Постанова 4805 № 275/185/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/185/22 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І. Категорія 10 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого- судді Трояновської Г.С . суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І. з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу № 275/185/22 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання частково недійсними правочинів, скасування державної реєстрації правочинів та визнання права власності на частку в житловому будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 січня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Лівочки Л.І. у смт Брусилів, в с т а н о в и в : У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила: - визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 13 липня 2000 року №1137 в частині передачі безкоштовно в особисту власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 13.07.2000 року органом приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_4 на 1/12 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 13.07.2000 року органом приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_5 на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 13.07.2000 року органом приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_6 на 1/12 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ; - скасувати державну реєстрацію 1/12 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_4 , здійсненої Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 04.08.2000 року за №2286; - скасувати державну реєстрацію 1/12 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 , здійснену Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 04.08.2000 року за №2286; - скасувати державну реєстрацію 1/12 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_6 , здійснену Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 04.08.2000 за №2286; - скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/8 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , видане 13.10.2020 року ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснену приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Отрищенко О.І. 13.10.2020 року за реєстраційним номером 2192594218209; - визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/8 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку приватизації; - визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/8 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона в складі сім`ї батька - ОСОБА_4 , матері- ОСОБА_5 та брата- ОСОБА_6 була переселена із смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони обов`язкового (безумовного) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, в житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 на підставі ордеру на житлове приміщення №27 від 07 серпня 1990. Зазначила, що у вказаному житлі разом із батьками вона проживала до 2000 року, і потім знову проживала з 2001 року. Вказала, що в період 2000-2001 років в зв`язку з відрядженням чоловіка, вона тимчасово була відсутня та проживала в м. Бердичеві Житомирської області. За час її відсутності, у липні 2000 року її батько звернувся до органу приватизації Брусилівської районної державної адміністрації із заявою, щодо приватизації займаного житлового будинку, у зв`язку із чим в подальшому на підставі розпорядження органу приватизації від 13 липня 2000 року №1137 її батьку, матері та брату будинок АДРЕСА_1 було передано в приватну власність. Вказала, що розпорядження органу приватизації від 13 липня 2000 року №1137 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки видане із порушенням процедури приватизації державного житлового фонду, так як на момент приватизації вона була тимчасова відсутня у житлі, письмової згоди на передачу квартири у спільну часткову власність не надавала, житловий будинок було приватизовано без її участі, що є порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Виходячи із наведеного наголосила, що і свідоцтво про право власності від 13 липня 2000 року, видане ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , порушує її право на приватизацію державного житла та є недійсним в 1/12 частині кожного. Зазначила, що має право на частку у житлі в порядку приватизації в розмірі 1/4 частки будинку . Проведення приватизації житлового будинку з порушенням прав позивачки є підставою для визнання подальших правочинів із приватизованим житлом в 1/12 частині кожного із осіб, які здійснили приватизацію, протиправними та недійсними. У зв`язку з проведеною державною реєстрацією права власності на житловий будинок в 1/3 частці, також підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на 1/12 частки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_4 , спадщину після смерті якого прийняла мати ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_5 . Вказала, що спадкоємцями після смерті матері є вона та її брат ОСОБА_6 , у зв`язку із чим вона отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку спадкового майна після смерті матері, а брат ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна. Реєстрація права власності ОСОБА_6 на будинок була проведена вже на 1/2 частки житлового будинку і розмір його частки з врахуванням набутої 1/4 частки під час приватизації таким чином становить 3/4 частки житлового будинку. Таким чином, також підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на брата ОСОБА_6 на 3/8 частки житлового будинку, оскільки він мав отримати в результаті спадкування лише 1/8 частки майна після смерті матері (1/2 -1/8 = 3/8). Вказала, що реєстрація її права власності проведена лише на 1/6 частки будинку, і таким чином позбавляє її права власності на 1/3 частки зазначеного будинку (1/2-1/6=1/3), і тому також підлягає скасуванню. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Посилаючись на наведене, просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводиться до викладу обставин, якими обгрунтовано позовні вимоги у позовній заяві. Зазначає, що позов виник у зв`язку із порушенням її прав у сфері приватизації державного житлового фонду та порушенням її житлових прав, а тому судом першої інстанції надано невірну оцінку позовним вимогам і доказам, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того вказує, що стосовно порушення спадкових прав взагалі не здійснено оцінку позовних вимог та не зазначено у рішенні суду причин відмови у даній частині. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Від Брусилівської селищної ради до апеляційного суду надійшли пояснення, відповідно до яких зазначена селищна рада є правонаступником органів місцевого самоврядування, а правонаступником повноважень Брусилівської районної державної адміністрації є Житомирська районна державна адміністрація. Звернуто увагу суду, що на момент виникнення спірних правовідносин органом приватизації на території Брусилівського району була Брусилівська районна державна адміністрація Житомирської області в особі відділу приватизації майна комунальної власності. Від представника позивача адвоката Нестеренка М.М. до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Штундюк О.А. також направив до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. В разі задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність. Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції також не з`явились, про дату та час розгляду повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виконавчим комітетом Брусилівської ради народних депутатів 07.08.1990 видано ордер на житлове приміщення № 27 на ім`я ОСОБА_4 із сім`єю з 4 чоловік на право зайняття приміщення за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 9). В ордері вказано склад сім`ї: ОСОБА_4 чоловік, ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_9 дочка, ОСОБА_6 син. З архівної довідки завідувача комунальної установи "Трудовий архів Брусилівської селищної ради" Житомирської області від 19.01.2022 року №20 слідує , що з книги №21 Брусилівської селищної ради на 1996-2000 роки, ст.71, особовий рахунок НОМЕР_1 , адреса домогосподарства: АДРЕСА_1 , відомості про членів господарства: ОСОБА_4 ,1952 р.н., голова домогосподарства; ОСОБА_5 ,1953 р.н., дружина, ОСОБА_9 , 1976 р.н., дочка, вибула ст.26 книга 5; ОСОБА_6 ,1974 р.н., син (а.с.11). З архівної довідки завідувача комунальної установи "Трудовий архів Брусилівської селищної ради" Житомирської області від 19.01.2022 №21 слідує, що з книги №21 Брусилівської селищної ради на 2001-2005 роки, ст.73, особовий рахунок НОМЕР_2 , адреса домогосподарства: АДРЕСА_1 , відомості про членів господарства: ОСОБА_4 ,1952 р.н., голова домогосподарства; ОСОБА_5 ,1953 р.н., дружина, ОСОБА_9 , 1976 р.н., дочка, ОСОБА_10 , 1995 р.н., внук, ОСОБА_11 , 2000 р.н., внучка, ОСОБА_6 ,1974 р.н., син, вибув книга 266 ст.17 (а.с.11, зворот). В липні 2000 року ОСОБА_4 звернувся з заявою до керівника органу приватизації про передачу у власність житлового будинку АДРЕСА_1 та надав довідку про зареєстрованих та проживаючих членів сім"ї, а саме дружину ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 ( а.с. 12-13). Розпорядженням органу приватизації від 13 липня 2000 року №1137 задоволено прохання наймача ОСОБА_4 та передано в приватну спільну власність житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається із трьох кімнат загальною площею 95, 8 кв.м (а.с. 14). 13 липня 2000 року Брусилівською районною державною адміністрацією видано Свідоцтво про право власності на житло в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві приватної спільної власності (а.с. 12 зворот). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (а.с.15). З спадкової справи №163/2009, відкритої на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , вбачається, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла дружина ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (а.с.15, зворот). З спадкової справи №134/2020, відкритої на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її діти: ОСОБА_6 , 1974 р.н., та ОСОБА_1 , 1976 р.н. (а.с. 16 зворот, а.с. 17 зворот). Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 видано свідоцтво на 1/6 частку спадкового майна, що складається із 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.16, зворот). Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2020 року, яке отримав ОСОБА_6 , вбачається, що свідоцтво про право на спадщину останньому видано на частку спадкового майна (а.с. 17 зворот). Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 жовтня 2020 року підтверджується, що приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Отрищенко О.І. 13 жовтня 2020 року здійснено державну реєстрацію житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , власниками житлового будинку є ОСОБА_1 , розмір частки становить 1/6, та ОСОБА_6 , розмір частки становить 1/2 (а.с.17-18). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (а.с.16). З спадкової справи №4/22, відкритої на майно померлого ОСОБА_6 спадщину прийняли його діти: ОСОБА_12 та ОСОБА_2 ( а.с. 105-133). Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказала, що в 1990 році була переселена із смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони обов`язкового (безумовного) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, в житловий будинок АДРЕСА_1 та проживала за вказаною адресою і була зареєстрована до 2000 року, а потім знову проживала та була зареєстрована з 2001 року, проте приватизація житла відбулася без її участі всупереч положенням Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, враховуючи, що до позовної заяви, крім тверджень самого позивача в позовній заяві, не додано жодного доказу того, що на час прийняття органом приватизації розпорядження про передачу будинку АДРЕСА_1 в спільну приватну власність, ОСОБА_1 мала статус тимчасово відсутньої особи, за якою зберігалося право на житло, відповідно до вимог законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, так як встановлено, що при приватизації спірного будинку права позивача не були порушені. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 фактично оспорює приватизацію, вважаючи, що вона проведена незаконно. Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року за № 14, роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Слід зазначити, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. При цьому, суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Із матеріалів справи вбачається, що звертаючись із позовом ОСОБА_1 просила, зокрема, визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 13 липня 2000 року №1137 в частині передачі безкоштовно в особисту власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 13.07.2000 органом приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_4 на 1/12 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 13.07.2000 органом приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської областії ОСОБА_5 на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 13.07.2000 органом приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_6 на 1/12 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року N 572 "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами. Отже, враховуючи те, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі як відповідач. Виходячи із наведеного та із предмету заявленого позову, органом приватизації в даному випадку є Брусилівська районна державна адміністрація Житомирської області. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вбачається, що Брусилівська селищна рада Житомирської області є правонаступником Брусилівської районної державної адміністрації як в цілому, так і щодо окремих прав та обов`язків. За викладених обставин, належним відповідачем в контексті заявлених позовних вимог є Брусилівська районна державна адміністрація Житомирської області, якою було видано оспорюване розпорядження та свідоцтво, проте позивачем визначено як відповідача за цією вимогою Брусилівську селищну раду Житомирської області, яка оспорюване розпорядження та свідоцтва не видавала, прав та законних інтересів позивача не порушувала. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача, оскільки згідно сталої практики Верховного Суду, звернення до суду з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Враховуючи викладене, суд вбачає визначені законом підстави для відмови в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування розпорядження і визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло, оскільки ця вимога заявлена позивачем до неналежних відповідачів. Виходячи з наведеного, враховуючи, що в задоволенні вимог позову про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 13 липня 2000 року №1137, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло відмовлено, то і у задоволенні решти позовних вимог, які є, безумовно, похідними, також слід відмовити. Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково, або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. Враховуючи, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухвалити нове судове рішення яким відмовити в позові з підстав, зазначених в мотивувальній частині постанови. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав зазначених в мотивувальній частині постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення. Головуючий Судді