Окрема думка КЦС ВС № 442/3663/20

ОКРЕМА ДУМКА Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Русинчука М. М. 01 березня 2023 року м. Київ справа № 442/3663/20 провадження № 61-6501св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), постановою від 01 березня 2023 року касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Рембуд» задовольнив, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року скасував, у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Яніва Романа Петровича, Відкритого акціонерного товариства «Рембуд», третя особа - ОСОБА_2 , про скасування записів щодо скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації права власності з припинення права власності відмовив. Суть справи У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного реєстратора Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Яніва Р. П. (далі - державний реєстратор Янів Р. П.), Відкритого акціонерного товариства «Рембуд» (далі - ВАТ «Рембуд»), третя особа - ОСОБА_2 , про скасування записів щодо скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації права власності з припинення права власності. Позов мотивований тим, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2019 року у справі № 442/4500/19, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, визнано недійсними договори, на підставі яких позивач набув право власності на нерухоме майно (будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ). На підставі цього судового рішення рішеннями державного реєстратора Яніва Р. П. від 11 лютого 2020 року, 02 та 03 березня 2020 року скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірні об`єкти нерухомого майна. У результаті скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 як попереднім власником цього майна 05 березня 2020 року державний реєстратор Янів Р. П. здійснив державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ВАТ «Рембуд». Позивач указував, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2019 року у справі № 442/4500/19 вимоги про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не вирішувались, тому скасування права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна на підставі цього судового рішення є незаконним. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив скасувати записи реєстратора щодо скасування державної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості за ним та записи про реєстрацію права власності на ці об`єкти за ВАТ «Рембуд». Судові рішення у справі Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, позов задоволено, скасовано оспорені записи державного реєстратора. Суди обґрунтовували свої висновки тим, що рішення суду про недійсність правочину не зумовлює обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна. Запис про скасування державної реєстрації прав уноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо. Арґументи касаційної скарги У квітні 2021 року ВАТ «Рембуд» подало касаційну скаргу, в якій просило: скасувати оскаржені судові рішення; ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга, з урахуванням її уточнення, мотивована тим, що: відсутність у рішенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2019 року у справі № 442/4500/19 вказівки щодо застосування наслідків недійсності правочину (реституції) не може бути підставою для відмови у вчиненні реєстраційних дій, оскільки суд визнав недійсними правочини, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; норми законодавства не дають ОСОБА_1 можливості вимагати повернення того, що не належить йому по праву. Скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, які йому не належать, не порушує його законних прав та інтересів. Тому в цій справі не було підстав для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно достовірних відомостей про державну реєстрацію права власності ВАТ «Рембуд», який є власником нерухомого майна; після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 442/4500/19 про визнання недійсними правочинів (з 22 січня 2020 року) ВАТ «Рембуд» у лютому та березні 2020 року самостійно звернулось у позасудовому порядку до державного реєстратора Яніва Р. П. із заявою про скасування державної реєстрації, тобто самостійно захистило свої права та інтереси. Фактичні обставини справи Суди встановили, що за ОСОБА_1 на підставі укладених ним і ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу від 06 квітня 2016 року та договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 27 березня 2016 року, зареєстровано право власності на низку об`єктів нерухомого майна (будівлі складів, цехів та інші). Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2019 року у справі № 442/4500/19, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, вказані договори купівлі-продажу визнано недійсними. На підставі цього судового рішення державний реєстратор Янів Р. П. прийняв рішення про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірні об`єкти нерухомого майна. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор Янів Р. П. скасував державну реєстрацію права власності на спірне майно за попередніми власниками: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Внаслідок внесення записів про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно ОСОБА_1 та попередніх власників здійснено державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ВАТ «Рембуд». Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2018 року у справі № 442/4841/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 червня 2019 року та постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, за позовом ВАТ «Рембуд» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: адміністративного корпусу (літ. «А-2»), деревообробного цеху (літ. «Б-1»), лісопильного відділення (літ. «В-1»), будівлі складу (лід. «Д-1»), будівлі ремонтної майстерні із цехом (літ. «Ж-1»), будівлі гаража (літ. «Е-1»), будівлі складу (літ. «Є-1»), будівлі складу (літ. «Г-1») за адресою: АДРЕСА_1 , у задоволенні позову відмовлено. У справі № 442/4841/17, зокрема, встановлено, що: ОСОБА_1 придбав спірне майно за договорами купівлі-продажу від 06 квітня 2016 року; ОСОБА_1 не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження спірного нерухомого майна, вжив усіх розумних заходів, не усвідомлював, не бажав і не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника, доказів протилежного не надано; на момент набуття спірного майна право власності на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване за відчужувачем; ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна; у діях ВАТ «Рембуд» як власника є воля на передання цього майна, тому спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача з його волі. Мотиви прийнятого судом касаційної інстанції судового рішення Обґрунтовуючи свої висновки, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила: «У справі, що переглядається: ключовим питанням, на яке мали відповісти суди в цій справі було те, чи існує приватне (цивільне) право, яке порушене (невизнане чи оспорюване), та підлягає судовому захисту; суди по суті на це ключове питання не відповіли; відповідач наполягає на тому, що недійсний правочин не породжує у його сторін прав, а тому в позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту; суди не звернули увагу, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача; суди не врахували, що для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання правомірних приватно-правових конструкцій (зокрема, конструкції оспорюваного правочину) з метою створення передумов для позбавлення права власності добросовісного набувача, у випадку коли існує судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову про витребування майна в добросовісного набувача. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень; суди не звернули увагу, що, оскільки у справі № 442/4841/17 встановлено, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна та відмовлено в задоволенні позову про витребування майна в добросовісного набувача, то він набув право власності на підставі статті 330 ЦК України. […] ОСОБА_1 і ВАТ «Рембуд» в договірних відносинах не перебувають; позивач є власником спірного майна (восьми об`єктів нерухомості, а саме: адміністративного корпусу (літ. «А-2»), деревообробного цеху (літ. «Б-1»), лісопильного відділення (літ. «В-1»), будівлі складу («Д-1»), будівлі ремонтної майстерні із цехом (літ. «Ж-1»), будівлі гаражу (літ. «Е-1»), будівлі складу (літ. «Є-1»), будівлі складу (літ. «Г-1») за адресою: АДРЕСА_1 ); станом на час звернення ОСОБА_1 з позовом право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за відповідачем ВАТ «Рембуд»; позовних вимог про витребування спірного майна ОСОБА_1 не заявляв; суди не звернули уваги на те, що ефективним способом захисту права власності позивача є віндикаційний позов про витребування спірного майна від ВАТ «Рембуд». За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Рембуд» про скасування записів щодо скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації права власності.». Не погоджуюсь з мотивами прийнятої постанови, з огляду на таке: Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України). Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму (стаття 655 ЦК України). Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон)). Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону). Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (частина третя статті 26 Закону в редакції, що діяла на час прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень). Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою набуття права власності на нерухоме майно, яке придбане за договором купівлі-продажу, є саме цей договір (правочин), а не державна реєстрація права власності цього майна за покупцем, яка по суті означає лише офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття такого права. Після визнання судом недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна втрачається підстава набуття цього права покупцем і саме право, що набуте за недійсним договором, який визнається недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 326 ЦК України). Визнання недійсним договору, на підставі якого за покупцем зареєстровано право власності на нерухоме майно, має своїм наслідком внесення змін в Державний реєстр шляхом здійснення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до частини третьої статті 26 Закону. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 15, частина перша статті 16 ЦК України). Оскільки після визнання судом недійсними договорів купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_1 придбав нерухоме майно, він втратив право власності на це майно, його позов, направлений на скасування рішень державного реєстратора про скасування записів про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ним і рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на це майно за відповідачем ВАТ «Рембуд», не може бути задоволений через відсутність у позивача майнового права (права власності на спірне нерухоме майно). З огляду на викладене вважаю, що у задоволенні позову належало відмовити з наведених мотивів. Суддя М. М. Русинчук