Постанова 4802 № 161/11770/22

Справа № 161/11770/22 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/284/23 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., секретаря Савчук Т. Ф., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі, який зареєстрований 13.10.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис №

97. Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що з січня місяця припинили шлюбні відносини і з цього часу мешкають окремо один від одного. При цьому, неповнолітній син залишився проживати разом з ним. А після введення воєнного стану наприкінці квітня 2022 року він разом із сином переїхав в м. Луцьк, де проживає разом із ним по АДРЕСА_1 . Зазначає, що причиною розпаду сім`ї стали конфліктні ситуації в родині через різні погляди на сімейні відносини. Вони втратили почуття любові і взаєморозуміння. Шлюб між ними носить формальний характер, а тому його збереження суперечить їхнім спільним інтересам. У зв`язку з чим, просить шлюб розірвати. Крім того, вважає, що неповнолітній син повинний проживати з ним, оскільки він працює, займається вихованням, лікуванням та оздоровленням сина. У зв`язку з чим просить суд визначити місце проживання неповнолітнього сина з ним, як батьком. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року позов задоволено частково. Вирішено шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Каховка Херсонської області та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою м. Мелітополь Запорізької області, зареєстрований 13.10.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 97 розірвати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимоги про визначення місця проживання дитини, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, вказує, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, тому просить рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дитини скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу задовольнити. Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши позивача, представника позивача та відповідача, які апеляційну скаргу підтримали, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дитини скасуванню, виходячи з наступного. Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині визначення місця проживання дитини і переглядається апеляційним судом в цій частині. Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 13.10.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 97, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. ). В судовому засіданні з пояснень позивача та досліджених письмових доказів судом встановлено, що сторони протягом тривалого часу подружніх відносин не підтримують,шлюб існує формально, примиритись не бажають. За таких обставин суд вважав за доцільне та правильне шлюб між ними розірвати. ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.06.2011 року (а.с. 19). На час вирішення спору неповнолітній ОСОБА_6 проживає з батьком в м. Луцьку, що не заперечується відповідачкою та підтверджується матеріалами спраи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша та четверта статті 12 ЦПК України). Частиною 1 статті 9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Статтею 161 СК України передбачено, що спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, які проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків (ст. 160 СК України). У випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 161СК України). Крім того, відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до ч 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. У висновку органу опіки та піклування Луцької міської ради від 09.12.2022 р. «Про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 » зазначено, що недоцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із його батьком ОСОБА_1 (а.с. ), враховуючи, що спір між батьками щодо місця проживання дитини відсутній. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, врахував зазначений висновок та виходив з того, що батьки самостійно за взаємною згодою можуть визначити місце проживання дитини. Такий висновок суду є передчасним та таким, що зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, з матеріалів справи убачається, що відповідачкою визнано позовну вимогу про визначення місця проживання сина з батьком, встановлено також, що на час вирішення справи син проживає з батьком. У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 зазначено, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Окрім того, у разі відсутності предмета спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, тобто відсутність предмета спору не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про відмову в задоволенні позову в частині визначення місця проживання дитини. Колегія суддів, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши надані позивачем докази, оцінивши їх, як кожен окремо, так і їх сукупність, виходячи з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини у ситуації, яка склалась у даній справі, оцінивши належні матеріально-побутові умови, вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги та визначити місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_6 разом із батьком ОСОБА_1 . За наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про визначення місця проживання дитини ухвалене при неповному з`ясуванню обставин, що мають значення для справи та на підставі положень п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог. Керуючисьст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року рішення в частині вимог щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини скасувати. Визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 березня 2023 року. Головуючий Судді :