Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/2574/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2911/23 Справа № 213/2574/22 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №213/2574/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, з апеляційними скаргами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Попова В.В., - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до АТ «Південний ГЗК», в обґрунтування якого вказав, що в період з 09.02.2000 по 01.03.2022 працював на підприємстві відповідача слюсарем-ремонтником управління з ремонту технологічного обладнання, виконував роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів, що стало причиною виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Оглядом МСЕК від 11 жовтня 2022 року йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. У зв`язку з отриманням хронічного професійного захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки позивача, він відчуває постійний біль, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки захворювання легень розвивається стрімко, його часто турбує кашель, тому він вимушений уникати оточуючих, тривалий час проходити медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури та лікування, що позначається також на його душевному стані. Негативні зміни в житті є незворотними, усвідомлення чого завдає позивачу душевного болю та страждань. Просив суд стягнути з АТ «ПГЗК» на його користь 325000 грн. в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я без урахування утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 165 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2022 року виправлено описку, та викладено другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 165 000 (сто шістдесят п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб». Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд не підійшов ретельно до того, щоб присуджений розмір моральної шкоди був домірним завданій позивачу шкоді з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості. Не наведено мотивів, що свідчили б про безпідставність заявленої позивачем суми моральної шкоди. Не враховано стаж позивача та важкість виконуваної ним роботи. Позивач виконав по відношенню до роботодавця всі вимоги, натомість відповідач повинен був забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці. Судом не враховано в достатній мірі стан здоров`я позивача, а саме те, що він має обмеження у трудовій діяльності, самообслуговуванні тощо. Крім того, зазначив, що шкода підлягає відшкодуванню саме без утримання податку з доходу фізичних осіб. Крім того, відповідачем також було подано апеляційну скаргу, у якій він просив рішення суду змінити, зменшивши розмір моральної шкоди. В обґрунтування зазначив, що винних дій відповідача не встановлено. Крім того, позивач, усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, що безпосередньо пов`язані із використанням обладнання, машин та механізмів, все одно реалізував своє право на працю саме у шкідливих умовах, отримуючи за це пільги, компенсації та відповідну оплату. Наявні шкідливі фактори зумовлені відповідним видом діяльності і можуть лише певним чином бути змінені та пристосовані до людини, або зменшено їх негативний вплив шляхом дотримання вимог з охорони праці. Відповідач виконував встановлені вимоги у повному обсязі. Позивач вже після виникнення права на пенсію ще 6 років продовжував працювати у шкідливих умовах, жодного разу не заявляючи про порушення з боку товариства умов його праці. Саме безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров`я призвело до встановлення професійного захворювання та втрати працездатності. Розмір моральної шкоди не відповідає дійсній судовій практиці, є завищеним та обмежує підприємство у наданні матеріальної допомоги іншим особам. Крім того, відповідач також надав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якій просив залишити її без задоволення зазначивши доводи, аналогічні доводам власної апеляційної скарги. Додатково зауважив, що використання позивачем штучних аргументів та доводів, а також акцентування уваги суду на вже досліджених доказах судом першої інстанції свідчить про зловживання процесуальними правами. Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали доводи своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, та заперечували проти доводів скарги відповідача. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги позивача, просив її відхилити, при цьому наполягав на задоволенні поданої ним апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 24.08.1987 року працював в Акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на різних роботах, в тому числі з 25.12.1991 року по 08.02.200 року учнем бурильника, бурильником свердловин верстатів термічного буріння, машиністом бурової установки рудоуправління, а з 09.02.2000 року по 01.03.2022 року - слюсарем-ремонтником управління з ремонту технологічного устаткування. 01.03.2022 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Загальний стаж роботи позивача в АТ «Південний ГЗК» - 34 роки 6 місяців 8 днів, в умовах впливу шкідливих факторів 29 років 6 місяців 2 дні. Медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 05.07.2022 №113 встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання, діагноз: радикулопатія попереко-крижова та шійна, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Сидеросилікоз першої стадії, емфізема легень першої стадії, ЛН перешого-другого ступеню. Профмаршрут: 25 років 1 місяць у шкідливих умовах на АТ «Південний ГЗК». 01.08.2022 комісією за участі лікарів та представників АТ «ПГЗК» складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача, в п.17 якого вказано, що ОСОБА_1 , працюючи слюсарем-ремонтником управління з ремонту технологічного устаткування з 09.02.2000 року по 01.03.2022 року, виконував ремонт, монтаж, демонтаж, випробування та налагоджування особливо складного устаткування, агрегатів та машин; виконував слюсарне оброблення деталей та вузлів тощо. Виконував роботи, що характеризуються фізичним перенавантаженням, впливом пилу, через недосконалість робочого місця. Працюючи машиністом бурової установки рудоуправління з 09.01.1997 по 09.02.2000 з інформаційної довідки про умови праці від 29.04.2022 року №307/4.6-9 ОСОБА_1 також підпадав під дію шкідливих факторів. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) зазначено статичне навантаження за зміну 158520 кг/с при нормі 70000; періодичне перебування у вимушеній робочій позі 29,3 % зміни при допустимому до 10 %.; вміст пилу фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони, що в три рази перевищує ГДК (6,4 мг/куб.м при нормі 2,0 мг/куб.м.). Особи, які порушили законодавства про охорону праці, комісією не визначені через тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурного підрозділу (п.20 Акту). Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, первинним висновком медико-соціальною експертної комісії ОСОБА_1 11.10.2022 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65% (45% - по радикулопатії, 20% - по сидеросилікозу) та третю групу інвалідності, з 26 вересня 2022 року первинно, безстроково. Наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими письмовими доказами, зокрема випискою з медичної карти амбулаторного хворого, виписками-епікризами із медичних карток стаціонарного хворого, з яких видно, що позивач проходив лікування в закладах охорони здоров`я з приводу скарг на стійкий біль та обмеження рухів у шийному та попереко-крижовому відділах хребта з іррадіацією в ліву ногу та руку, порушену ходу, біль у плечових, ліктьових, колінних суглобах, заніміння кінцівок, зниження слуху, задишку при навантаженні, кашель із слизовим харкотинням. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що тяжкі та шкідливі умови праці на підприємстві відповідача призвели до професійного захворювання позивача, та цим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив зі ступеню, характеру, обсягу і тривалістю страждань, та того, що професійна працездатність в зв`язку з професійним захворюванням згідно висновку МСЕК втрачена на 65%, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Крім того, вказав, що оскільки розмір моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, то зазначену суму з треба стягнути з урахуванням утримання з неї обов`язкових податків і зборів Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного. Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності 65 відсотків. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 01 серпня 2022 (а.с.16-20), встановлені хронічні професійні захворювання вперше. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) зазначено статичне навантаження за зміну 158520 кг/с при нормі 70000; періодичне перебування у вимушеній робочій позі 29,3 % зміни при допустимому - до 10 %.; вміст пилу фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони, що в три рази перевищує ГДК (6,4 мг/куб.м при нормі 2,0 мг/куб.м. Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача). Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто АТ «Південний ГЗК». Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 165 000грн., суд зазначив, що виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача. Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 65% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я неможливе. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (165000грн.) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсації моральних страждань позивача. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 165000грн. до 200000грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами. Про цьому суд першої інстанції також враховує доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, позивач також мав трудовий стаж на інших підприємствах, та задовольняє позовні вимоги не в повному обсязі. Щодо висновку суду першої інстанції про присудження суми з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів, то він є необґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що моральна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат, а також зазначивши, що сума маральної шкоди підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір» та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача Держави суму судового збору у розмірі 2000 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 3000 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Держави судовий збір у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 22 березня 2023 року. Головуючий суддя: О.В.Агєєв