Постанова 4851 № 520/1290/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 р.Справа № 520/1290/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М, м. Харків, повний текст складено 19.08.21 року по справі № 520/1290/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила суд - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2020 р. №12 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 р. пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2020 №12 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 року пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України". Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 . Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року по справі №520/1290/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто відповідачу. 12.08.2021 року, ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю, в якій просила суд її заяву в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 520/1290/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності (дій) протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у 20-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020р. у справі №520/1290/2020. В обґрунтування поданої заяви зазначила, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по даній справі було задоволено позов та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області "призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.01.20 р.", рішення набрало чинності 10.08.2020 р. Зазначає, що керівник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повинен був забезпечити безумовне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі №520/1290/2020, натомість на її адресу від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не було направлено копію рішення про призначення пенсії, внаслідок чого їй невідомо, яким чином, в якому обсязі і в якому розмірі виконано чи невиконано рішення суду, тобто, рішення суду не виконується керівником Головного управління. Вказує, що державною виконавчою службою на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було накладено штраф за невиконання рішення суду. Відповідач ухиляється від виконання рішення суду. Жодних заходів на забезпечення можливості виплат пенсії позивачці відповідач не здійснив. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року заяву позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. ОСОБА_1 , не погодившись з зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції задовольнити скаргу, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року по справі №520/1290/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою справу №520/1290/2020 передати до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду в частині призначення та виплати їй пенсії з 01.01.2020р. не виконується, відповідач ухиляється від виконання рішення суду. Жодних заходів на забезпечення можливості виплат пенсії позивачці відповідач не здійснив. Державною виконавчою службою, в порядку примусового виконання , на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було двічі накладено штраф за невиконання рішення суду. Вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є винесеною з порушенням, як норм матеріального, так і процесуального права, несправедливо та свавільно, всупереч практиці Європейського Суду з прав людини та моральних норм українського права. Посилається, що суд першої інстанції розглянув справу без повідомлення та забезпечення участі у процесі позивачки. Вказує, що суд не розглянув та не дав оцінки наданим позивачкою в матеріали справи доказам-посилання позивачки на такі факти:13.01.21 р. ДВС було відкрито примусове провадження з виконання рішення суду; 08.07.21 р. ДВС було накладено повторно другий за рахунком штраф на відповідача за злісне невиконання судового рішення (копія постанови - у справі). Вказує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Також зазначає, що відповідно до ст.382 КАС України, судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"). Посилається на приписи ст.320 КАС України, в обґрунтування підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області направило до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, просило залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року без змін. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Представник позивача ОСОБА_2., в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представник відповідача не з`явився в судове засідання суду апеляційної інстанції. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи рішення про залишення без задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що процесуальні дії суду щодо встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також з відсутності доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до змісту ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч.1-2 ст.55 Конституції України, ст.ст. 2,5 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи. Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2020 №12 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 року пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України". Вказане вище рішення суду першої інстанції, з урахування ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020 року, набрало законної сили 10.08.2020 року. Колегія суддів звертає увагу, що встановити судовий контроль згідно, зокрема ст.382 КАС України можливо як під час ухвалення судового рішення, так і вже після ухвалення рішення по справі, що підтверджується ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. по справі №800/592/17. При цьому, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду. Так, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження"). У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямованих на примусове виконання таких рішень. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 13.02.2019 р. по справі №643/11906/15-а про те, що примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по даній справі позивачкою було отримано виконавчий лист, що підтверджується розпискою останньою на відповідній заяві (а.с.54). Приписами ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частинами 1,2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Колегія суддів зазначає, що позивачка в скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було розглянуто та надано оцінки таким фактам: 13.01.2021 р. органами ДВС було відкрито примусове виконання рішення суду, а 08.07.2021 р. ДВС було накладено повторно другий за рахунком штраф на відповідача за злісне невиконання судового рішення. Однак, колегія суддів звертає увагу, що наразі з матеріалів даної справи та даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (Автоматизована система виконавчого провадження) вбачається, що державним виконавцем в межах відповідного виконавчого провадження (ВП №64047215) здійснюються заходи направлені на примусове виконання рішення суду, тобто державним виконавцем в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/1290/2020 вживаються відповідні дії, направлені на його примусове виконання та які визначені приписами Закону України "Про виконавче провадження". Окрім того, матеріали даної справи не містять доказів того, що державним виконавцем у вказаному вище виконавчому провадженні упереджено здійснюються заходи щодо примусового виконання рішення суду. Також, відповідно до даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (Автоматизована система виконавчого провадження), актуальних станом на дату вирішення судом апеляційної інстанції цієї справи, вбачається, що по виконавчому провадженні ВП 64047215 (боржник Головне управління в Харківській області; стягувач ОСОБА_1 ) не прийнято рішення про зупинення чи закінчення вказаного провадження. Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали даної справи не містять доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі №520/1290/2020) не надасть очікуваного результату, а також те, що при здійсненні вказаного вище виконавчого провадження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (боржником) створюються умисні перешкоди щодо належного виконання судового рішення. Відповідно з огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.20210 р. в частині призначення та виплати їй пенсії з 01.01.2020 р. не виконується, а відповідач ухиляється від виконання рішення суду є необґрунтованими. Також, колегія суддів наголошує, що процесуальні дії щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (як під час ухвалення, так і після ухвалення рішення) відповідно до положень ст.382 КАС України є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 по справі № 674/25/17, від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а. Також, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 по справі №826/9960/15 зазначено, що застосування правового інституту подачі звіту є правом суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу на помилковість доводів суду першої інстанції, в обґрунтування прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю щодо того, що позивачем під час розгляду справи №520/1290/2020 не заявлялась вимога щодо встановлення судового контролю за рішенням суду в порядку ст.382 КАС України, оскільки встановити судовий контроль за виконанням судового рішення згідно ст.382 КАС України можливо як під час ухвалення судового рішення, так і вже після ухвалення рішення по справі, що підтверджується ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. по справі №800/592/17 та від 05.07.2018 р. по справі №206/3911/17 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019 р. по справі №286/766/17. Однак, наведене вище не призвело до прийняття неправильного по суті рішення судом першої інстанції (оскаржуваної ухвали суду першої інстанції). Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у зв`язку з чим погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні такої заяви. Щодо посилання скаржника на те, що суд першої інстанції розглянув справу без повідомлення та забезпечення участі у процесі позивачки, то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки по - перше нормою ст.382 КАС України безпосередньо не передбачено обов`язку суду під час розгляду питання щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення, розглядати справу саме у судовому засіданні за участю сторін, а по - друге рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року у зв`язку з неналежним виконанням якого, як на думку позивачки, вона звернулася до суду з заявою про встановлення судового контролю було розглянуто судом в порядку спрощеного провадження, а тому відповідно суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу суду у цій справі (ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 р.) не був обмежений у праві здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження. Зазначене вище не призвело до невірного розгляду справи по суті та порушення прав позивача. Стосовно посилання скаржника на певні правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його рішеннях, то колегія суддів їх враховує та зауважує, що висновки суду апеляційної інстанції, викладені в цьому рішенні (постанові) не суперечать їм. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, прийнятою на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та прийняв ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. З урахуванням приписів ч.ч.2,3 ст.328 КАС України дана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 по справі № 520/1290/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 01.11.2021 року