Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5608/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5608/22 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1), Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1), Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією під час призову на військову службу за мобілізацією; - визнати протиправними дії п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією; - визнати протиправним та скасувати наказ п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 №35 від 24 лютого 2022 року, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №167 від 11 червня 2022 року в частині зарахування до списків в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; - зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення з військової служби та виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 . Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк з дня одержання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений судом. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у зв`язку із не виконанням вимог ухвали суду від 21 листопада 2022 року адміністративний позов - повернуто позивачу. Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, а саме не надано докази сплати судового збору у сумі 2977,20 грн. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Апелянт зазначив, що звільнений від сплати судового збору, оскільки спір у справі стосується виконання військового обов`язку, а він є військовослужбовцем. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю. За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно скасувати, з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає, а викладені у апеляційній скарзі мотиви апелянта є прийнятні з огляду на наступне. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Приймаючи ухвалу про повернення адміністративного позову, суд виходив з того, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк з дня одержання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зокрема надання доказів сплати судового збору. Оскільки позивачем не усунута недоліки позовної заяви, останню повернуто позивачу. При цьому приймаючи таке рішення, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на звільнення його від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», зазначивши, що військова служба за призовом під час мобілізації є одним із видів військової служби, проходження якої не врегульовується приписами ст.29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Вирішуючи питання про те, чи є позивач звільненою від сплати судового збору за подання даного позову, колегія суддів виходить з наступного. Пунктом 1 частини 1 статті 5 цього Закону що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Пунктом 12 частини 1 статті 5 цього Закону передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Визначальною обставиною для застосування пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» є наявність у особи статусу військовослужбовця (або військовозобов`язаного чи резервіста, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори) на момент подання відповідної позовної заяви (апеляційної скарги тощо). Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі №260/343/19, від 11.06.2020 року у справі №825/996/17, від 27.02.2020 року у справі №826/12929/17, та в багатьох інших. В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги у цій справі пов`язані з виконанням позивачем військового обов`язку. Станом на момент звернення з цим позовом позивач був військовослужбовцем та, відповідно належав до визначених пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суб`єктів, які звільненні від сплати судового збору. Згідно ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Таким чином, повернення позовної заяви, за встановлених обставин у цій справі, перешкоджає провадженню у справі, а тому ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року постановлено з порушенням 169 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 320, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження за позовною заявою. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких