Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15322/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/15322/22 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., при секретарі Пальоній І.М., за участю: представника відповідача - Носенко Ігора Петровича та представника апелянта Єгорової Ірини Олександрівни, розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» (далі ТОВ), в якому позивач просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ згідно рішення ГУДПС від 05.09.2022 року. В обгрунтування позову було зазначено, що на підставі наказу від 01.09.2022 року №2780-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ», а також направлень на перевірку від 01.09.2022 року №5987, №5988 посадовими особами ГУДПС 02.09.2022 року о 16 год. 20 хв. був здійсненний вихід з метою проведення фактичної перевірки за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5 А, яка використовується у господарській діяльності ТОВ, податкова адреса: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Калініна, буд. 33, кв. (офіс)

2. Як вказує позивач, посадовими особами ГУДПС було пред`явлено службові посвідчення та надано копію наказу ГУДПС від 01.09.2022 року №2780-п та направлення на перевірку від 01.09.2022 року №5987, №5988 головному бухгалтеру ТОВ Бікову Івану Миколайовичу. Однак, головним бухгалтером ТОВ Біковим І. М. було відмовлено посадовим особам ГУДПС у допуску до проведення фактичної перевірки. Причини недопуску у проведенні перевірки повідомлено не було. Позивач стверджує, що головний бухгалтер ТОВ Біков І. М. відмовився від підписання та отримання акту відмови у допуску посадових осіб до перевірки №1369/15-32-07-06 від 02.09.2022 року, про що було складено акт №1370/15-32-07-06 від 02.09.2022 року. Окрім того, складено акт відмови від отримання копії наказу та від підпису у направленнях на перевірку №1368/15-32-07-06 від 02.09.2022 року. 05.09.2022 року об 11 годині 30 хвилин заступником начальника ГУДПС В.Політило було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ. Таким чином, позивач вважає, що враховуючи той факт, що відповідачем відмовлено в допуску посадових осіб ГУДПС до проведення фактичної перевірки, наявні всі правові підстави для застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУДПС подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ГУДПС на підставі п.п.191.1.4 п. 191.1 ст. 191, п.п. 191.1.14 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України прийнято наказ від 01.09.2022 року №2780-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ». В подальшому, 01.09.2022 року заступником начальника ГУДПС видано головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУДПС Орлійчуку О.О. та Чорному Б. М. направлення на перевірку №5987 та №5988. На підставі наказу від 01.09.2022 року №2780-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ», а також вказаних направлень на проведення перевірки, посадовими особами ГУДПС 02.09.2022 року було здійснено вихід за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5 А, яка використовується у господарській діяльності ТОВ. 02.09.2022 року о 16 годині 20 хвилин головному бухгалтеру ТОВ Бікову І. М. були пред`явлені для ознайомлення наказ від 01.09.2022 року №2780-п, направлення на проведення перевірки від 01.09.2022 року №5987, №5988 та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на проведення перевірки, однак, головний бухгалтер ТОВ Біков І. М. відмовив у допуску посадових осіб ГУДПС до проведення фактичної перевірки. За даним фактом перевіряючими був складений акт про відмову від допуску до фактичної перевірки ТОВ №1369/15-32-07-06 від 02.09.2022 року. Головний бухгалтер ТОВ Біков І. М. відмовився від підписання та отримання акту відмови у допуску посадових осіб до перевірки №1369/15-32-07-06 від 02.09.2022 року, про що було складено акт №1370/15-32-07-06 від 02.09.2022 року (а.с.36). Окрім того, перевіряючими складено акт відмови від отримання копії наказу та від підпису у направленнях на перевірку №1368/15-32-07-06 від 02.09.2022 року. 05 вересня 2022 року начальник управління податкового аудиту ГУДПС Д.Марченко звернувся до заступника начальника ГУДПС В.Політила із проханням про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с.38). 05.09.2022 року об 11 годині 30 хвилин заступником начальника ГУДПС В.Політило було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ. Як вбачається з відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Потоцької Н.В. від 08 вересня 2022 року по адміністративній справі №420/12358/22, задоволено заяву представника відповідача та закрито провадження у справі за заявою ГУДПС до ТОВ про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків з підстав існування реального спору про право. У зв`язку із закриттям вказаного провадження ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року, ГУДПС звернулося до суду з тими самими вимогами в загальному порядку згідно ч.5 ст. 283 КАС України. Відмовляючи в задоволенні позову та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість арешту. Сплив вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду. Отже, в разі, коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту, він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №815/3986/16, від 13.01.2021 року у справі №520/9872/18, від 16.12.2020 року №820/5045/18, від 24.04.2020 року у справі №805/4974/18-а, від 28.03.2019 року у справі №П/811/1722/17, від 27.08.2019 року у справі 520/11050/18, від 15 травня 2018 року у справі №820/2312/17, від 22 травня 2018 року у справі №820/2040/17. Враховуючи те, що на час звернення ГУДПС з такою позовною заявою, адміністративний арешт майна платника податків ТОВ, застосований рішенням від 05.09.2022 року, є припиненим, суд дійшов висновку, що заявлені ГУДПС позовні вимоги задоволенню не підлягають. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. У відповідності до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього. Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Згідно з пунктом 94.10 - 94.13 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні. Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону. При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Згідно з частинами 2 та 3 статті 283 КАС України, заява подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. Поряд з цим, відповідно до частин 4, 5 статті 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.09.2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ГУДПС до ТОВ про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків (справа №420/12358/22) в порядку ст.283 КАС України. Водночас, ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року по адміністративній справі №420/12358/22 задоволено заяву представника відповідача та закрито провадження у справі за заявою ГУДПС до ТОВ про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків з підстав існування реального спору про право. Як було зазначено, відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). Відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим. З наведеного вбачається, що податковий орган повинен звернутись з заявою за підтвердженням адміністративного арешту майна, який повинен бути перевірений судом в межах 96 годин, при чому в разі не звернення до суду у вказаний строк або відсутності рішення суду про підтвердження адміністративного арешту майна (в порядку статті 283 КАС України), вказаний арешт втрачає чинність. Зі справи вбачається, що 05.09.2022 року об 11 годині 30 хвилин заступником начальника ГУДПС було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ. Водночас, станом на 27 жовтня 2022 року, тобто на час звернення до суду з даним позовом та вже за спливом 96 годин з моменту прийняття рішення про умовний арешт, відповідачем не надано, а справа не містить чинного рішення, прийнятого в порядку статті 283 КАС України про підтвердження адміністративного арешту майна, що з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року про закриття провадження у справі за заявою ГУДПС до ТОВ про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків з підстав існування реального спору про право, свідчить про відсутність станом на даний час чинного адміністративного арешту майна ТОВ, що виключає можливість задоволення позову про підтвердження адміністративного арешту майна. Наведене узгоджується з висновками, зазначеними в постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №815/3986/16 та від 13.01.2021 року у справі №520/9872/18. Крім того, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. З наведеного вбачається, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки, однак, за наявності законних підстав для її проведення. Водночас, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 року (залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року) по справі №420/12469/22 адміністративний позов ТОВ до ГУДПС про визнання протиправним та скасування наказу задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ ГУДПС від 01.09.2022 року №2780-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алвас» (код ЄДРПОУ 23856703)». Приймаючи вказану постанову, П`ятий апеляційний адміністративний суд зазначав, що: «Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що фактична перевірка позивача була призначена на підставі доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУДПС №1648/15-32-07-06-07 від 29.08.2022 року у зв`язку з отриманням листа Державної податкової служби України №8785/7/99-00-07-04-03-07 від 09.08.2022 року, оскільки, як слушно зауважив суд першої інстанції, в спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. До того ж варто зазначити, що у згаданій доповідній записці (а.с.58, 59) відсутні будь-які відомості про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наказ ГУДПС від 01.09.2022 року №2780-п "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "АЛВАС" не відповідає положенням Податкового кодексу України, оскільки з його змісту неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.». Отже, враховуючи наявність факту встановлення судом незаконності призначення та проведення перевірки за наказом ГУДПС від 01.09.2022 №2780-п, за не допуск до якої до ТОВ було застосовано умовний арешт майна, колегія суддів зазначає про відсутність підстав і для задоволення даного позову ГУДПС. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.