LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/2910/19

від 17.03.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 року по справі №520/2910/19 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2023 р. Справа № 520/2910/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Зінченко А.В.) від 22.10.2021 року по справі № 520/2910/19 за позовом ОСОБА_2 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправною відмову Ізюмського об`єднаного УПФ України в Харківській області у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі Постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі №2-а-38/09/2002 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області до нарахувати та виплатити державну пенсію, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі № 2-а-38/09/2002. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року адміністративний позов задоволено, а саме вирішено визнати протиправною відмову Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області у донарахуванні та виплаті ОСОБА_2 державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі №2-а-3 8/09/2002 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області до нарахувати та виплатити державну пенсію ОСОБА_2 , виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі №2-а-38/09/2002. До суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просила суд замінити стягувача, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі №520/2910/19 його правонаступником, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 виданого Малорибицькою сільською радою Краснопільського району Сумської області 02 вересня 1980 року між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті, ОСОБА_1 , отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.12.2020 року, зареєстроване в реєстрі за № 1403, спадкова справа № 66/2020, та успадкувала суми по рішенню суду, які нараховані але не виплачені: рішення № 520/5215/19 від 25.06.2019 року за період з 25.04.2019 по 30.06.2019 року в сумі 7255 гривень 93 копійки (сім тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень дев`яносто три копійки); рішення № 520/2910/19 від 23 квітня 2019 року за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року в сумі 27977 гривень 98 копійок (двадцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят сім гривень дев`яносто вісім копійок); рішення № 520/5100/19 від 18 липня 2019 року за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року в сумі 40388 гривень 80 копійок (сорок тисяч триста вісімдесят вісім гривень вісімдесят копійок). Ці суми належали спадкодавцю, що підтверджено листом Відділу з питань виплати пенсій № 8 Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 вересня 2020 року. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 року по справі №520/2910/19 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Заявник не погодилася з ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.22 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 р. по справі № 520/2910/19 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час. Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (зі змінами). У зв`язку з бойовими діями на території Харківської області призначене судове засідання не відбулося. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 року запропоновано учасникам справи висловити позицію стосовно можливості розгляду справи у порядку письмового провадження протягом 10 днів з дня отримання копії вказаної ухвали. Вказану ухвалу направлено апелянту на зазначену поштову адресу та отримано нею, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Сторони не надали заяв про розгляд справи за їх участю чи участю їх представників. Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи матеріали справи, відсутність заяв від сторін щодо розгляду справи за їх участю, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 р. року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року адміністративний позов задоволено, а саме вирішено визнати протиправною відмову Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області у донарахуванні та виплаті ОСОБА_2 державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі Постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі № 2-а-3 8/09/2002 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язати Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області до нарахувати та виплатити державну пенсію ОСОБА_2 , виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі №2-а-38/09/2002. Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Також суд першої інстанції вказав, що відповідно до матеріалів справи, постановою державного виконавця від 06.11.2019 року виконавче провадження № 59723634 закінчено, а тому заява про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується із загальними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частинами першою та другою ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Частиною п`ятою ст. 15 Закону № 1404-VIII визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Зазначеним нормам кореспондують положення ст. 379 КАС України, за змістом якої, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII). Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). Частиною 1 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Із положень ч. 1 ст. 1227 ЦК України слідує, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Як передбачено ст. 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи непроживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Разом з тим, суд зазначає, що згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Колегія суддів наголошує, що правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження: з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Тобто, заміна сторони виконавчого провадження можлива лише тоді, коли виконавче провадження ще триває. Судовим розглядом встановлено, що постановою державного виконавця від 06.11.2019 року виконавче провадження № 59723634 закінчено. Судова колегія зазначає, що подібні спори вже розглядалися Верховним Судом. Так, у постанові від 26.06.2019 у справі № 284/252/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що аналіз статей1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії). Водночас, у постанові від 04.09.2019 у справі № 750/7865/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що судові рішення, на підставі яких в органу Пенсійного фонду виник обов`язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються, а виконавчі провадження з їх примусового виконання закінчені через неможливість їх виконання без участі боржника. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача. Зважаючи на ці висновки, колегія суддів зазначає, що захист прав спадкоємців на отримання призначених, але не отриманих спадкодавцем пенсії, повинен відбуватися шляхом звернення з позовом до органу Пенсійного фонду в порядку цивільного судочинства, а не шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні, яке закінчено. Таку правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі №2-а/1741/2009,6-а/341/13/15 (адміністративне провадження № К/9901/66372/18) На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи (заяви) неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 року по справі №520/2910/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»