Постанова 4803 № 176/2413/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2294/24 Справа № 176/2413/23 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І.А Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 року, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по аліментах на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 18 жовтня 2018 року по 01 серпня 2023 року у розмірі 87548,57 гривень та неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 39300,33 гривень. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини від заробітку (доходу) батька, але не меньше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 18 жовтня 2018 року. Звертає увагу, що внаслідок невиконання відповідачем рішення суду за ним утворилась заборгованість по виплаті їй аліментів в сумі 87548 грн. 57 коп. Добровільно відповідач аліменти платити не бажає. Враховуючи вищевказану заборгованість по аліментам просить стягнути з відповідача заборгованість по аліментам на утримання дитини за період з 18 жовтня 2018 року по 01 серпня 2023 року у розмірі 87548 грн. 57 коп. та суму неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 39300 грн. 33 коп. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 18 жовтня 2018 року по 01 липня 2023 року у розмірі 39300 (тридцять дев`ять тисяч триста) гривень 33 копійки. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 25.12.2023 року від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про зменшення розміру неустойки з 39300,33 грн. до 10000,00 грн. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що з 2019 року відповідач не має постійного доходу, його матеріальний стан не дозволяв сплачувати аліменти своєчасно та в повному обсязі. А тому на підставі наведеного вважає, що наявні підстави для застосування положень ч.2 ст.196 СК України та відповідно є підстави для зменшення розміру неустойки (пені). АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 7, складений 29 січня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану П`ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровськї області (а.с.6). Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист від 20.12.2018 року про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання малолітньої доньки в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18 жовтня 2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.27). Проте, відповідач аліменти на утримання неповнолітньої дитини не сплачує, у зв`язку з чим, виникла заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів видана в.о. начальника Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області та станом на 01 серпня 2023 року складає 87548 грн. 57 коп. (а.с.9). Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення про стягнення з нього аліментів. Проте свої зобов`язання вчасно не виконував. При цьому відсутність постійного доходу не є підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів і відповідно до звільнення його від пені за заборгованість по аліментам. Крім того, суд не знайшов підстав для зменшення розміру пені з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів на підставі ст. 196 ч.2 СК України. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів на утримання дитини та з відповідача на її користь слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, передбачену ст.196 СК України. Відповідно до розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, її розмір складає 39300,00 грн. Так, враховуючи, що ст. 196 СК Українивстановлені обмеження щодо максимального розміру стягнення неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути неустойку (пеню) з прострочення сплати аліментів на утримання дитини у сумі 39300,33 грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 87548,57 грн. по виконавчому провадженню № 58005182 суд зазначає, що між сторонами немає спору стосовно розміру заборгованості. Таким чином, у разі відсутності спору про розмір заборгованості зі сплати аліментів, які вже стягнуті рішенням суду, відсутні і правові підстави для повторного стягнення вказаної заборгованості рішенням суду. Заборгованість з аліментів стягується саме виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав. Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно із частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц. У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Крім того, аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), та зазначено про необхідність обчислення пені за прострочення сплати аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів. У Постанові Верховного Суду України № 754/4461/21 від 09 листопада 2022 року викладено правову позицією щодо порядку проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст. 196 СК України. Зокрема, зазначено, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяці, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов`язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов`язань. За змістом частини 2 ст.197 ЦПК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. За правилами частин 1-2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз`яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів. З огляду на викладене, заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини ОСОБА_2 , а тому є всі підстави для стягнення з нього на користь отримувача аліментів неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Доводи відповідача про відсутність постійного доходу не є підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів і відповідно до звільнення його від пені за заборгованість по аліментам. При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2024 року (а.с.60) задоволено клопотання ОСОБА_2 та відстрочено сплату судового збору у розмірі 1610, 40 гривні до ухвалення рішення у справі, судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_2 . Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 рокузалишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1610 (тисяча шістсот десять ) грн. 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: