Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/805/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/805/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з 20.06.1992 по 27.11.2018, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; - зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з 20.06.1992 по 27.11.2018, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 вказану позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду або доказів того, що вказаний строк не пропущено. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року позовну заяву повернуто. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі. За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Залишаючи без руху та у подальшому повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем публічної служби. Посилаючись на ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022) та ч.5 ст.122 КАС України, суд дійшов висновку про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду. Суд зазначив, що позивач заявляє позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 27.11.1996 по 27.11.2018. Оскільки індексація грошового забезпечення нараховується щомісячно в складі грошового забезпечення, то строк звернення до суду спливає через місяць після отримання відповідних виплат щомісячно. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Так, частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зі змісту позовних вимог убачається, що позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату: - індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з 20.06.1992 по 27.11.2018; - грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; - грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини і усіх видів забезпечення 22.12.2022. 04.01.2023 адвокат позивача звернувся до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України з адвокатським запитом. Листом від 09.01.2023 №70/162-23-Вих відповідач зокрема повідомив, що індексація грошового забезпечення з 2018 року по день звільнення позивача нарахована та виплачена у повному обсязі. Також у листі зазначено, що одноразову грошову допомогу при звільненні позивачу не нараховано та не виплачено. Крім того адвокату надіслано довідку-розрахунок із зазначеною сумою компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції фактично було надано оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом лише в частині позовних вимог про здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з 20.06.1992 по 27.11.2018. Щодо висновків суду наведених у оскаржуваній ухвалі суду слід зазначити наступне. Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17), відтак відноситься до сум, що належать працівникові у разі його звільнення. Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строком. 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022, яким внесено зміни до діючого законодавства про працю. Зокрема, частини 1-2 ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у такій редакції: - працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1); - із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч.2). Колегія суддів зазначає, що як у попередній, так і в чинній редакції у роботодавця існував обов`язок з письмового повідомлення працівника про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. Відмінність між згаданими редакціями полягає в тому, що змінився час, коли таке повідомлення має бути здійснене (з «перед виплатою» на «в день виплати»), а також обсяг інформації, яка має бути зазначена у такому повідомленні (обов`язковою стала наявність роз`яснення суми щодо кожного виду виплати). Разом з тим, ні у редакції до 19.07.2022, ні після цієї дати законодавцем не визначено форми такого письмового повідомлення. Як зазначалось вище позивач був звільнений зі служби 20.12.2022 і лише з листа від 09.01.2023 №70/162-23-Вих представник позивача дізнався про те, що індексація грошового забезпечення до 2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Таким чином обчислення вказаного строку звернення до суду слід здійснювати з 09.01.2023. Як свідчать матеріали справи до суду позивач звернувся 06.02.2023 тобто в межах строку, передбаченого ст.122 КАС України. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з 20.06.1992 по 27.11.2018. В іншій частині позовних вимог, а саме про здійснення нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та здійснення нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд першої інстанції взагалі не навів жодних обґрунтувань та не надав оцінки доводам представника позивача щодо дотримання ним строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами. Фактично судом першої інстанції залишено поза увагою наведені позовні вимоги. Отже, висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом у цілому, колегія суддів вважає передчасними. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви, що, в свою чергу, позбавляє суд апеляційної інстанції можливості погодитись із застосуванням норм процесуального права, які слугували підставою для повернення позовної заяви. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви не було правильно застосовано норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 320, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких