Постанова 4801 № 127/18256/23

Справа № 127/18256/23 Провадження № 22-ц/801/1925/2023 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 рокуСправа № 127/18256/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2023 року, ухвалене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Антонюк В.В., ВСТАНОВИВ: В червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Вінницяобленерго» про сплату пені за порушення строків надання послуг з приєднання згідно договору. Позовна заява мотивована тим, що 15.12.2022 між позивачем та відповідачем було укладено два договори про приєднання до електричних мереж (Ідентифікатор ТУ від 15.12.2021 року № 0028551312211010310000001) та (Ідентифікатор ТУ від 15.12.2021 року № 0028561312211010310000001) та відповідно до двох договорів здійснив оплату в сумі 14 559,60 грн. за кожне приєднання. Згідно квитанції сума оплати за одне стандартне підключення становить 14 559,60 грн., в такому разі 0,1% від суми = 14,56 грн. за один прострочений день. Позивач вказує, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.02.2023 стягнуто з АТ «Вінницяобленерго» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 36 690,04 грн. Однак розрахунок був проведений до дати підписання Акту виконання монтажних робіт. Відносини, які виникають під час приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників до електричних мереж, регулюються розділом ІV Кодексу. ОСОБА_1 зазначає, що 16.03.2023 він звернувся з листом до Сектору НКРЕКП у Вінницькій області про те, що станом на доповідну дату він не отримав заяв-приєднання двох земельних ділянок за кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0597 та 0510100000:03:059:0616. 01.06.2023 позивачу надана відповідь, в якій зазначено, що на їх думку АТ «Вінницяобленерго» не було дотримано положень пункту 4.8.3. Кодексу та пункту 2.1.3. ПРРЕЕ під час укладання з позивачем договору на розподіл електричної енергії. Станом на 20.06.2023 умови договору за кадастровим номером 0510100000:03:059:0597 виконані в повному обсязі відповідно до заяви-приєднання 27.04.2023 та загальне прострочення від 17.10.2022 складає уже 192 дні, тобто 192*14,56=2 795,52 грн. Крім того, умови договору за кадастровим номером 0510100000:03:059:0616 виконані в повному обсязі відповідно до заяви-приєднання 01.05.2023 та загальне прострочення від 17.10.2022 складає уже 195 днів, тобто 195*14,56=2 839,20 грн. Тобто, за двома договорами після стягнення судовим рішенням по 17.10.2022 пеня за прострочених 260 днів збільшилася, та з 17.10.2022 по 01.05.2023 становить 5 634,72 грн., тобто сума, що підлягає до сплати за прострочення пені, станом на 20.06.2023. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2023 року позов було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в сумі 5 634,72 грн. Вирішено питання про судові витрати. Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду в частині нарахування додаткової пені скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у позові повністю. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що 24 лютого 2022 року в Україні був ведений воєнний стан та існування форс-мажорних обставин, а тому не уможливлювало виконання договорів у встановлені строки. Тим самим Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними та невідворотними. Згідно п. 5.4 Типового договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу сторони не несуть відповідальності за невиконання умов цього договору, якщо це спричинено дією обставин непереборної сили. Тому відповідач не погоджується з твердженням позивача про нарахування додаткової пені згідно договорів. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ «Вінницяобленерго», та рішення залишити без змін і стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено два договори про приєднання до електричних мереж (Ідентифікатор ТУ від 15.12.2021 року № 0028551312211010310000001) та (Ідентифікатор ТУ від 15.12.2021 року № 0028561312211010310000001) та відповідно до двох договорів позивач здійснив проплату в сумі 14 559,60 грн. за кожне приєднання. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.02.2023 року позов ОСОБА_1 до АТ «Вінницяобленерего» про відшкодування коштів та сплату пені за порушення строків надання послуги з приєднання згідно договору, за 260 календарних днів, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з АТ «Вінницяобленерго» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 36 690,04 грн. та судовий збір в розмірі 992,40 грн. Відповідно до заяви-приєднання 27.04.2023 за договором № 570011385 позивача ОСОБА_1 приєднано до споживання електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0597. Також, відповідно до заяви-приєднання 01.05.2023 за договором № 570011471, ОСОБА_1 приєднано до споживання електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0616. ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) зі скаргою на дії посадових осіб АТ «Вінницяобленерго» та для роз`яснення їх дій. Згідно відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.06.2023, АТ «Вінницяобленерго» не було дотримано положень пункту 4.8.3. Кодексу та пункту 2.1.3. ПРРЕЕ під час укладання з позивачем договору на розподіл електричної енергії. Між сторонами існує спір з приводу порушення строків надання послуги з приєднання за договорами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). У статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.1, ч. 2 ст. 614 ЦК України). Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимог позивач посилався на те, що розрахунок за договорами згідно рішення суду був проведений до моменту підписання сторонами актів виконання монтажних робіт, тому ОСОБА_1 має право нарахувати додаткову пеню за кількістю днів, що виникли з моменту оплати відповідачем і до моменту підписання актів. Пунктом 7.5. договору визначено, що закінчення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Згідно пункту 8.1. договору, фактом виконання відповідачем зобов`язання, вважається факт подачі напруги в узгоджену точку приєднання. Пунктом 5.4 договору визначено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання умов цього Договору, якщо це спричинено дією обставин непереборної сили. Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через 10 днів письмово повідомити іншу Сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили. Факт дії обставин непереборної сили підтверджується відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України або її територіальним представництвом. Строк виконання зобов`язань за цим Договором у такому разі продовжується на строк дії обставин непереборної сили. Так, з заяв-приєднання слідує, що відповідач забезпечив 27.04.2023 та 01.05.2023 приєднання будинку позивача до електромережі із порушенням умов договору. Відповідно до умов п. 5.3 типового договору укладеного між сторонами про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуги з приєднання за кожний день прострочення. Цивільно-правова відповідальність це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов`язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно до частин першої, третьої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. На підставі наданих сторонами доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за двома договорами після стягнення судовим рішенням по 17.10.2022 пеня за прострочених 260 днів збільшилася, та з 17.10.2022 по 01.05.2023 року становить 5 634,72 грн. Водночас, суд обґрунтовано зазначив, що відповідачем не доведено відсутність його вини і те, що вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, а тому є законні підстави для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності перед позивачем. Вінницький апеляційний суд погоджується з такими висновками суду. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції введення воєнного стану на території України та як наслідок засвідчення форс-мажорних обставини Торгово-промисловою палатою України, апеляційним судом відхиляються враховуючи наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»). Тобто єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». З огляду на викладене, висновок Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є належним доказом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) у справі та не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання. Крім того, пунктом 5.4 договору передбачено, що сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через 10 днів письмово повідомити іншу Сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в супереч умов п. 5.3 типового договору не надано доказів про направлення позивачу повідомлення про початок, тривалість та вирогідну дату припинення дії обставин непереборної сили. Судом враховується також той факт, що належних і допустимих доказів непереборної сили, зокрема сертифікату Торгово-промислової палати відповідачем не надано, як до суду першої інстанції так і до апеляційного суду. Відповідачем не надано доказів, що введення військового стану на території України унеможливило відповідачу виконати договірні зобов`язання перед позивачем у визначений договором строк. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що станом на 20.06.2023 умови договорів виконані в повному обсязі відповідно до заяв-приєднання від 27.04.2023 та від 01.05.2023 та загальне прострочення від 17.10.2022 складає уже 387 календарних дні, а тому у зв`язку з порушенням зобов`язань підлягає стягненню пеня у визначеному пунктом 5.3 Типового договору розмірі 0,1 відсотка вартості послуги з приєднання за кожен день прострочення. З чим погоджується Вінницький апеляційний суд. Позивач надав суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених ним вимог, які в своїй сукупності є достатніми для прийняття обґрунтованого та вмотивованого рішення, яке і було ухвалене судом першої інстанції. За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про часткове задоволення позову. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Таким чином, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою. Керуючись ст. ст. ст.367, 374, 375, 381-384, ч.3 ст. 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року. Головуючий М.М. Якименко Судді О.В. Ковальчук Т.Б. Сало