Постанова Миколаївський апеляційний суд № 512/422/22

21.02.23 33/812/68/23 Єдиний унікальний номер судової справи 512/422/22 Номер провадження 33/812/68/23 Головуючий у місцевому суді: Репушевська О.А. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2023 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Калашник А.О., за участю: представника захисника Копусь Ю.В. адвоката Дерев`янка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Дерев`янка Миколи Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2022 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, ВСТАНОВИВ: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №502620, який надійшов на розгляд до Савранського районного суду Одеської області був складений 09 липня 2022 року, встановлено, що ОСОБА_1 09 липня 2022 року о 20 год. 50 хв. в селі Дубинове по вулиці Героя Покотило керував транспортним засобом автомобілем марки і моделі Mercedes-Benz МL350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest. Вказаним останній порушив п.п.«а»п.2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Савранського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 року, описку в якій виправлено постановою того ж суду від 24 жовтня 2022 року, направлено матеріали справи за підсудністю до Кривоозерського районного суду Миколаївської області. Постановою судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 грн. 20 коп. Не погодившись із судовим рішенням, 01 лютого 2023 року захисник ОСОБА_1 адвокат Дерев`янко М.О. подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Також заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки копію оскаржуваної постанови ним отримано електронною поштою лише 03 січня 2023 року, а 10 січня 2023 року ним була подана апеляційна скарга, яка постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2023 року йому повернута у зв`язку з наявними недоліками. Судове засідання у суді апеляційної інстанції відбулося за участю захисника, але без участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, у зв`язку з його належним повідомленням у відповідності до вимог ст.294 КУпАП. В судовому засіданні апеляційного суду від 21 лютого 2023 року захисник Дерев`янко М.О., підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Заслухавши пояснення захисника Дерев`янка М.О., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в межах розгляду питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Так, при розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо поновлення пропущеного строку. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Так у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У справі «Станьо проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту. Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»). Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» суд зазначив, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. До того ж, право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи). ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст.6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів. За положеннями ст.289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Так, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. За матеріалами провадження встановлено, що оскаржувану постанову винесено суддею Кривоозерського районного суду Миколаївської області 28 грудня 2022 року, а її повний текст, як зазначено, складено 02 січня 2023 року. За такого строк на апеляційне оскарження вказаної постанови закінчувався 09 січня 2023 року включно. Копію повного тексту постанови направлено ОСОБА_1 та його захиснику Дерев`янку М.О. 03 січня 2023 року, але в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 цієї постанови. Апеляційну скаргу вперше подано 10 січня 2023 року (протилежного не встановлено). Згідно ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. За наведених обставин, у зв`язку з незначним пропуском строку на апеляційне оскарження, та з точки зору дотримання права особи, що подала апеляційну скаргу, на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд вважає, що вказаний строк підлягає поновленню, оскільки апеляційна скарга вперше була подана в десятиденний строк з моменту отримання оскаржуваної постанови. З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Дерев`янка Миколи Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2022 року задовольнити. Поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Дерев`янку Миколі Олександровичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова