Постанова 4812 № 484/4599/22

21.03.23 33/812/102/23 Єдиний унікальний номер судової справи 484/4599/22 Номер провадження 33/812/102/23 Головуючий у місцевому суді: МаржинаТ.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ч.1 ст.122-2 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Калашник А.О., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, ВСТАНОВИВ: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №092205, який надійшов на розгляд до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області і був складений 18 грудня 2022 року, встановлено, що 18 грудня 2022 року о 14 год. 52 хв. в селі Мигія по вулиці Скаржинського водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки і моделі ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнин рота, незв`язна мова, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №090400 від 18 грудня 2022 року, встановлено, що 18 грудня 2022 року о 14 год. 52 хв. в селі Мигія по вулиці Скаржинського водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом автомобілем марки і моделі ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою увімкнених проблискових маячків та гучномовного пристрою, чим порушив вимоги п.2.4, п.п.«б» п.8.9 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП. Постановою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Цією ж постановою з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп. Не погодившись із судовим рішенням, 09 лютого 2023 року поштою була направлена до суду першої інстанції апеляційна скарга, в якій особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, просить скасувати постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19січня 2023 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі. Також ОСОБА_1 заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки з 19 грудня 2022 року він утримується в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» та лише 01 лютого 2023 року отримав копію оскаржуваної постанови. При цьому, про розгляд справи відносно нього районний суд його не повідомляв. В судовому засіданні апеляційного суду від 21 березня 2023 року ОСОБА_1 підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з підстав, зазначених в заяві про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в межах розгляду питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Так, при розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо поновлення пропущеного строку. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Так у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У справі «Станьо проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту. Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»). Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» суд зазначив, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. До того ж, право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи). ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст.6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів. За положеннями ст.289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Так, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. За матеріалами провадження встановлено, що оскаржувану постанову винесено суддею Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2023 року. За такого строк на апеляційне оскарження вказаної постанови закінчувався 30 січня 2023 року включно (29 січня 2023 року вихідний). Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що при розгляді справи судом першої інстанції 19 січня 2023 року ОСОБА_1 участі не брав. Як зазначив сам ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, останній утримується в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор». Копію оскаржуваної постанови отримано ним 01 лютого 2023 року. Апеляційну скаргу виготовлено і підписано 02 лютого 2023 року та направлено поштою до суду першої інстанції 09 лютого 2023 року. Згідно ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. За наведених обставин, у зв`язку з незначним пропуском строку на апеляційне оскарження, та з точки зору дотримання права особи, що подала апеляційну скаргу, на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд вважає, що вказаний строк ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, а тому підлягає поновленню. З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2023 року задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова