Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/4856/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5162/23 Справа № 183/4856/22 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д.І. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, -за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гудим Інга Володимирівна, -за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 16 серпня 2022 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини. Позов мотивовано тим, що 17 жовтня 2020 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по Новомосковському району Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстрований шлюб між нею і відповідачем, актовий запис

335. Вона та відповідач є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початку 2022 року вона та відповідач не підтримують стосунки, проживають окремо, дитина проживає разом з нею, перебуває на її утриманні. Новомосковським міськрайонним судом винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 16 травня 2022 року до досягнення дитиною повноліття. Позивач ОСОБА_1 також зазначала, що вона перебуває у відпустці до досягнення дитиною трирічного віку, не має можливості працювати, має складне матеріальне становище, оскільки не має інших доходів, єдине джерело доходів є грошова допомога при народженні першої дитини у розмірі 860,00 грн., у зв`язку з чим, вона потребує матеріальної допомоги. Відповідач добровільно не сплачує аліменти на її утримання, незважаючи на те, що є працездатним. У нього на утримання немає непрацездатних батьків, він отримує постійний дохід грошове утримання військовослужбовця, яке становить близько 100 000,00 грн. Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 10 000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 27 березня 2023 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00 грн. щомісяця, починаючи з 16.08.2022 р. до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У квітні 2023 року, не погодившись із вказаним рішенням, відповідачем ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гудим І.В., подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісяця, починаючи з 16.08.2022 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повною мірою досліджено матеріали справи, не з`ясовано обставини справи, не враховано викладені у відзиві на позовну заяву доводи та докази. Зазначає, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження перебування її у відпусті по догляду за дитиною. Позивачем не було надано жодного наказу власника підприємства, яке позивач зазначила в якості свого роботодавця. Позивач не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які б слугували підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення аліментів на її утримання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що апелянт має фінансову можливість для надання матеріальної допомоги позивачу саме в розмірі, який був нею заявлений, а тому відсутня обов`язкова умова, передбачена ч.4 ст.84 СК України для стягнення з відповідача аліментів на утримання колишньої дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Звертає увагу на те, що позивач проживає з працездатною матір`ю, яка працює та отримує дохід. Сама ж позивач в судовому засіданні зазначала, що проживає з працездатною матір`ю та батьком, який також є військовослужбовцем та отримує дохід. Враховуючи середньомісячний дохід відповідача в розмірі 14 000 грн., у разі сплати аліментів на дитину в розмірі 3500 грн. та сплати аліментів на утримання дружини в розмірі 4000 грн., дохід відповідача складатиме 6500 грн, де з цієї суми потрібно врахувати утримання вагітної дружини та ненародженої дитини, двох дітей та, власне, самого відповідача. Стан здоров`я відповідача гірший за очікуваний, оскільки останній потребує довготривалого лікування з немалими грошовими витратами. Вважає, що оскільки утримання неповнолітньої дитини є обов`язком відповідача як особи, яка визнана батьком дитини, а виплата допомоги колишній дружині за змістом ст.76 СК України пов`язана з наявністю в нього можливості надавати таку допомогу, підстави для стягнення аліментів на утримання позивача, відповідно до ч.4 ст.76 СК України, відсутні. У квітні 2023 року, не погодившись із вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. щомісяця, починаючи з 16.08.2022 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що той факт, що позивач проживає з іншою жінкою, яка виховує двох дітей від іншого чоловіка, не може впливати на розмір аліментів на її утримання, адже у дітей нової дружини відповідача є рідний батько, на якого законом покладено обов`язок з утримання своїх дітей. Щодо поранення відповідача їй відомо, що воно не є тяжким, не призвело до втрати ним працездатності або до інвалідності та відомо, що він у грудні 2022 року повернувся до повноцінного виконання своїх службових обов`язків і з січня 2023 року перебуває у лавах ЗСУ на передовій (або поруч). Тобто, стан здоров`я відповідача є задовільним. Вважає посилання представника відповідача про його щомісячне грошове забезпечення військовослужбовця у розмірі 14 000 грн. неправдивим та таким, що вводить суд в оману щодо дійсних обставин справи, адже ОСОБА_2 отримує стабільну заробітну плату у розмірі мінімум від 43 244 грн до 113 244 грн щомісячно та цілком може надавати матеріальну допомогу на утримання позивача у розмірі 10 000 грн. Сукупний дохід відповідача за 2022 рік як військовослужбовця становить 597999,27 грн., що в перерахунку щомісячно складає в середньому 54 363,57 грн. Тобто стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми є співрозмірним та справедливим, оскільки складає близько 1/6 частини сукупних доходів причини ОСОБА_4 АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від інших учасників справи письмових заперечень на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2020 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , актовий запис №335, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 присвоєне прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. У відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 р., розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , рішення суду набрало законної сили 16.07.2022 р. Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами, дитина ОСОБА_3 , залишилася проживати з матір`ю позивачем ОСОБА_1 , що визнано та не оспорювалося сторонами у справі. У відповідності до судового наказу, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 16.06.2022 р., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 16 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сило України, згідно довідки від 22.02.2022, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . 03 вересня 2022 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , актовий запис №1116, після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 присвоєне прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ОСОБА_8 є матір`ю дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 . У відповідності до свідоцтв про народження, батьком дітей є ОСОБА_11 . Згідно протоколу ЛКК № 96 від 26.10.2022 р. КНП Новомосковська ЦМЛ» НМР», ОСОБА_12 вагітна, вагітність 5 (п`ять) тижнів. У відповідності до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.10.2022, № 473, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 отримав під час бойових дій мінно-вибухову травму, ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравму, ВОСП зовнішньої поверхні лівого стегна. На підставі довідки Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікування у хірургічному відділенні з 21.10.2022 р. Згідно довідки про доходи від 07.12.2022 р., виданої військовою частиною НОМЕР_1 , загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 28 лютого 2022 р. по 31 жовтня 2022 р. становить 473 877, 45 грн. Згідно довідки про доходи від 03.03.2023 р., виданої військовою частиною НОМЕР_1 , загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. становить 239 131,02 грн. У супровідному листі в/ч. НОМЕР_1 до зазначеної довідки про доходи зазначено, що на адресу суду надсилається довідка про доходи військовослужбовця, які в період з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. могли підлягати нарахуванню аліментів. Судом було встановлено, що оскільки з позивачем ОСОБА_1 проживає дитина, яка не досягла трирічного віку, вона потребує матеріальної допомоги та у відповідності до ст.84 СК України, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, зазначене право позивача зберігається незважаючи на розірвання шлюбу. Враховуючи доходи відповідача ОСОБА_2 за 2022 рік, суд дійшов висновку, що останній має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу, як колишній дружині, з якою проживає дитина. Нормами Сімейного кодексу України не визначено розміру аліментів, який має стягуватись з чоловіка на утримання дружини, тому при визначені розміру аліментів суд виходив із загальних обставин, які враховуються при визначенні розміру. Посилаючись на норми законодавства, враховуючи наявність та розмір доходів відповідача ОСОБА_2 , його сімейний стан, а саме, наявність дружини, той факт, що дружина - ОСОБА_12 вагітна, разом з відповідачем проживають двоє дітей ОСОБА_12 від першого шлюбу, враховуючи також стан здоров`я ОСОБА_2 , наявність на утриманні останнього неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 (сплачує аліменти), суд дійшов висновку, що розмір аліментів на утримання позивача ОСОБА_1 можливо визначити у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн. щомісяця, з дати подання до суду позову до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ч.ч.1,2 ст.76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.77 СК України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед. Відповідно до ч.1 ст.79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. У відповідності до ст.81 СК України, перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.ч.1,2,4,6 ст.84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 , з якою проживає дитина, має право на утримання від колишнього чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років, відповідно до положень ст.84 СК України, а також, враховуючи доходи відповідача, правильно встановив, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу, як колишній дружині, з якою проживає дитина. При встановленні розміру аліментів на утримання позивача суд врахував наявність та розмір доходів відповідача ОСОБА_2 , його сімейний стан, а саме наявність дружини, той факт, що дружина ОСОБА_12 вагітна, разом з відповідачем проживають двоє дітей ОСОБА_12 від першого шлюбу, стан здоров`я ОСОБА_2 , наявність обов`язку щодо сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 та обґрунтовано визначив розмір аліментів на утримання позивача ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн. щомісяця, з дати подання до суду позову до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач проживає з працездатними матір`ю та батьком, які отримують дохід, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки обов`язок щодо утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, покладений сімейним законодавством саме на чоловіка - батька дитини, а не на батьків дружини. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього аліментів на утримання позивача внаслідок відсутності в нього можливості надавати таку допомогу, оскільки вказане твердження спростовується довідкою про доходи від 03.03.2023 р., виданою військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якої загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. становить 239 131,02 грн. Як вбачається з супровідного листа в/ч. НОМЕР_1 до зазначеної довідки про доходи, у довідці вказані доходи військовослужбовця, які в період з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. могли підлягати нарахуванню аліментів. Таким чином, відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі, визначеному судом першої інстанції. Що стосується доводів апеляційної скарги позивача про те, що відповідач у грудні 2022 року повернувся до повноцінного виконання своїх службових обов`язків і з січня 2023 року перебуває у лавах ЗСУ на передовій (або поруч) і стан його здоров`я є задовільним, то в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цих обставин. Доводи позивача стосовно того, що ОСОБА_2 отримує стабільну заробітну плату у розмірі мінімум від 43 244 грн до 113 244 грн щомісячно також не знайшли свого підтвердження. Також суд апеляційної інстанції вважає помилковим твердження позивача, що сукупний дохід відповідача за 2022 рік як військовослужбовця становить 597 999, 27 грн., оскільки при розрахунку позивачем була взята до уваги довідка в/ч НОМЕР_2 від 07.12.2022 року, в якій помилково в нижній частині було прописом зазначено загальну суму доходу у розмірі 473 877 грн. (а.с.71). Для роз`яснення розбіжностей у сумах доходу, зазначених у довідці, судом першої інстанції було направлено запит до в/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) про надання відповідного роз`яснення або уточненої довідки з зазначенням всіх нарахувань та виплат ОСОБА_2 (а.с.101). На виконання цього запиту командиром в/ч НОМЕР_1 було направлено до суду довідку про доходи від 03.03.2023 р., відповідно до якої загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. становить 239 131,02 грн. (а.с.112). Як було зазначено вище, у цій довідці вказані доходи військовослужбовця, які в період з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. могли підлягати нарахуванню аліментів. Згідно зі ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції дотримані вищенаведені норми. Судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, вірно встановлені правовідносини та суд дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Згідно з усталеною практикоюЄвропейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гудим Інга Володимирівна, залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: