Постанова КЦС ВС № 824/145/22

Постанова Іменем України 02 лютого 2023 року м. Київ справа № 824/145/22 провадження № 61-13280ав22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., секретаря судового засідання - Коржа А. А., учасники справи: позивач - ІЕС Industrie Export GmbH (Федеративна Республіка Німеччина), відповідач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», за участю: представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Найденка Івана Олександровича, представника ІЕС Industrie Export GmbH (Федеративна Республіка Німеччина) - Муляра Євгенія Григоровича, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року під головуванням судді Кулікової С. В. у справі за заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року у справі № 224/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Федеративна Республіка Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення боргу, 3 % річних та арбітражного збору, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У листопаді 2022 року представник Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» звернувся до Київського апеляційного суду із заявою в якій просив скасувати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року у справі № 224/2021, за позовом IEC Industrie Export GmbH (Федеративна Республіка Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення боргу, 3% річних, арбітражного збору. На обґрунтування заяви зазначає, що не погоджується з рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року та вважає, що наявні підстави для його скасування. Вказує на те, що відповідно до п. 10.1 розділу Х контракту, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом, він діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію. Відтак, для арбітражного застереження, як структурного невід`ємного елементу контракту сторони не передбачили виключень - арбітражна угода діяла до 31 грудня 2020 року. Таким чином, на момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, яка б давала Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України бути компетентним судом та, відповідно, право прийняти рішення по суті спору. Вважає, що розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України спору за відсутності дійсного волевиявлення сторін на увесь час такого розгляду та прийняття рішення, не відповідає законодавству та є підставою для скасування рішення на підставі підпункту а пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України. Також вказує, що в укладеному між сторонами контракті від 20 грудня 2019 року № 53-129-01-19-02026 у розділі ІХ міститься арбітражне застереження, проте даним розділом не обумовлено застереження про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі. На думку заявника укладення зазначеного вище контракту відбувалося за результатами проведення публічних закупівель, а отже передання на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду спору щодо виконання даного контракту про публічні закупівлі суперечить положенню частин першої, другої статті 22 ГПК України. Посилається на те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» відноситься до суб`єктів господарювання державного сектору економіки, включене до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Зазначає, що відповідно до пункт 2 статті V Нью-Йоркської конвенції, у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій запитується визнання та приведення до виконання, визнає, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання та приведення до виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни. На думку заявника, оскаржене рішення порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці країни та вплине на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання та постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики. Зазначає, що відповідач не ухилявся від виконання своїх обов`язків перед позивачем, але для здійснення грошового переказу коштів в якості оплати за поставлений товар вимушений був виконувати засновані на законі вимоги АТ «Укрексімбанк» як суб`єкта фінансового моніторингу. АТ «Укрексімбанк» для здійснення грошового переказу запитав у відповідача документи, надання яких залежало від позивача. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції, як суду першої інстанції Київський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2022 року у задоволені заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року у справі №224/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення боргу, 3% річних, арбітражного збору відмовив. Ухвала мотивована тим, що заявник не довів, що рішення арбітражного суду впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна, чи що вказане рішення завдасть шкоди суверенітету чи безпеці держави Україна. Оскаржене рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України не виходить за межі контракту та не суперечить публічному порядку України, а суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України норм матеріального права при вирішенні спору та переглядати спір по суті. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка її подала У грудні 2022 року представник ДП «НАЕК «Енергоатом» - директор Дорошенко О. подав до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове про задоволення заяви про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Апеляційна скарга мотивована тим, що Київський апеляційний суд під час постановлення оскарженої ухвали допустив неповне з`ясування обставин справи, які мають істотне значення. Представник заявника зазначає, що цей спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу адже, передання на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України спору щодо виконання контракту про публічні закупівлі суперечить положенням частини першої статті 22 ГПК України. Зазначає, що укладена між сторонами арбітражна угода діяла до 31 грудня 2020 року, за виключенням домовленостей щодо оплати та гарантійних зобов`язань. Заявник звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України 24 вересня 2021 року, цього ж дня арбітражний суд прийняв справу № 224/2021 до провадження, а рішення було прийняте 03 серпня 2022 року, тобто більш ніж через рік з моменту, коли арбітражна угода закінчила свою дію. Таким чином, на момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, яка б давала Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України бути компетентним судом та, відповідно, право прийняти рішення по суті спору. Зазначає, що суд не надав належної правової оцінки доводами заявника про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України суперечить публічному порядку України, а під час дії воєнного стану, пов`язаного з збройною агресією рф відбулось зниження прибутків ДП «НАЕК «Енергоатом» внаслідок чого фактично всі фінансові ресурси направлені на вирішення нагальних питань забезпечення безпеки АЕС. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У січні 2023 року від представника IЕС Industrie Export GmbH - адвоката Муляра Є. Г. до Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник стягувача посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої апеляційним судом ухвали. Крім того просив судові витрати та витрати на правову допомогу, пов`язані з подачею та розглядом апеляційної скарги покласти на відповідача. Представник стягувача вважає аргумент апеляційної скарги про недійсність арбітражної угоди у зв`язку із закінченням строку дії контракту необґрунтованим, оскільки арбітражне застереження є видом арбітражної угоди і тому повинне розглядатись автономно від усіх інших положень контракту. Вказує, що арбітражне застереження, що є частиною контракту, повинно трактуватись як угода, яка не залежить від інших умов договору. Крім того, заявник ДП «НАЕК «Енергоатом» протягом усього розгляду справи в арбітражі не заперечував проти компетенції Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, не заперечував також проти складу суду, при цьому один з арбітрів був обраний відповідачем, що безумовно свідчить про визнання ним чинності арбітражного застереження. Вважає, що посилання ДП «НАЕК «Енергоатом» на те, що передача спору на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України суперечить положенням частини першої статті 22 ГПК України є помилковими, оскільки право на передачу такого спору передбачено частиною другою цієї статті. Представник IЕС Industrie Export GmbH також не погоджується із аргументами заявника про те, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України, оскільки на їх підтвердження не надано жодних доказів. ДП «НАЕК «Енергоатом» має реальну можливість погасити заборгованість перед позивачем і це ніяким чином не вплине на платоспроможність заявника, з огляду на його фінансове становище. Надходження апеляційної скарги до суду Верховний Суд ухвалою від 02 січня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року вказану справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 лютого 2023 року на 11:00 годину за адресою: проспект Повітрофлотський, 28, місто Київ, з повідомленням учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом 20 грудня 2019 року між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора відокремленого підрозділу «Атомкоплект» Годунка В. А. та IEC Industrie Export GmbH в особі директора Солохіна Олексія Леонідовича було укладено контракт № 53-129-01-19-02026. Відповідно до п. 1.1 зазначеного контракту постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити труби елементів пружних трубчатих, виробництва ТОВ «Танаіс» (РФ), для ремонту енергоблоків №№ 1, 2 ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом». Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, прийняти і оплатити продукцію. Сума контракту становить 97 050 євро (п. 3.1. Контракту). У пунктах 9.1, 9.2 розділу ІХ контракту визначено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі неврегульовані за договором спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні у відповідності до Регламенту даного суду з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду: м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України. Відповідно до п. 9.4 контракту, рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами контракту. Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року стягнуто з ДП «»«Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH 97 050 євро - основного боргу, 3 104,22 євро - 3 % річних та крім того 5 780,03 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, а разом 105 934,25 євро. Припинено провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 322,21 євро у зв`язку з відмовою позивача від стягнення цієї суми, з покладенням на позивача арбітражних витрат у сумі 18,56 євро.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин другої та четвертої статті 454 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону). Частиною першою статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Згідно з положеннями частини першої статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін. Частиною першою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті. Відповідно до статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або суд визначить, що: відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; чи арбітражне рішення суперечить публічному порядку України. Тлумачення статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення. Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі. Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку. Як на підставу для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року у справі № 224/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу заявник вказував, зокрема на те, що спір, який розглянув арбітраж, не може бути предметом арбітражного розгляду за законом України, оскільки він виник при виконанні господарського договору, пов`язаного із задоволенням державних потреб. У статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб. За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів. Таким чином, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду. У пункті 9.2 розділу ІХ контракту міститься застереження, за яким усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України. Частина друга статті 22 ГПК України не містить заборони на укладання такого застереження. При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій. Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо. Отже, на відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Застосований законодавцем термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм смисловим значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у розглядуваному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов`язку зі сплати коштів за надані послуги. Питання правових наслідків порушення зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п`ятої ЦК України. За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами в цій справі на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України має цивільно-правовий аспект, а тому його розгляд не суперечить приписам статті 22 ГПК України. З огляду на наведене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, що виник при виконанні договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб. Аргументи апеляційної скарги про те, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України розглянув справу за відсутності компетенції та дійсного волевиявлення сторін на такий розгляд, оскільки після закінчення 31 грудня 2020 року строку дії укладеного між сторонами контракту арбітражне застереження, яке міститься у розділі ІХ цього контракту, також припинило свою дію, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19 зроблено висновок про те, що арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди). Таким чином, закінчення строку дії контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження. Крім того, протягом усього часу розгляду справи № 224/2021 ДП «НАЕК «Енергоатом» не заперечувало наявність відповідної компетенції у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, а навпаки, відстоюючи свою правову позицію по суті спору, подавало процесуальні документи (заяву про призначення арбітра, відзив на позовну заяву, додаткові пояснення у справі), чим фактично визнало чинність арбітражного застереження. Доводи апеляційної скарги про те, що виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року у справі № 224/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу порушить публічний порядок України, так як з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке. Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо. Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням такого рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу. Частиною першою статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором. Відповідно до частини другої статті 81 «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта. Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). З огляду на зазначене рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року було вирішено питання про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) грошових коштів у зв`язку з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін. Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства. Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку. Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави Україна, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками Київського апеляційного суду про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року у справі № 224/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу не суперечить публічному порядку України, оскільки цим рішенням вирішено питання приватних господарських правовідносин, а обставини, встановлені цим рішенням міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення. Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 03 лютого 2023 року. Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров