Постанова Західний апеляційний господарський суд № 907/286/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" листопада 2023 р. Справа №907/286/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г., суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б., та представників сторін: від позивача не з`явився від відповідача (скаржника) не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгород-2012, б/н від 01 серпня 2023 року на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2023 року (підписане 20.07.2023), суддя Лучко Р.М. у справі №907/286/23 за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгород-2012, м. Ужгород про стягнення 277 793,28 грн. в с т а н о в и в : У квітні 2023 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі ДМІ Ужгородської міської ради) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгород-2012» (далі ТзОВ «Ужгород-2012») про стягнення 277793,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати оренди за період з квітня 2021 по лютий 2023 включно, в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 228358,02 грн на яку позивачем нараховано пеню в сумі 49435,26 грн за період з 01.09.2022 по 28.02.2023 відповідно до п. 4.8 договору. Відповідачем заперечено позовні вимоги позивача, покликаючись на наявність форс-мажорних обставин, а саме: введення в Україні військового стану, що підтверджується листом ТПП України. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2023 у справі № 907/286/23 позовні вимоги задоволено частково, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 228358,02 грн основного боргу, 27327,07 грн пені та відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 3835,27 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач свого обов`язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування об`єктом оренди за період з квітня 2021 року по лютий 2023 року включно належним чином і у встановлений строк не виконав, здійснивши часткову сплату орендної плати у вказаний період в загальній сумі 169700,00 грн (відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості), допустивши таким чином заборгованість перед позивачем, яка на час прийняття даного рішення за означений період становить 228358,02 грн. Суд критично оцінив твердження відповідача щодо наявність форс-мажорних обставин, покликаючись на те, що лист Торгово-промислової палати України взагалі не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та наведена практика щодо оцінки означеного листа є послідовною та зазначена в численній судовій практиці судів касаційної інстанції. Щодо пені суд першої інстанції зазначив, що при ухваленні рішення суд не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно збільшувати період нарахування пені, здійснивши арифметичний підрахунок пені в заявлений позивачем період (з 01.09.2022 по 28.02.2023), виходячи з помісячної суми заборгованості зі сплати орендної плати, починаючи з лютого 2022 року та з урахуванням її часткової сплати відповідачем в означений період (14.09.2022 - 17800,00 грн, 14.12.2022 - 18000,00 грн відповідно до розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що до задоволення підлягає пеня в сумі 27327,07 грн, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення. В задоволенні позовних вимог про стягнення 22108,19 грн пені належить відмовити, позаяк пеня в цій частині позивачем нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідачем - ТзОВ «Ужгород-2012» подано апеляційну скаргу в якій останній просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано форс-мажорні обставини, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи апелянта з тих підстав, що останній не звертався до позивача із заявою про настання форс-мажорних обставин. Разом з тим, апелянтом не подано доказів які б свідчили про скрутне фінансове становище та вжиття заходів щодо його покращення, а тому покликання апелянта про наявність форс-мажорних обставин є не підтвердженими належними доказами. Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/286/23 розподілено до розгляду судді доповідачу Якімець Г.Г. Введено до складу судової колегії суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023. З підстав зазначених в ухвалі суду від 23.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгород-2012», б/н від 01 серпня 2023 року на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2023 року у справі № 907/286/23 залишено без руху, як таку що не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України. Після усунення недоліків апеляційної скарги 12.09.2023 ухвалою суду апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження у справі № 907/286/23 за апеляційною скаргою ТзОВ «Ужгород-2012» та ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 року справу призначено на 16.10.2023 про що сторони були повідомлені. З підстав зазначених в ухвалі суду від 16.10.2023 розгляд справи відкладено на 06.11.2023. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії судді Бойко С.М., розгляд справи 06 листопада 2023 року не відбувся. Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року розгляд справи призначено в межах розумного строку розгляду справи на 20 листопада 2023 року. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів сторін у справі. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України). Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного: Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2013 року Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (правонаступником якого є позивач у справі), як Орендодавцем та ТзОВ «Ужгород-2012», як Орендарем було укладено договір оренди нежилого приміщення № 977/0 (надалі договір). Відповідно до умов п. 1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудовані підвальні приміщення будівлі літ. Б загальною площею 172,4 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Жупанатська, 3 для використання під розміщення закладів харчування, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Судом встановлено, що підвальні приміщення будівлі літ. Б загальною площею 172,4 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Жупанатська, 3, є комунальною власністю Ужгородської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №60 від 27.04.2000, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3843778 від 14.06.2004 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5346887 від 26.06.2013. Слід зазначити, що позивач у справі є виконавчим органом Ужгородської міської ради, який створений Ужгородською міською радою, відтак, є належним позивачем у справі, дані відомості є загальновідомими, доступними в Інтернет ресурсах та не потребують доведення. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2023 за №5375448 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Борисовою О.С. 26.06.2023 проведено державну реєстрацію права оренди Орендаря на вбудовані підвальні приміщення будівлі літ. Б загальною площею 172,4 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Жупанатська, 3 за договором зі строком дії до 26.06.2038 року (номер запису про інше речове право 1431671). 26.06.2013 Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в оренду вбудовані підвальні приміщення будівлі літ. Б загальною площею 172,4 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Жупанатська, 3, що підтверджується актом приймання-передачі. В подальшому, 13.12.2018 сторонами укладено Додаткову угоду до договору оренди нежилого приміщення № 977/0 від 26.06.2013, якою текст договору викладено в новій редакції, а саме наступні пункти: Так, п. 1.1. договору, об`єктом оренди є вбудовані підвальні приміщення будівлі літ. Б загальною площею 178.0 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Жупанатська, 3 для використання кафе (заклади), що здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Згідно з п. 5.2 Договору (тут і надалі в редакції Додаткової угоди від 13.12.2018) Орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Розділом 4 договору сторонами погоджено, що орендна плата визначається на підставі тимчасової Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно м. Ужгорода та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням № 344 ХІ сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 09.12.2011 із змінами та доповненнями до нього і складає 15% (орендна ставка) оцінки і становить 131785,95 грн без ПДВ за рік (п. 4.1. договору). Сума оплати за базовий місяць розрахунку (грудень 2018 року) становить 13178,60 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2018 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.п. 4.2., 4.3. договору). Відповідно до п. 4.4. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. При цьому, Орендна плата вноситься безготівково не пізніше 15 числа наступного місяця (п. 4.7. договору). За змістом п. 3.1. договору термін дії договору оренди до 25.06.2038 року. Як зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем у справі, останній не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не оплатив в повному обсязі у визначений договором строк орендну плату за користування об`єктом оренди за договором у період з квітня 2021 року по лютий 2023 року включно, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 228358,02 грн на яку позивачем нараховано пеню в сумі 49435,26 грн за період з 01.09.2022 року по 28.02.2023 року. Також судом встановлено, що заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за договором за період з квітня 2019 року по березень 2021 року була предметом судового розгляду в Господарському суді Закарпатської області у справі № 907/269/21, рішенням від 29.06.2021 позовні вимоги судом задоволено та вказане рішення суду набрало законної сили у встановленому законом порядку. Отже, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 228358,02 грн за період з квітня 2021 року по лютий 2023 року та пені в сумі 49435,26 грн за період з 01.09.2022 року по 28.02.2023 року, які позивач просить стягнути в судовому порядку. Слід зазначити, що відповідач подавши апеляційну скаргу просить скасувати судове рішення з тих підстав, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано форс-мажорні обставини, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України через введення в Україні військового стану. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу в межах доводів зазначених у апеляційній скарзі. При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним: За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Судами встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини з найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України. Також матеріалами справи підтверджується, та не спростовано відповідачем, факт користування орендованим нерухомим майном (вбудовані підвальні приміщення будівлі літ. Б загальною площею 178.0 кв.м.) та несвоєчасну оплату відповідачем коштів за оренду, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з квітня 2021 року по лютий 2023 року включно в сумі 228358,02 грн, яка відповідачем несплачена на момент прийняття оскаржуваного рішення у справі. Щодо нарахованої позивачем пені, яка частково задоволена судом першої інстанції судова колегія зазначає, що судом першої інстанції правомірно визначено строки її нарахування з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, та враховано часткову оплату коштів відповідачем. Відтак, виходячи з помісячної суми заборгованості зі сплати орендної плати, починаючи з лютого 2022 року та з урахуванням її часткової сплати відповідачем в означений період (14.09.2022 - 17800,00 грн, 14.12.2022 - 18000,00 грн відповідно до розрахунку позовних вимог), відтак, є обґрунтованим та підтвердженим документально розмір пені в сумі 27327,07 грн. Слід зазначити, що підставою для скасування рішення апелянт зазначає наявність форс-мажорних обставин у зв`язку із запровадженням військового стану в Україні, за настання яких вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. Отже, щодо наявності форс-мажорних обставин судова колегія виходить з наступного. Слід зазначити, що легальне визначення форс-мажорних обставин міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Згідно ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Регламентом , затвердженим рішенням Президії ТПП України. Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Навіть, якщо під час війни сторона не може своєчасно виконати свої зобов`язання за договором - це не є підставою для звільнення від відповідальності за таке невиконання. В даному випадку апелянт покликається на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності покликаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, однак, відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору є недостатнім, тим більше на території Закарпатської області. Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі № 922/854/21, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22. Разом з тим, як уже було зазначено вище, порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин. Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким. Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання. В даному випадку, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, враховуючи місце орендованого нежитлового приміщення. Крім того, відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, у зв`язку з чим відповідні посилання відповідача відхиляються судом. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Отже, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання, відтак, така особа має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. З урахуванням вищенаведеного слідує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Таким чином, лист Торгово-промислової палати України взагалі не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та наведена практика щодо оцінки означеного листа є послідовною та зазначена в численній судовій практиці судів касаційної інстанції, зокрема й в уже згадуваній постанові Верховного суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, про що і зазначив суд першої інстанції. За таких обставин доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки, покладені в основу прийнятого у справі судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено. Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, постановив: Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2023 року у справі №907/286/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгород-2012 без задоволення. Матеріали справи №907/286/23 повернути до Господарського суду Закарпатської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України. Повну постанову складено 21 листопада 2023 року Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г. Суддя Бойко С.М. Суддя Бонк Т.Б.