Постанова 4803 № 206/1747/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2721/23 Справа № 206/1747/22 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О.П. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та зміну розміру аліментів, -за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Завгородній Андрій Миколайович, на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 25 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровськаз позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та зміну розміру аліментів. 01 липня 2022 року представником позивача подано уточнену позовну заяву. Позов мотивовано тим, що в період з 03 вересня 2005 року по 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2021 року шлюб між сторонами розірвано. Судовим наказом Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 22.01.2021 року до досягнення дітьми повноліття. За інформацією довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 08.08.2017 року та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 08.08.2017 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.08.2017 року й до теперішнього часу зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи життєві обставини та керуючись особистим волевиявленням ОСОБА_3 в жовтні 2021 року самостійно визначив проживати разом із батьком ОСОБА_1 за адресою своєї фактичної реєстрації та перебувати на його утриманні. Позивач просив суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи із дня подання позовної заяви і до повноліття дитини. Змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на підставі судового наказу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 року у цивільній справі №206/280/21 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 22.01.2021 року до досягнення дітьми повноліття на частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи із дня подання позовної заяви і до повноліття дитини. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 12 грудня 2022 рокурішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та зміну розміру аліментів відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У січні 2023 року, не погодившись із вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Завгородній А.М., подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, не відповідає матеріалам цивільної справи та вимогам закону. Судом першої інстанції не були взяті до уваги практика Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних справах, зокрема, що у відповідності до вимог ч.7 ст.170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до п.4 ч.1 ст.161 цього Кодексу, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Судовий наказ Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року у цивільній справі 206/280/21 був виданий відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України й тим самим надає законне право ОСОБА_1 , відповідно до ч.7 ст.170 ЦПК України, звернутися до суду з позовною вимогою про зменшення розміру аліментів. Позовна вимога стосовно стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , в свою чергу, є похідною. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 07 лютого 2023 року на адресу апеляційного суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 через те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав. Однак суд помилково зазначив, що відповідач не заперечувала фактичне проживання ОСОБА_1 зі своїм сином за однією адресою з жовтня 2021 року. Звертає увагу на наявні в матеріалах справи докази, які спростовують доводи апелянта. Також просить стягнути з позивача понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судовим наказом Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 22.01.2021 року до досягнення дітей повноліття. За інформацією довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вих. №02.3-13/2665 від 08.08.2017 року та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №6004 від 08.08.2017 року, ОСОБА_3 з 08.08.2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З жовтня 2021 року неповнолітній ОСОБА_3 фактично проживає за місцем своєї реєстрації та вказана адреса є адресою реєстрації та фактичного проживання його батька ОСОБА_1 . Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що звертаючись до суду із позовом про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів, позивач не заявив вимоги про припинення стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , що стягуються з нього на підставі судового наказу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 року. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленому у ст.13 ЦПК України, суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог. Задоволення же позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , без попереднього припинення стягнення з позивача аліментів на його утримання, призведе до стягнення з обох батьків на користь один одного аліментів на утримання однієї дитини. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити. З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до положень ч. 5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на його користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 та зміну розміру аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на підставі судового наказу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 року, позивач не врахував, що стягнення з відповідача аліментів на його користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 неможливе без скасування зазначеного судового наказу в частині стягнення з позивача аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 . Оскільки суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог, то не може самостійно ухвалити таке рішення Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно зі ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції дотримані вищенаведені норми. Судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, вірно встановлені правовідносини та суд дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у звдоволенні позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. СУДОВІ ВИТРАТИ У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просила стягнути з позивача понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження вказаних витрат відповідачем надано додатки №8,9 до Договору про надання правової допомоги, Акт виконання робіт №7, Довідку про виконання зобов`язання №7, квитанція №856564. Враховуючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3757, 60 гривень. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Завгородній Андрій Миколайович, залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3757, 60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: