Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/1921/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.03.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1921/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г., при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г. представники сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 (суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 23.12.2022), у справі №908/1921/22 за позовом: Приватного акціонерного товариства Полтавський машинобудівний завод, код ЄДРПОУ 14307417 (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 27) до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, код ЄДРПОУ 00191230 (69600, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72) про стягнення суми 355020,00 грн., ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Полтавський машинобудівний завод про стягнення з відповідача: Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат ЗАПОРІЖСТАЛЬ суми 355020,00 грн. заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати обладнання, поставленого позивачем на виконання умов договору № 20/2021/2429 від 08.06.2021 згідно з видатковими накладними ПМ-0000384 від 21.10.2021 на суму 260940,00 грн. та ПМ-0000483 від 24.12.2021 на суму 94080,00 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на користь Приватного акціонерного товариства Полтавський машинобудівний завод суму 355020 грн. 00 коп. заборгованості, суму 5325 грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 5000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Публічне акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідні до п. 5.2 Договору, покупець взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за поставлене Обладнання в строки, зазначені у Специфікації, який вираховується з моменту поставки обладнання. Звертає увагу суду на те, до у пункті 5.2 Договору зазначено про те, що оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку вказаного у специфікаціях, який обраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних у п. 6.3 даного договору. У пункті 6.3 Договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язаний надати покупцеві до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: - рахунок на оплату Обладнання; - транспортні та супровідні документи; - пакувальні документи; - сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не е виробником); - сертифікат санітарно - гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках). Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникли у Постачальника, в день виникнення зобов`язань по ПДВ. Проте, Позивачем порушено умови договору, щодо передачі Відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів. Позовна заява не містить будь-яких посилань позивача на конкретні докази своєчасності надання Відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів. До позовної заяви Позивачем не додано жодних доказів своєчасного надання документів на адресу Відповідача ані поштовим зв`язком, ані кур`єрською доставкою чи нарочно. Отже, в даному випадку перебіг строку виконання грошового зобов`язання, який виник на підставі Договору, повинен починатись з моменту отримання Відповідачем документів, передбачених у пункті 6.3 Договору. Через несвоєчасність надання Позивачем документів, передбачених у пункті 6.3 Договору, вважає що позивач звернувся до суду передчасно. Також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, до у п. 8.1 Договору визначено, що при настанні воєнних дій сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов`язань, виконання яких стало неможливим внаслідок форс-мажорних обставин. Через військову агресію російської федерації та на виконання умов укладеного договору, ПАТ «Запоріжсталь» було проінформовано ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» листом від 24.05.2022 № 79-2011239 про настання форс-мажорних обставин. Враховуючи стрімке наближення ворожих військ у напрямку м. Запоріжжя, з метою запобігання негативним наслідкам техногенного, природного характеру та збереження життя і здоров`я працівників підприємства та мешканців м. Запоріжжя, Відповідачем було видано наказ № 226 від 28.02.2022 про виведення з експлуатації основних фондів та консервацію основного та допоміжного обладнання терміном з 28.02.2022 до дати закінчення бойових дій у м. Запоріжжі або зменшення їх інтенсивності. Починаючи з 28.02.2022 основні фонди підприємства, всі допоміжні машини і агрегати були зупинені. Вважає, що лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України та фактичне зупиненні діяльності підприємства Відповідача, що підтверджується відповідними доказами, є достатнім та належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договорами внаслідок форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), наявність яких є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від договірних зобов`язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Антонік С.Г., Березкіна О.В. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 20.01.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/1921/22 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 08.02.2023 матеріали справи №908/1921/22 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума судового збору у розмірі 7987,95 грн) та доказів направлення скарги позивачу листом з описом вкладення (надані незасвідчені копії). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2023 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/1921/22; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 20.03.2023. Сторони правом, передбаченим ст. 42 ГПК України, не скористалися, у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені судом апеляційної інстанції належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України. За приписами частини 2 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін. В судовому засіданні 20.03.2023 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Між Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (Покупець, відповідач у справі) та Приватним акціонерним товариством Полтавський машинобудівний завод (Постачальник, позивач у справі) був укладений договір №20/2021/2429 від 08.06.2021 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1 Договору). За змістом п.п. 2.1, 3.6, 4.1Договору кількість, номенклатура обладнання вказується у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною. Право власності на обладнання переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки. Поставка обладнання здійснюється за цінами, що вказані у Специфікаціях. В пунктах п.п.5.1, 5.2 Договору встановлено, що оплата Покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених в п. 6.3 договору. Відповідно до п. 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: - рахунок на оплату обладнання; - транспортні та супровідні документи; - пакувальні документи; - сертифікат або паспорт якості Постачальника чи виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником); - сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); Постачальник зобов`язаний надати Покупцю в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникають у Постачальника в день виникнення податкових зобов`язань по ПДВ. Покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п.6.3 даного Договору (п. 6.4 Договору). 08.06.2021 сторонами підписано Специфікацію № 1 до вищевказаного Договору, згідно з якою, зокрема, узгоджено постачання обладнання, його номенклатуру, кількість та ціну, всього на загальну суму 355020,00 грн. з ПДВ. Строк поставки: до 29.12.2021 (п.п. 1, 2, 4 Специфікації). Згідно з п. 5, п. 8 даної Специфікації строк оплати поставленого обладнання: протягом 180 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад ПАТ Запоріжсталь та наявності повного пакету документів згідно п. 6.3 договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків відраховується з моменту отримання повного пакету документів. Датою поставки вважається дата поставки на склад ПАТ Запоріжсталь з відміткою представника Покупця у видатковій накладній Постачальника. Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі Специфікації № 1 до Договору поставив відповідачу обладнання, що підтверджується копіями видаткових накладних №ПМ-0000384 від 21.10.2021 на суму 260940,00 грн. з ПДВ та № ПМ-0000483 від 24.12.2021 на суму 94080,00 грн. з ПДВ, всього на загальну суму 355020,00 грн. з ПДВ Вищезазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками. ПрАТ Полтавський машинобудівний завод на адресу ПАТ ЗМК Запроріжсталь направлена претензія № 60/64 від 10.05.2022 на оплату суми 260940,00 грн. за обладнання поставлене згідно видаткової накладної №ПМ-0000384 від 21.10.2021. На підтвердження направлення претензії відповідачу до позовної заяви додано копію фіскального чеку від 10.05.2022. ПАТ ЗМК Запроріжсталь надано в матеріали справи копію листа за вих. № 79-2011239 від 24.05.2022, адресованого ПрАТ Полтавський машинобудівний завод, відповідно до змісту якого, посилаючись на умови п.п. 8.-1-8.4 Договору № 20/2021/2429 від 08.06.2022 повідомляло, що починаючи з 24 лютого 2022 підприємство не має можливості належним чином виконувати зобов`язання за Договором у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. Позивачем у відповідь на вищевказаний лист ПАТ ЗМК Запроріжсталь направлена претензія вих. № 60/75 від 08.06.2022 про сплату заборгованості за обладнання, поставлене згідно з видатковими накладними № ПМ-0000384 від 21.10.2021 на суму 260940,00 грн. з ПДВ та №ПМ-0000483 від 24.12.2021 на суму 94080,00 грн. з ПДВ. При цьому, за змістом вимоги також зазначено, що умовами договору передбачало розрахунок за поставлений товар протягом 180 днів, і до початку воєнних дій з дати поставки товару 21.10.2021 минуло 117 днів та 60 днів з дати поставки 24.12.2021. ПрАТ Полтавамаш є підприємством з невеликими оборотами, в умовах війни перебуває в скрутному становищі. На підтвердження направлення претензії відповідачу до позовної заяви додано копію фіскального чеку від 10.06.2022. У зв`язку із невиконанням відповідачем вимоги щодо оплати отриманого обладнання, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 355020,00 грн., за яким відкрито провадження у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено поставку товару, та наявність у Відповідача основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 355 020,00 грн. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічні приписи містяться у статті 265 Господарського кодексу України відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Матеріалами справи підтверджено, що на виконання укладеного договору № 20/2021/2429 від 08.06.2021 позивач поставив відповідачу обладнання, обумовлене в Специфікації № 1 до Договору, згідно з підписаними сторонами видатковими накладними № ПМ-0000384 від 21.10.2021 на суму 260 940,00 грн. з ПДВ та № ПМ-0000483 від 24.12.2021 на суму 94 080,00 грн. з ПДВ., на загальну суму 355 020,00 грн. Відповідач факт отримання товару за вищевказаними видатковими накладними не заперечив. Вищезазначені видаткові накладні мають такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назва та код підприємства одержувача, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальні за її оформлення, а також печатки підприємства відправника та підприємства одержувача. Накладні мають посилання на Договір поставки. Таким чином, надані накладні відповідають вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операцій та договірних відносин, а саме факт поставки Продавцем товару Покупцю на загальну суму 355 020,00 грн. Вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (Відповідача) та відбитком печатки Відповідача на відповідних накладних без зауважень та заперечень. При отриманні товару Відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи встановлений п. 5 Специфікації № 1 строк оплати, зобов`язання по сплаті поставленого обладнання виникло через 180 календарних днів з моменту поставки за видатковими накладними від 21.10.2021 та від 24.12.2021, а саме: 20.04.2022 та 23.06.2022, відповідно. Доводи заявника апеляційної скарги про те, що строк виконання зобов`язання з оплати обладнання не настав, у зв`язку з ненаданням позивачем доказів того, що постачальником було передано покупцю повний пакет документів, передбачений п. 6.3 договору, є безпідставними з огляду на наступне. У пункті п. 6.3 Договору визначено, що Постачальник до початку приймання обладнання зобов`язаний надати Покупцеві оригінали документів, визначених у цьому пункті. Щодо рахунку на оплату обладнання колегія суддів зазначає, що обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату вартості здійсненої поставки. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 02.07.20219 у справі № 918/537/18 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару. Рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за передане обладнання, та за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, встановленим у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки рахунком не фіксується господарська операція чи дозвіл на її проведення. При цьому банківські платіжні реквізити сторін наведені у розділі 11 Договору, а також містяться у самих видаткових накладних, за якими здійснено постачання обладнання. Щодо інших документів, перелічених у п. 6.3 Договору, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. В той же час, заявником апеляційної скарги не надано суду доказів, що при прийнятті обладнання Відповідачем заявлялось про відсутність будь-яких товаросупровідних документів, які Постачальник не передав до початку приймання Покупцем обладнання або що Відповідачем виставлялися позивачу претензії щодо непередання відповідних документів на отримане обладнання після його прийняття. Крім того, згідно з п. 6.4 Договору встановлено, що Покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п.6.3 договору. Виходячи зі змісту ст.ст. 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання. Однак, докази відмови від приймання поставленого обладнання чи його прийняття на зберігання відповідачем через невиконання позивачем обов`язку з надання повного пакету документів, визначеного в п. 6.3 Договору, суду не надані та у матеріалах справи вони також відсутні. Колегія суддів зауважує, що видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом в розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", що підтверджує факт вчинення господарської операції. Матеріалами справи підтверджено, що видаткові накладні підписані представником Відповідача без будь-яких зауважень стосовно відсутності супровідних документів на товар, а матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення Відповідача до Позивача з приводу відсутності будь-яких супроводжувальних документів на товар, в тому числі сертифікатів, посвідчень, паспортів, тощо. Отже, суд апеляційної інстанції, керується "презумпцією належного виконання зобов`язань", передбаченою ч. 5 ст.12 ЦК України та вважає, що зобов`язання Продавця з поставки та передання повного пакету документів на товар, в тому числі сертифікатів, посвідчень, паспортів, тощо виконано належним чином. Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. За таких обставин, ухилення від оплати отриманого товару з вищезазначених підстав не відповідає таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність. Обов`язок Покупця з оплати товару виникає безпосередньо з факту здійснення Постачальником поставки обладнання та прийняття його Покупцем. Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки Відповідач не надав суду доказів виконання обов`язку з оплати отриманого від позивача обладнання, строк виконання якого настав, а викладені ним заперечення не є необґрунтованими, господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 355 020,00 грн. основної заборгованості за Договором поставки. Доводи ПАТ ЗМК Запоріжсталь про неможливість виконання грошових зобов`язань за договором № 20/2021/2429 від 08.06.2021 внаслідок настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, у зв`язку з військовою агресією та введення в Україні воєнного стану, що підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №202402.0-7.1. є безпідставними з огляду на наступне. Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час. Так, згідно з Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У пункті 8.1 укладеного сторонами Договору визначено, що при настанні, в тому числі, обставин соціального, політичного та міжнародного походження (загроза війни, озброєнні конфлікти чи серйозна загроза такого конфлікту, ворожі атаки, воєнні дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, заколоти, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, революції, повстання, обмеження комендантської години, експропріації, примусові вилучення … та т.п.), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними та непереборними обставинами, наслідками яких є неможливість протягом певного часу частково чи в повному обсязі виконання зобов`язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин, при цьому, строк виконання всіх зобов`язань по цьому Договору збільшується співрозмірно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин, всі перенесені зобов`язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим Договором з урахуванням співмірності продовження моменту їх виконання на період дії форс-мажорних обставин. У пункті 8.2 Договору визначено, що сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити в письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені у повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої настали форс-мажорні обставини, іншій стороні. Частина 2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств. Цей перелік не є вичерпним, отже, сторона договору, яка не може його виконати, вправі доводити існування відповідних обставин в загальному порядку. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання відповідних сертифікатів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладаючи Договір сторони узгодили збільшення (перенесення) строку виконання всіх зобов`язань по Договору на період дії форс-мажорних обставин співрозмірно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини, крім того строку, що настав до дати виникнення таких обставин (п. 8.1 Договору). У п. 8.2 Договору встановлено обов`язок сторони для якої наступили форс-мажорні обставини в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання та надати на підтвердження відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України не пізніше 20 календарного дня з дати такого повідомлення. Отже, для застосування умови про збільшення (перенесення) строку виконання зобов`язання з оплати отриманого обладнання по Договору на період дії форс-мажорних обставин насамперед необхідним є чітке додержання у сукупності обох вищезазначених пунктів договору. Як встановлено колегією суддів вище, в листі вих. № 79-2011239 від 24.05.2022 ПАТ ЗМК Запроріжсталь письмово повідомило позивача, як-то визначено в п. 8.2 договору, про неможливість з 24 лютого 2022 належним чином виконувати зобов`язання за Договором №20/2021/2429 від 08.06.2021 у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та зазначило, що відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили буде наданий, коли це стане можливим, враховуючи доступність та роботу ТПП. Про отримання ПрАТ Полтавський машинобудівний завод вказаного листа відповідача свідчить направлена у відповідь на нього претензія вих.№60/75 від 08.06.2022. Однак, доказів направлення позивачу відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України не пізніше 20 календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, як-то визначено у п. 8.2 договору, чи в інший строк, враховуючи доступність та роботу ТПП, як вказував відповідач у своєму листі, адресованому позивачу, позивачем суду не надано. Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від договірних зобов`язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань. 13.05.2022 на офіційному сайті Торгово-промислової палати України надано роз`яснення щодо засвідчення форс-мажорних обставин, що знаходиться в загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022, за змістом якого зазначено, що вищезгаданий лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо. Відповідно ж до положень ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України обставини щодо наявності непоборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором. Тобто, в силу закону можливе звільнення саме від відповідальності за невиконання зобов`язань, а не від виконання основного зобов`язання. Позивачем в межах даної справи заявлено вимоги про стягнення лише суми основного боргу за поставлене обладнання. При цьому колегія суддів також враховує наступне. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17. Таким чином, в даному конкретному випадку, надання доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ПАТ ЗМК Запоріжсталь за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором № 20/2021/2429 від 08.06.2021, шляхом видачі відповідного сертифіката, є обов`язковим. Самого лише письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору недостатньо. До того ж Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Крім посилання на загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований всім, кого це стосується, відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого від позивача обладнання у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Як вказано відповідачем у відзиві, ним було видано наказ № 226 від 28.02.2022 про виведення з експлуатації основних фондів та консервацію основного та допоміжного обладнання терміном з 28.02.2022 до дати закінчення бойових дій у м.Запоріжжя або зменшення їх інтенсивності. Проте, ані копії зазначеного наказу, ані будь-яких інших доказів на підтвердження обставин щодо зупинення діяльності підприємства відповідача, які мають місце і на час розгляду судом даної справи, відповідач суду не надав. Жодних доказів того, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання відповідачем конкретних зобов`язань за Договором матеріали справи не містять. При цьому слід також зазначити, що вищезазначені форс-мажорні обставини настали не тільки для відповідача, але й для позивача. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/1921/22 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі №908/1921/22 - залишити без змін. Судові витрати Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.03.2023. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя О.В. Березкіна Суддя С.Г. Антонік