Постанова 4817 № 607/13955/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/13955/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/41/23 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 березня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Шевчук Г.М. суддів - Костів О. З., Парандюк Т. С., секретаря - Сович Н.А. за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Никитюк Р.І., представника відповідача Редько О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/13955/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства індивідуальних забудовників «Наука» з участю третіх осіб Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ), ПАТ «Тернопільміськгаз», ОСОБА_2 , Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Навтогаз України», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до товариства індивідуальних забудовників «Наука» з участю третіх осіб Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ПАТ «Тернопільміськгаз», ОСОБА_2 , Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Навтогаз України», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що приблизно в 2003 році її зять ОСОБА_3 та її дочка ОСОБА_6 прийняли рішення про купівлю квартири в м. Тернополі. ОСОБА_3 дізнався через знайомих, що по АДРЕСА_2 продаються квартири в будинку. ОСОБА_3 з питанням щодо придбання квартири звернувся до головного бухгалтера ТІЗ «Наука», на що остання повідомили його про те, що для того, щоб купити квартиру, потрібно щоб первинний покупець був працівником Тернопільського педагогічного університету, та на підтвердження такого факту необхідно надати довідку з місця роботи, а вже потім повинна бути написана від його імені заява про те, що останній відмовляється від дольової участі на будівництво квартири на користь дійсного покупця і Договір про дольову участь переукладається на ту особу, яка хоче купити квартиру. Після отримання вище згаданої інформації про умови придбання квартири від головного бухгалтера ТІЗ «Наука», ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_7 , який на той час був працівником педагогічного Університету (охоронець) з метою отримання довідки про перебування з даним навчальним закладом у трудових відносинах. 21 липня 2003 року між Стороною 1 ТІЗ «Наука» та Стороною 2 ОСОБА_7 було укладено договір про дольову участь у будівництві. Відповідно до п. 1, 2 зазначеного Договору сторони зазначили про наступне: «1. У відповідності до даного договору Сторона 1 приймає Сторону 2 у дольову участь на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 . Планове завершення будівництва та здача його в експлуатацію III квартал 2003 року.

2. По закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатації Сторона 1 передає Стороні 2 у власність 2 - ох кімнатну квартиру АДРЕСА_3 - му поверсі загальною площею 41,9 кв.м.» В пункті 3 даного Договору сторони визначили орієнтовну вартість квартири в сумі 44420 гривень. На підставі укладеного вище Договору, ОСОБА_3 від іменні ОСОБА_7 через касу ВАТ «Ощад Банк» на рахунок ТІЗ «Наука» № НОМЕР_1 , МФО 338545 було сплачено визначену вище суму коштів в розмірі 44 420 грн., що підтверджується квитанцією № 2 від 06.08.2003 року та виданою банком об`явою № 2 від 06.08.2003 року, де у графі Призначення платежу» зазначено «Внесок за квартиру». Згодом, у 2003 році ОСОБА_7 підписав заяву про те, що відмовляється від даної квартири АДРЕСА_4 в користь ОСОБА_3 . Після підписання зазначеної заяви Договір про дольову участь був переукладений на дійсного покупця квартири ОСОБА_3 . Через деякий час, як зазначає позивач, головний бухгалтер ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_3 про те, що усі квартири на першому поверсі ІІІ під`їзду потрібно звільнити, оскільки вони повинні перейти у власність Педагогічного університету і запропонувала ОСОБА_3 іншу квартиру - АДРЕСА_5 , яка знаходиться в тому самому під`їзді на 2 поверсі, однак площа такої квартири є більшою на 0,5 кв. м. і потрібно буде доплатити 810 грн., а ті гроші, які він перерахував на рахунок ТІЗ «Наука» в сумі 44420 грн. за квартиру АДРЕСА_6 будуть зараховані в якості оплати за квартиру АДРЕСА_5 , на що ОСОБА_3 погодився та доплатив решту суми в розмірі 810 грн. через касу ТІЗ «Наука». На підставі зазначеного, Договір на дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_5 було переукладено на ОСОБА_3 .. Також, позивач звертає увагу, що даний договір було укладено «заднім» числом, а саме 26.06.2003 року. Вважає, що це пов`язано з курсом валют і це підтверджується поясненнями ОСОБА_8 , згідно яких у відповідь на запитання слідчого «Чому практично всі договори укладені з забудовниками, які потім відмовились від них, оформлені однією датою з тими забудовниками, які переоформляли договори на це житло, в той час як згідно показів свідків переоформлення проходило в основному через декілька днів, остання пояснила, що робила це тому, щоб не плутатись в курсах валюти, а це привело б до того, що новий забудовник платив би дорожче чим той який уступав своє право на житло. Крім того, відповідно до п.

5. Договору встановлено, що фінансування Стороною - 2 здійснюється за умови 100 % передоплати. Позивач вказала, що на початку травня 2004 року, внаслідок сімейних обставин, ОСОБА_3 прибув разом із нею в офіс ТІЗ «Наука» та написав заяву про переуступлення ним прав на дольову участь в будівництві квартири АДРЕСА_5 на її користь. Одночасно із укладенням даного Договору позивачем ОСОБА_1 було отримано ключі від квартири АДРЕСА_5 для проведення в ній облицювальних робіт, так як п.4 Договору передбачено, вартість квартири визначена ТІЗ «Наука» без включення вартості робіт по оздобленню, розводки комунікацій по приміщеннях, сантехніки, підлоги, внутрішніх дверей. Як зазначено в п.1 Договору, планове завершення будівництва будинку АДРЕСА_2 та здача його в експлуатацію - III квартал 2004 року. Проте, даний пункт Договору зі сторони ТІЗ «Наука» виконано не було, оскільки будинок було збудовано, але не введено в експлуатацію. Станом на жовтень 2005 року будинок АДРЕСА_2 хоча і не було здано в експлуатацію, але забезпечено електро-, водо-, тепло- та газопостачанням та підключено до міської каналізаційної мережі. Тому, багато дольовиків у будівництві будинку оселилися в ньому, серед яких і позивач ОСОБА_1 , разом із своєю донькою ОСОБА_9 та зятем ОСОБА_10 . Позивач вказала, що вони власними силами та за власні кошти зробили в ній ремонт та перетворили на квартиру в розумінні статті 382 Цивільного кодексу України, тобто ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Крім того, позивач звертає увагу, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа № 16/5/5022-126/2012 за позовом ТІЗ «Наука» до Управління капітального будівництва про виділ частки майна з спільно часткової власності. Зокрема, ТІЗ «Наука» було долучено до матеріалів вище згаданої справи пояснення від 16.03.2012 року за вихідним номером

4. Відповідно до даних пояснень стор. 2 Товариство зазначає про наступне: «Згідно акту та інвентарної справи квартира АДРЕСА_6 - площа 41,90 м.кв. вільна… Крім того в матеріалах вище згаданої справи господарського суду Тернопільської області містяться два документи, це «Довідка» ТІЗ «Наука» від 26.04.2012 року № 11 та Письмові пояснення» в.о. голови ТІЗ «Наука» від 17.04.2012 року №

09. В «Довідці» зазначено про те, що фінансування всіх робіт по будівництву об`єкту по АДРЕСА_2 в повному обсязі здійснювалось із розрахункового рахунку ТІЗ «Наука» № НОМЕР_1 МФО 338545 ОПРВ Облощадбанку м. Тернополя, тобто той рахунок на який ОСОБА_3 сплачував кошти за квартиру АДРЕСА_6 згідно квитанції. В «Письмових поясненнях» зазначено про те, що відповідно до Договорів про дольову участь у будівництві (29 квартир) та згідно фінансово-платіжних документів ТІЗ «Наука» внесло на рахунок через своїх членів товариства та витратило на будівництво спірного об`єкту 1 222 595.02 грн. Отже, вказала позивач, враховуючи вищезазначене, очевидним є той факт, що нею повністю сплачено кошти за квартиру АДРЕСА_5 , оскільки в іншому випадку ТІЗ «Наука» у своїх поясненнях не зазначала б, що квартира АДРЕСА_6 є вільна, та кошти, які були сплачені за квартиру АДРЕСА_6 , були зараховані за квартиру АДРЕСА_5 . Із вказаних підстав позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи наведене вище рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову лише з тих мотивів, що позивач у даній справі не звертався до суду про визнання права власності на нерухоме майно з підстав, передбачених ст. 335, 376 ЦК України, оскільки саме цими нормами передбачена можливість виникнення права власності за рішенням суду на нерухоме майно, та вказав, що законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно в судовому порядку. Зазначає, що згідно правових висновків, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі №359/5719/17 і від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, саме визнання права власності за інвестором на новозбудовану нерухомість, після її прийняття в експлуатацію, є ефективним способом захисту прав, якщо інша сторона договору про дольову участь у будівництві не виконує своїх обов`язків (не визнає права власності інвестора). Вказує, що ключі від квартири АДРЕСА_1 (яка на момент їх передачі являла собою «сиру коробку» без розводки комунікацій, без вікон, без міжкімнатних дверей, без підлоги, без оздоблення (штукатурки) стін, тощо) нею були отримані від колишнього голови Відповідача у даній справі ТІЗ «Наука» О.О. Кіндрата ще у 2004 році, на підставі укладеного між нею і даним Товариством 03 травня 2004 року Договору про дольову участь у будівництві вказаної квартири. При цьому вартість квартири АДРЕСА_5 станом на 03 травня 2004 року вже була оплачена її зятем ОСОБА_3 , який переуступив їй право вимоги щодо цієї квартири та передав їй оригінал квитанції про переказ на рахунок ТІЗ «Наука» 44 420.00 грн., а також корінець прибуткового касового ордеру про сплату в касу ТІЗ «Наука» 810.00 грн. В цьому ж 2004 році, після приведення отриманої квартири АДРЕСА_5 за власні кошти та власними силами до придатного для проживання в ній стану, її сім`я (зокрема Треті особи у даній справі - дочка ОСОБА_4 , зять ОСОБА_3 та онук ОСОБА_5 ) заселилась до неї та володіє і користується даною квартирою вже 18 років. Зазначає, що нею відкрито та законно реалізуються такі правомочності власника квартири АДРЕСА_1 , як фактичне законне володіння, користування та часткове розпоряджання нею, що підтверджується зокрема рішеннями Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2010 року у справі №2-1481/10 за позовом ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з опалення, утримання будинку, прибудинкової території та штрафних санкцій, яке набрало законної сили після постановлення апеляційним судом Тернопільської області ухвали від 05 травня 2010 року у справі №22ц-780/2010рік; та рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2014 року у справі №607/5569/13-н за позовом ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні ТІЗ «Наука» приміщенням №75 в будинку АДРЕСА_2 шляхом виселення відповідача ОСОБА_1 із сім`єю, яким суд відмовив ТІЗ «Наука» у задоволенні вказаного позову, вказавши при цьому на той факт, що дане Товариство не є власником квартири АДРЕСА_5 . Вказує, що її фактичне володіння квартирою АДРЕСА_1 виникло на законній підставі - внаслідок передання їй даної квартири (в «сирому стані») зі сторони ТІЗ «Наука» (в особі його Голови О.О. Кіндрата) на виконання ним свого зобов`язання за укладеним з нею Договором про дольову участь у будівництві даної квартири від 03 травня 2004 року. Зазначає, що теперішній в.о. голови ТІЗ «Наука» Редько О.В. помилково ототожнює себе із очолюваним нею з 2008 року вказаним Товариством, та на даний час безпідставно не визнає ані самого факту, ані юридичних наслідків передачі їй у 2004 році квартири АДРЕСА_5 тодішнім керівником ТІЗ «Наука» О.О. Кіндратом. Звертає також увагу на те, що у підписаній особисто ОСОБА_11 позовній заяві ТІЗ «Наука» про стягнення з неї заборгованості за послуги з опалення квартири АДРЕСА_1 , утримання даного будинку, та його прибудинкової території, яка була розглянута Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі №2-1481/10 (рішення у ній ухвалене 01 березня 2020 року), ОСОБА_11 повідомила суд про те, що ОСОБА_1 згідно Договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року стала учасником ТІЗ «Наука», та після закінчення будівництва одержала у володіння та користування згадану квартиру. Крім того звертає увагу на те, що Господарський суд Тернопільської області в межах справи №16/5/5022-126/2012 (12/47/5022-686/2011 (11/18-785)) розглянув позовну заяву ТІЗ «Наука» про визнання за ним права власності на 75 квартир в будівлі по АДРЕСА_2 , в якій дане Товариствоне просило суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_5 і позовна заява була задоволена вказаним господарським судом рішенням у тій справі від 14 травня 2012 року. Окрім того 29 липня 2014 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалив рішення у справі №607/5569/13-ц, яким відмовив у задоволенні позову ТІЗ «Наука» до неї про усунення перешкод в користуванні ТІЗ «Наука» приміщенням АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача ОСОБА_1 із сім`єю, оскільки даний суд встановив відсутність у цього Товариства права власності на дану квартиру. Отже, з огляду на здійснену в липні 2016 року державну реєстрацію за ТІЗ «Наука» права власності на квартиру, вже після вище наведених дат ухвалення судами згаданих рішень мав би мати місце певний юридичний факт, який би був законною підставою набуття стороною ТІЗ «Наука» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Проте, як це вбачається із матеріалів реєстраційної справи на вказану квартиру, підставою для державної реєстрації права власності на згадану квартиру за ТІЗ «Наука» стала подана в.о. голови ТІЗ «Наука» Редько О.В. довідка (серія та номер 01/01-06/2016. видана 23.06.2016р. ТІЗ «Наука») про те, що нібито «будівництво кв. АДРЕСА_1 , ТІЗ «Наука» здійснювала власними силами». Вказує, що подаючи до Господарського суду Тернопільської області позов про визнання за ним права власності на 75 квартир по АДРЕСА_2 , серед яких не значиться власне квартира АДРЕСА_5 , ТІЗ «Наука» не мало підстав вважати, що остання згадана квартира збудована ним самим власними силами. В тексті згаданого рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2012 року чітко вказано про те, що ТІЗ «Наука» не могло і не здійснювало жодних будівельних робіт щодо будівництва будівлі за адресою АДРЕСА_2 . У відзиві на апеляційну скаргу ТІЗ НАУКА просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Також просить на скаржника покласти судові витрати, які складають 10 800 грн. Зазначає, що право вимоги у ОСОБА_1 відсутнє, оскільки вона не є власником даного приміщення та не має жодних законних підстав займати квартиру АДРЕСА_1 . Вказує, що відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.04.2012р. та ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 25.06.2012р. по справі № 1990/22ц-746/2012 встановлено, та відповідно не потребує доказування (ч.4 ст.82 ЦПК України), факт розірвання Договору про дольову участь у будівництві від 03.05.2004р. між ТІЗ «НАУКА» та ОСОБА_1 в наслідок односторонньої відмови ОСОБА_1 від зобов`язань. ОСОБА_1 не має жодних договірних чи інших відносин із ТІЗ «НАУКА», а тому і не має жодного відношення до діяльності чи майна ТІЗ «НАУКА». Зазначає, що ТІЗ «НАУКА» було включено у список на розподіл майна ТІЗ «Наука» - реєстрації як власність ТІЗ «Наука» усіх не реалізованих площ, зокрема квартири АДРЕСА_5 загальною площею 42,4м2, так як судом досліджено та підтверджено відсутність внесків (квитанцій, оплати згідно договору) ОСОБА_1 , невиконання нею Договору про дольову участь у будівництві, виключення її із членів ТІЗ «Наука», - визнання договору із нею розірваним за нанесені збитки Товариству. Рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень від 06 липня 2016 року за № 30331314 зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука». Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Стверджує, що дане рішення реєстратора оскаржувалось ОСОБА_12 , справа № 607/10048/19, але судами усіх інстанцій в задоволені її позову було відмовлено. Своєю Постановою від 28 вересня 2022 року справа № 607/10048/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2021 року залишив без змін. Вказує, що згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Никитюк Р.І. просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній. Представник відповідача адвокат Редько О.В. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , однак не повністю погоджується з мотивами, з яких суд виходив, а тому рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року слід змінити, виклавши в редакції даної постанови. В силу вимог ст.55 Конституції України ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на захист можливе лише у разі його порушення. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з вимогами ст. 5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Відповідно до статі 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Таким чином позивачка подала позов до суду у спосіб захисту цивільних прав та інтересів визначених у ст.16 ЦК України. Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону). Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність». Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном. Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства. У пункті 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами та доповненнями), встановлено, що уразі коли право власності на закінчений будівництвом об`єкт відповідно до договору або закону набувається іншими особами, відмінними від замовника будівництва, або відповідно до договору набувається у спільну власність замовником будівництва та іншими особами, державному реєстратору подається відповідний договір, що передбачає набуття права власності на закінчений будівництвом об`єкт іншою особою, відмінною від замовника будівництва, або набуття права спільної власності замовника будівництва та іншої особи, чи у випадках, передбачених законом, інший документ, що підтверджує факт набуття права власності іншою особою, відмінною від замовника будівництва. Якщо договір, за яким набувається право власності на закінчений будівництвом об`єкт іншими особами, відмінними від замовника будівництва, укладено не з відповідним замовником будівництва, державному реєстратору подаються договори, на підставі яких встановлюється послідовність переходу майнових прав на такий об`єкт від замовника будівництва до інших осіб та в подальшому до набувача права власності на закінчений будівництвом об`єкт. У разі участі особи у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою завершеного будівництвом об`єкта, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування. У разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц вказала, що у тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України. Позивач, звертаючись з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , посилалася на те, що повністю сплатила вартість спірної квартири, натомість ТІЗ «Наука» оспорює її право на квартиру, та представила на підтверження вимог - - Копію договору про дольову участь у будівництві від 21 липня 2003 року, укладеного між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_7 , згідно якого ТІЗ «Наука» приймає ОСОБА_7 у дольову участь на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 . По закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію ТІЗ «Наука» передає ОСОБА_7 у власність 2-ох кімнатну квартиру АДРЕСА_6 на 1-му поверсі загальною площею 41,9 кв.м.; - Копію договору про дольову участь у будівництві від 2003 року без зазначення дати та місяця, укладеного між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_3 , згідно якого ТІЗ «Наука» приймає ОСОБА_3 у дольову участь на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 . По закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію ТІЗ «Наука» передає ОСОБА_3 у власність 2-ох кімнатну квартиру АДРЕСА_6 на 1-му поверсі загальною площею 41,9 кв.м.; - Копію списку забудовників ІІІ під`їзду по АДРЕСА_2 у якому під номером 70 вказаний ОСОБА_7 , з поміткою 21.07.2003 року переоф. та у розділі Список переоформлених угод під номером 67 зазначений ОСОБА_3 із вказівкою дати 02.10.2002 р.; - Копію письмових пояснень голови ТІЗ «Наука» від 17.04.2012 адресованих Господарському суду Тернопільської області у яких вказано, що на виконання ухвали від 04.04.2012 року Господарського суду Тернопільської області по справі №16/5/5022-126/2012 надається пояснення щодо обрахованого розрахунку суми сплачених коштів по 3-х квартирах (гуртожитку). Фінансування об`єкту по АДРЕСА_2 та 36 квартир (гуртожитку) з блоком обслуговування проводилось із 1999 р. лише за кошти ТІЗ. Зокрема відповідно до Договорів про дольову участь у будівництві (29 квартир) та згідно фінансово-платіжних документів ТІЗ «Наука» внесло на рахунок через своїх членів товариства та витратило на будівництво спірного об`єкту 1222595,02 гривень; - Копію довідки в.о. голови ТІЗ «Наука» від 26.04.2012 року адресованої Господарському суду Тернопільської області, у якій вказано, що на виконання ухвали від 18.04.2012 року Господарського суду Тернопільської області по справі №16/5/5022-126/2012 повідомляється, що з 1999 р. фінансування всіх робіт по будівництву об`єкту по АДРЕСА_2 в повному обсязі здійснювалось із розрахункового рахунку ТІЗ «Наука» № НОМЕР_1 МФО 338545 ОПРВ Облощадбанку м. Тернополя; - Копію довідки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 22 липня 2003 року, яка видана ОСОБА_7 про те, що він дійсно працює в Тернопільському державному педагогічному університеті на посаді охоронника; - Копію довідки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 24 червня 2023 року, яка видана ОСОБА_13 про те, що вона дійсно працює в Тернопільському державному педагогічному університеті на посаді охоронника; - Копію об`яви № 2 на внесення готівки від 06.08.2003 року від ТІЗ «Наука», ч/з ОСОБА_7 , одержувач ТІЗ «Наука», загальна сума: 44420 гривень, призначення платежу: внесок за квартиру; - Копію квитанції № 2 від 06.08.2003 від 06.08.2003 року, ч/з ОСОБА_7 , одержувач ТІЗ «Наука», загальна сума: 44420 гривень; - Копію договору про дольову участь від 26.06.2003 року, укладеного між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_3 , згідно якого ТІЗ «Наука» приймає ОСОБА_3 у дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_7 . По закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію ТІЗ «Наука» передає ОСОБА_3 у власність 2-ох кімнатну квартиру загальною площею 42,4 кв.м. та сприяє останньому в оформленні права власності на неї; - Копію договору про дольову участь від 03 травня 2004 року, укладеного між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_1 , згідно якого ТІЗ «Наука» приймає ОСОБА_1 у дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_7 . По закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію ТІЗ «Наука» передає ОСОБА_1 у власність 2-ох кімнатну квартиру загальною площею 42,4 кв.м. та сприяє останній в оформленні права власності на неї. Судом встановлено, що 01 липня 2016 року ТІЗ «Наука» звернулось до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука». До заяви було долучено такі документи: копія паспорта керівника ОСОБА_11 , картка про отримання ОСОБА_11 ідентифікаційного номера платника податків, відомості з ЄДР підприємств та організації України, технічний паспорт на квартиру, список розподілу житлових площ у житловому будинку на АДРЕСА_2 , довідка ТІЗ «Наука» про те, що будівництво спірної квартири здійснювалось власники силами ТІЗ «Наука». Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_14 від 06 липня 2016 року № 30331314 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, на квартиру АДРЕСА_1 за ТІЗ «Наука». У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак І. В. Товариства індивідуальних забудовників «Наука», Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено. У рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі № 2-5647/11 за позовом ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання майнового права та зустрічним позовом ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про визнання договору розірваним зазначено: «будь-яких письмових доказів, які б свідчили про переуступлення права на квартиру ОСОБА_1 , суду представлено не було. Аналізуючи досліджені докази, за відсутності платіжних документів на ім`я ОСОБА_1 , невідповідностей у номерах квартир та її вартості у наведених вище договорах, суд не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , та вважає недоведеним факт оплати вартості квартири АДРЕСА_8 згідно договору від 03 травня 2004 року та виконання його умов зі сторони ОСОБА_1 . За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити. При цьому, суд критично оцінює доводи представника позивача на підтвердження виконання ОСОБА_1 умов договору від 03 травня 2005 року про те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду було стягнуто з неї заборгованість за послуги з опалення, утримання будинку, прибудинкової території, оскільки надання вказаних послуг не свідчить про виконання умов договору про дольову участь. Зустрічні позовні вимоги ТІЗ «Наука» також не підлягають до задоволення. Так, встановлено, що відповідач у відповідності до умов договору від 03 травня 2004 року (пункт 5 договору) повідомив про розірвання цього договору в односторонньому порядку у разі несплати вартості квартири, після спливу 20-денного строку, про що повідомив відповідача листом-вимогою № 49 від 08 липня 2009 року. Лист одержано 28 липня 2009 року. Таким чином, суд приходить до переконання, що зустрічні позовні вимоги про визнання розірваним договору про пайову участь у будівництві від 31 грудня 2005 року до задоволення не підлягають, оскільки, за недоведеності факту виконання договору від 03 травня 2004 року зі сторони ОСОБА_1 , цей договір слід вважати розірваним в односторонньому порядку за спливом вказаного у листі-вимозі строку, тобто договір вже є розірваним, тому права відповідача-позивача за його позовними вимогами не порушено». Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року у справі № 1990/22-ц-746/12 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2012 року залишено без змін. В ухвалі апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року зазначено: «03 травня 2004 року між ТІЗ «Наука» /СТОРОНА1/ та ОСОБА_1 /СТОРОНА2/ укладено договір, у відповідності до даного договору СТОРОНА 1 приймає СТОРОНА 2 у дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_7 . Планове завершення будівництва та здача його в експлуатацію ІІІ квартал 2004 року. Згідно пункту 2 Договору по закінченню будівництва будинку та здачі його в експлуатацію СТОРОНА 1 передає СТОРОНІ 2 у власність 2 ох кімнатну квартиру загальною площею 42,4 м кв. та сприяє останній в оформленні права власності на неї. Згідно даного Договору орієнтовна вартість квартири складає 45 230 грн. Згідно пункту 4 Договору проплату СТОРОНА 2 проводить на протязі 5 банківських днів, після отримання повідомлення від СТОРОНИ

1. Відповідно до статті 615 ЦКУ у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Згідно пункту 5 Договору у разі порушення строків проплати договір вважається розірваним. Як вбачається із матеріалів справи ТІЗ «Наука» неодноразово зверталася до ОСОБА_1 з проханням сплатити кошти згідно Договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року, що підтверджується листом вимога № 49 від 08 липня 2009 року, в якому чітко вказано, що у випадку невиконання умов Договору у 20 денний термін з дня отримання цієї вимоги, ТІЗ «Наука» згідно пункту 5 Договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року буде розірвано. Даний Лист-вимогу ОСОБА_1 отримано 28 липня 2009 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 326004. Як встановлено в судовому засіданні першої інстанції, так і апеляційної, ОСОБА_1 квитанцій чи інших підтверджуючих документів щодо оплати спірної квартири не представила, а судом не здобуто. Посилання апелянта на те, що вартість даної квартири оплачена через квитанцію ОСОБА_7 06 серпня 2003 року не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 7 договорів від 21 липня 2003 року, 26 червня 2003 року та 03 травня 2004 року передбачено, що сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за даними договорами іншим особам без згоди на те другої сторони. Як встановлено в судових засіданнях і не представлено позивачкою підтверджень про те, що ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_3 не писали заяв про розірвання укладених договорів і чи була згода товариства на розірвання їх та зарахування сплачених коштів ОСОБА_7 на її квартиру. Крім того, договір про дольову участь спірного багатоквартирного будинку укладався між товариством «Наука» в особі ОСОБА_15 та управлінням капітального будівництва Тернопільської ОДА, але договір з ОСОБА_1 укладено без участі представника управління. Згідно статті 60 ЦПК України кожна особа зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається. Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки нею не представлено платіжних документів по оплаті спірної квартири. Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційна інстанція, вірно прийшов до переконання щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки одностороння відмова від зобов`язання (несплата ОСОБА_1 вартості квартири) відбувається внаслідок самого факту її здійснення і не потребує звернення до суду». Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у справі №607/10048/19 залишено без змін. В даній постанові Верховний Суд зазначив, що станом на момент прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності - 06 липня 2016 року за № 30331314, договір про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року був розірваним; - за таких обставин суди зробили правильний висновок, що факт реєстрації права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука» не порушує прав позивачки, яка не є власником та не набула майнових прав на неї згідно з договором про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року. У зв`язку із наведеним суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_16 до ТІЗ «Наука». Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , однак з тих підстав, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами факту виконання нею зобов`язань за договором про дольову участь у будівництві та повну оплату спірної квартири та враховуючи що договір є розірваним, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 06 липня 2016 року № 30331314 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, на квартиру АДРЕСА_1 за ТІЗ «Наука» а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог. Доводи апеляційної скарги, що вимоги про визнання за нею права власності підлягають до задоволення, оскільки вартість квартири оплачена та вона провела ремонт в квартирі колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Згідно з частиною першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оскільки позивачем не доведено оплату за спірну квартиру, та враховуючи, що між нею та ТІЗ Наука був розірваний договір по дольову участь, що встановлено вищезазначеними рішеннями судів та рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 06 липня 2016 року № 30331314 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, на квартиру АДРЕСА_1 за ТІЗ «Наука», вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру на думку колегії суддів є безпідставною та не підлягає до задоволення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться фактично до переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка та щодо яких зроблені правові висновки, зокрема у справах №607/10048/19 та 1990/22ц-746/2012, де сторонами виступали ОСОБА_1 та ТІЗ НАУКА щодо спірної квартири, та які в силу вказаних вище вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним, однак підлягає зміні його мотивувальної частини та її викладення в редакції даної постанови. Що стосується стягнення з ОСОБА_1 на користь ТІЗ НАУКА витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Дані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц. У справі, яка переглядається, представником відповідача адвокатом Рукавцем О.В. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано належним чином завірені копії: договору від 02 вересня 2019 року №33/19-ц про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між адвокатом Рукавцем О.В. та ТІЗ НАУКА в особі в.о. Голови Редько О.В., розрахунок судових витрат для надання правничої допомоги адвоката та Акт приймання-передачі наданих послуг від 03 грудня 2022 року, згідно з якимим понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу становлять загалом 10800 грн. Відповідно до Акту виконаних адвокатом робіт: 1. ознайомлення з апеляційною скаргою та додатками - одна година роботи - 1200 гривень; 2. консультація клієнта - 1 година- 1200 гривень; 3. вивчення судової практики - 2 години - 2400 гривень; складення попереднього розрахунку витрат на акту виконаних робіт 1 година 1200 грн.; написання відзиву на апеляційну скаргу, його оформлення, формування та направлення сторонам по справі 4 години 4800 грн. В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо стягнення зазначеної суми, вказавши, що вона явно завищена у відповідності до наданих адвокатом Рукавцем О.В. послуг. На думку колегії суддів, з огляду на виконану адвокатом роботу, а саме написання відзиву на апеляційну скаргу та направлення її сторонам по справі, із врахуванням складності даної справи, зазначена в Акті сума є завищеною, а тому підлягає зменшенню до 5 000 грн., що буде відповідати критерію справедливості та пропорційності виконаній адвокатом роботі. Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року змінити, виклавши в редакції даної постанови. Стягнути з ОСОБА_1 в користь товариства індивідуальних забудовників «Наука» витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 27 березня 2023 року. Головуючий: Г.М. Шевчук Судді: О. З. Костів Т.С. Парандюк