019 року між ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець) з однієї сторони та Zentrum Solutions AG (постачальник) з іншої сторони укладено контракт № 53-129-01-19-01968. Відповідно до контракту № 53-129-01-19-01968 постачальник зобов`язався поставити продукцію - високовольтні вводи виробництва ТОВ «МАСА» (рф) для потреб ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (кінцевий споживач), а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у Контракті, прийняти та оплатити продукцію (пункти 1.1 та 3.1 контракту, викладені у редакції додаткової угоди від 11 березня 2020 року № 1 до Контракту). На виконання зобов`язань за контрактом позивач поставив відповідачу продукцію на суму 472 000 євро. Однак відповідач поставлену позивачем продукцію не оплатив. МКАС при ТПП України рішенням від 31 січня 2022 року стягнув з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Zentrum Solutions AG 472 000,00 євро - основного боргу, 8 587,10 євро - три проценти річних, 13 482,64 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору та 2000,00 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а разом 496 069,74 євро. Припинив провадження у справі у частині позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 135,41 євро у зв`язку з відмовою позивача від стягнення цієї суми, з покладенням на позивача арбітражних витрат у сумі 4,05 євро. Бухгалтерії Торгово-промислової палати вказав повернути Zentrum Solutions AG надмірно сплачений арбітражний збір у сумі 33,25 євро за мінусом банківської комісії.

Мотивувальна частина Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Відповідно частини першої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з огляду на таке. Відповідно до статті V Нью-Йоркської Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статті 478 ЦПК Українита статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті

36. Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України. Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3розділу ІХ «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» ЦПК України. Згідно зі статтею 474 ЦПК Українирішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором; згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше. За змістом статті 478 ЦПК Українита статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторона, проти якої воно спрямоване, подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. У визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути відмовлено, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України. Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви. Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення міжнародного арбітражного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача. Необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є блокуванням такого рішення і матиме характер штучного нормативного бар`єра, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших країнах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення порушуватиме частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти (рішення у справі «Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 301-В ). Установивши, що рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 рокунабрало чинності і підлягає виконанню, а також відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви Zentrum Solutions AG про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року, передбачених статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 478 ЦПК Українита статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Київський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви. ДП «НАЕК «Енергоатом» у апеляційній скарзі, як на підставу для відмови у задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року зазначає, що задоволення заяви суперечить публічному порядку України. Відхиляючи такі доводи апеляційної скарги, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини першої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України. Згідно з статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. Відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України. Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, непорушення територіальної цілісності тощо. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року. Таким чином, основною метою застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення правових колізій різних країн. Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин. Відповідно до частини другої статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта. Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Заявляючи про порушення рішенням арбітражного суду публічного порядку України, ДП «НАЕК «Енергоатом» наголошувало, що стягнення грошових коштів у розмірі 496 069,74 євро загрожує безпеці та економіці України. Заперечуючи проти доводів заявника Zentrum Solutions AG посилалося на те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» має реальну можливість погасити заборгованість перед позивачем і це ніяким чином не вплине на платоспроможність заявника, з огляду на його фінансове становище. Зокрема посилалося на те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» є прибутковою організацією. Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, відповідно, це рішення поширює свою дію тільки на боржника. Крім того, спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається. Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства. Під час розгляду справ про визнання і надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку. Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям. При цьому Верховний Суд зазначає, що оспорюване рішення МКАС при ТПП ухвалено 31 січня 2022 року, до введення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року). Колегія суддів відхиляє посилання представника ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо встановленого мораторію на виконання грошових зобов`язань та поставки продукції російського виробництва, виходячи з такого. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку із військовою агресією російської федерації запроваджений мораторій (заборона) на виконання, у тому числі у примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. Факт військової агресії рф проти України підтверджено низкою документів міжнародних організацій та актами внутрішнього законодавства України. Водночас матеріали справи не містять і боржником не надано доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора або що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа рф, що в силу положень вищенаведеної частини другої статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» могло б стати підставою для відмови у задоволенні заяви Zentrum Solutions AG. Аргументи про те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» попередньо встановило зв`язки Zentrum Solutions AG із державою-агресором, а саме щодо придбання компанією продукції (високовольтних вводів), виробленої в рф, що опосередковано є фінансуванням війни в Україні, є не доведеним, хоча довести ці обставини є його процесуальним обов`язком. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що компанія Zentrum Solutions AG (Швейцарія) зареєстрована та діє відповідно до законодавства Швейцарської Конфедерації. Даних про те, що компанія Zentrum Solutions AG пов`язана із державою-агресором або її громадянами матеріали справи не містять та боржником таких обставин не доведено. Колегія суддів також зазначає, що у випадку встановлення обставин, які б вказували на те, що Zentrum Solutions AG пов`язана із державою-агресором або її громадянами, виконання рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року може бути зупинене на стадії його виконання. Зважаючи на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюване рішення МКАС при ТПП України ухвалено компетентним арбітражним судом відповідно до укладеного між сторонами договору та виконання цього рішення не суперечить публічному порядку України. Щодо додаткового рішення суду про відшкодування витрат на правничу допомогу У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19). Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (див., наприклад, постанови Великої Плати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц). Ухвалюючи додаткове рішення, суд встановив, що Zentrum Solutions AG понесла витрати на правову допомогу, які пов`язані із розглядом справи в Київському апеляційному суді, у розмірі 500 євро. На підтвердження розміру таких витрат представник Zentrum Solutions AG надав суду договір від 09 квітня 2021 року про надання правової допомоги, а також додаткову угоду № 1 від 06 липня 2022 року до вказаного договору; копію рахунку № 25/2022/4 від 21 липня 2022 року на суму 500 євро; копію банківської виписки від 06 грудня 2022 року. У зв`язку з цим суд вважав, що вказані докази підтверджують факт понесення Zentrum Solutions AG витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 євро. Заперечуючи проти заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, представник ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлений представником Zentrum Solutions AG не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, та не є співмірним ані з ціною позову, ані з розміром коштів, стягнутих на користь позивача за рішенням МКАС при ТПП. Верховний Суд погоджується з висновками суду про наявність підстав для стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Zentrum Solutions AG витрат на професійну правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг Згідно зі статтею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для їх задоволення. Керуючись статтями 24, 268, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384, 474 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року та додаткове рішення Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 04 квітня 2023 року. Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров