Постанова Житомирський апеляційний суд № 275/790/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/790/20 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В. Категорія 96 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Шевчук А.М., Трояновської Г.С., за участю секретаря Дяченко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №275/790/20 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчука П.В. в смт Брусилові, в с т а н о в и в : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, який у вересні 2020 року уточнила та просила встановити факт неправильності в актовому записі №12 Книги реєстрації смертей від 22.08.2008, де прізвище померлого ОСОБА_3 зазначено як « ОСОБА_4 »; встановити факт її постійного проживання по АДРЕСА_1 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Встановлення цих фактів їй необхідно для підтвердження факту прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 . Також просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який в рівних частках належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.10.2004 посвідченого нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори. Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер співмешканець її матері - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.10.2004 року. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його рідна сестра по матері - ОСОБА_5 , яка проживала та була зареєстрована з ОСОБА_3 на момент його смерті по АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_5 стала власником всього вищевказаного житлового будинку, оскільки до моменту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 їй також належала 1/2 частки даного житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_1 , оскільки проживала однією сім`єю з спадкодавцем до моменту смерті більше п`яти років, а саме з 2005 року, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, і тому позивач являється спадкоємцем за Законом четвертої черги. Таким чином, в силу ст. 1264, 1268 ЦК України, позивач є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_1 . Зазначала, що не може підтвердити в нотаріальній конторі факт прийняття спадщини належними документами, оскільки відсутні дані про родинні відносини з спадкодавцем. На її звернення до органів РАЦС щодо виправлення помилки в актовому записі про смерть, де помилково зазначено прізвище померлого « ОСОБА_4 », замість вірного « ОСОБА_6 » - отримано відмову, оскільки між заявником та померлим не підтверджено родинних відносин. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Судом неналежно було оцінено докази по справі, а саме довідки відповідача, які підтверджують факт проживання зі спадкодавцем в одному будинку та однією сім`єю 11 років. У довідці виконавчого комітету Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 01.02.2010 за №32 прямо зазначено про проживання матері позивача зі спадкодавцями в одному будинку та однією сім`єю, що підтверджується також показами свідків. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що за договором купівлі - продажу від 11.10.2004 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 придбали будинок в рівних частках по АДРЕСА_1 у продавця ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, після смерті якого спадкоємцями другої черги була сестра ОСОБА_5 . ОСОБА_5 , як спадкоємець другої черги прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_3 , оскільки постійно проживала із братом, в тому числі і на день його смерті, а тому вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 у вигляді Ѕ частини будинку. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_8 , рідна мати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори подала ОСОБА_1 . Згідно копії паспорту ОСОБА_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , з 06.02.2002 року. Із копії довідки №79 від 18.02.2020 виконавчого комітету Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області вбачається, що ОСОБА_5 на день смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Постановою приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко О.В від 11 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, на майно ОСОБА_5 в зв`язку з ненаданням заявником підтвердженого факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, щосім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підтвердження факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_1 посилалася на показання свідка, її реєстрацію у спадковому будинку, копію довідки виконавчого комітету Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області № 32 від 01.02.2010 та копію довідки виконавчого комітету Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №79 від 18 лютого 2020 року. Із довідки виданої виконавчим комітетом Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області №32 від 01.02.2010, вбачається, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 проживав спільно з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 в одному будинку та однією сім`єю по АДРЕСА_1 . Встановлено, що позивачка та ОСОБА_5 не були родичами, померла є сестрою колишнього співмешканця матері позивачки - ОСОБА_3 . Тому суд першої інстанції правильно вважав, що сам по собі факт проживання осіб за однією адресою, нарівні з іншими особами (у даній справі - матір`ю та співмешканцями), не може переконливо вказувати на наявність між ними саме сімейних відносин, адже саме по собі спільне проживання кількох осіб не презюмує створення з них однієї сім`ї. Суд першої інстанції зі слів позивача встановив, що за життя догляд за ОСОБА_5 здійснювала мати позивачки - ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого вже позивачка продовжила догляд. Це тривало лише рік, до смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, позивачкою не доведено п`ятирічний строк проживання однією сім`єю саме її та ОСОБА_5 . Згідно довідки виконавчого комітету Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №79 від 18.02.2020, разом з ОСОБА_5 в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Разом з тим, реєстрація ОСОБА_1 в будинку по АДРЕСА_1 не є доказом проживання її однією сім`ює з ОСОБА_5 . Суд першої інстанції оцінив покази єдиного свідка ОСОБА_10 , з яким у позивачки приятельські відносини з іншими доказами у справі і правильно вважав, що вони не можуть бути достатніми та переконливими доказами у цій справі відносно проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю до дня її смерті. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази ведення саме ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Таким чином, ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, які б переконливо вказували на наявність саме сімейних відносин, що склалися між нею та ОСОБА_5 протягом останніх п`яти років. Відтак, суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_1 не набула права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на підставі 1264 ЦК України, оскільки не відноситься до кола спадкоємців четвертої черги як особа, яка проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю більш ніж п`ять років до дня смерті останньої. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відмову в задоволенні позовної вимоги про встановлення факту проживання позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю не менше як п`ять років до дня смерті останньої, та похідних вимог, оскільки позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів про наявність у неї з ОСОБА_5 сімейних стосунків, спільного сімейного господарства за період не менше п`яти років до смерті ОСОБА_5 . Посилання в апеляційній скарзі на наявність у ОСОБА_1 оригіналів документів осіб, які проходять фігурантами по справі, не підтверджують обставини, викладені у позовній заяві, а відтак не є підставою для скасування рішення суду. Доводи апеляційно скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 17 лютого 2021 року. Головуючий Судді