Постанова Київський апеляційний суд № 754/11687/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. № 22-ц/824/12472/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/11687/24 20 серпня 2025року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, - в с т а н о в и в: У серпня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, в якому просила суд стягнути з відповідачки на користь позивачки майнову шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 127 900,00 грн, витрати за проведення оцінки вартості збитку у розмірі 6000,00 грн, витрати на послуги з отримання Довідки в БТІ у розмірі 671,98 грн з та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 107 094,60 грн - майнової шкоди, 15000,00 грн - моральної шкоди. Всього 122 094,60 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 6671,98 грн, з яких: 6000,00 грн - витрати за проведення оцінки вартості збитку, 671,98 грн - витрати на послуги з отримання довідки в БТІ. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. 07 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_3 адвокат Микитишина О.М. звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про розподіл судових витрат. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що загальна вартість витрат на правничу допомогу у справі № 754/11687/24 складає 20 400,00 грн., проте з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на 83,31%, то розмір понесених витрат становить 16 995,24 грн. З огляду на вище викладене просила суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 16 995,24 грн. Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року заяву про ухвалення додатково рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень) - витрати на професійну правничу допомогу. У покладенні на Позивачку решти витрат Відповідачки на професійну правничу допомогу відмовлено. 30 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року та постановити нове, яким змінити рішення та визначити розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви та до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, позивач надав наступні докази: копія договору №41/2024 від 01.08.2024 року та Додатку №1 від 01.08.2024 року до нього; копію квитанцій на оплату послуг з надання правничої допомоги: №01-08/24 від 01.08.2024, №02-09/24 від 24.09.2024,№03-10/24 від 10.10.2024, №04-10/24 від 29.10.2024 року, №05-11/24 від 21.11.2024 року, №06-01/25 від 16.01.2025 року, №07- 02/25 від 05.02.2025 року; копію Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16.01.2025 року; копія Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.02.2025 року. Вказує на те, що відповідно до копії підписаних представником позивача та позивачем копій квитанцій на оплату послуг з надання правничої допомоги: №01-08/24 від 01.08.2024, №02-09/24 від 24.09.2024,№03-10/24 від 10.10.2024, №04-10/24 від 29.10.2024 року, №05-11/24 від 21.11.2024 року, №06-01/25 від 16.01.2025 року, №07-02/25 від 05.02.2025 року, копія Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16.01.2025 року на суму 17550,00 грн. копія Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.02.2025 року на суму 2850,00 грн. Загальна сума за актами становить 20 400,00 грн. Звертає увагу суду на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17). Вважає, що витрати в розмірі 12 000,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки перевіряючи детальний опис виконаних робіт наданий представником позивача з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи, на що суд першої інстанції не звернув увагу. 28 липня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Микитишиної О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав, що суд першої інстанції правомірно виснував, що самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивачки про розподіл судових витрат, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. З огляду на вище викладене просив суд залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 01 серпня 2024 року між адвокатом Микитишиною О.М. та ОСОБА_3 було укладено договір № 41/2024 про надання правничої допомоги, Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили, що з вирішенням у досудовому та/або судовому порядку питання щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття (07.06.2024) належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 з боку власників (мешканців) квартири АДРЕСА_2 , а також з інших питань, що можуть виникнути в процесі вирішення згаданого спірного питання в інтересах клієнта, у тому числі здійснення представництва інтересів клієнта в судових органах всіх інстанцій (в тому числі, але не виключно - у Деснянському районному суді міста Києва, у Київському апеляційному суді, ВС (Касаційний цивільний суд), в органах ДВС України (приватні виконавці), в органах нотаріату, в органах НТУ у м. Києві, в ЖЕД « № 313» та в інших органах державної влади, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від організаційної форми та галузевої приналежності, у тому числі з інших питань, що випливають із суті правової допомоги, яка надається клієнту згідно з положеннями даного Договору. Відповідно до п.4 розмір винагороди адвоката встановлюється виходячи із обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним Договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказані у додатку, що є невід`ємною частиною цього Договору. 16 січня 2025 року між адвокатом Микитишиною О.М. та ОСОБА_3 було підписано акт приймання- передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 41/2024 від 01 серпня 2024 року відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: - надання правничої консультації по спірному питанню: 650,00 грн - складання тексту позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та її оформлення у відповідності до вимог ЦПК України: 2500,00 грн - представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №754/11687/24 (24.09.2024 на 10:00 год): 2000,00 грн - представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №754/11687/24 (10.10.2024 на 12:00 год): 2000,00 грн - представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №754/11687/24 (29.10.2024 на 16:30 год): 2000,00 грн - складання Відповіді на Відзив на позовну заяву у справі №754/11687/24: 2400,00 грн - представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №754/11687/24 (21.11.2024 на 15:30 год): 2000,00 грн - представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №754/11687/24 (12.12.2024 на 15:30 год): 2000,00 грн - представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №754/11687/24 (16.01.2025 на 15:30 год): 2000,00 грн - представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні з розгляду справи №754/11687/24 (05.02.2025 на 11:00 год): 2000,00 грн - підготовка заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу у справі №754/11687/24 та оформлення документів для направлення Відповідачу та до суду у відповідності до вимог ЦПК України: 850,00 грн. Задовольняючи частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції врахував наявність у відповідачки інвалідності II групи, що з урахуванням обов`язку суду керуватися розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Проте зменшення витрат до 3000,00 грн, як того просить представник Відповідачки без надання будь-яких доказів її фінансової неспроможності, є непропорційним, ураховуючи інвалідність I групи позивачки, яка вимушена нести значні витрати на правову допомогу через неправомірні дії відповідачки.Також суд першої інстанції зазначив, що з метою дотримання балансу інтересів та недопущення покладання непропорційного фінансового тягаря на жодну зі сторін, суд, керуючись власними дискреційними повноваженнями та з урахуванням як особливої значущості справи для позивачки, так і часткового врахування соціального статусу відповідачки, при цьому не покладаючи на надмірного фінансового тягаря на жодну із сторін, вважає можливим зменшення суми витрат на правничу допомогу на 5000 грн, визначивши, що з метою розподілу судових витрат суму 14550,00 грн замість заявлених 19550 грн. Також суд першої інстанції врахував принцип пропорційності розподілу судових витрат та часткове задоволення позовних вимог Позивачки, а саме стягнення 122 094,60 грн з заявлених 147 900,00 грн, що становить 82,558 % від загальної суми, суд вважав обґрунтованим відшкодувати позивачці витрати на професійну правничу допомогу у відповідній пропорції, а саме в розмірі 12 000 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатами на виконання робіт з надання правової допомоги позивачу у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновки суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки суд першої інстанції правильно врахував наявність у відповідачки інвалідності II групи, інвалідність I групи позивачки, принцип прапорційності та справедливості. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача. Керуючись ст. ст. 133,137,141, 270, 367, 374,375, 381-384 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: