Постанова 4803 № 205/55/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/637/23 Справа № 205/55/21 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Максюти Ж.І. суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М. за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргоюАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького районну Дніпровської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису та поновлення права власності, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 29 грудня 2020 року поштою направила до суду позов до відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В.М., треті особи: АТ «КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 та Орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису та поновлення права власності, який надійшов до суду 5 січня 2021 року. Позивач у позові посилалася на те, що 31 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DNU0G10001255, за умов якого банк надав позичальникові 44 000 доларів США строком до 31 травня 2027 року зі сплатою 1 % щомісячно. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором позивач передала банкові в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . 13 грудня 2016 року відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до відповідача приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В.М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідачем приватним нотаріусом Вербою В.М. було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В.М. від 16 грудня 2016 року було здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ «ПриватБанк». Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, та постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено і визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 про право власності за ПАТ КБ «ПриватБанк». На спірну квартиру не може бути звернуто стягнення, оскільки вона є предметом застави, наданого як забезпечення кредитного договору від 31 травня 2007 року, який було укладено між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «ПриватБанк», використовується позивачем як місце постійного проживання, її загальна площа складає 45,2 кв.м., що є менше, ніж визначено ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У спірній квартирі зареєстровано малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Орган опіки і піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради дозвіл на вчинення правочину не надав. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на частину квартири, яка є предметом спору, тому без згоди ОСОБА_2 як співвласника ПАТ КБ «ПриватБанк» не має права вчиняти жодних дій, спрямованих на перереєстрацію права власності. Таким чином, реєстрацією права власності на квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк» власника частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було позбавлено права власності на належне йому житло. Просила поновити строк позовної давності для звернення з позовом до суду, скасувати рішення від 16 грудня 2016 року індексний номер 32967779 про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В.М. про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк», скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В.М. про проведену державну реєстрацію прав № 18076898, вчинений 13 грудня 2016 року, про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 , за ПАТ КБ «ПриватБанк» та поновити право власності позивача шляхом відновлення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. і зареєстрований в реєстрі за № 5457, стягнути з відповідачів судові витрати. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького районну Дніпровської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису та поновлення права власності задоволені частково. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення з даною позовною заявою. Скасовано рішення від 16 грудня 2016 року індексний номер 32967779 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду відповідач - АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, на неповноту з`ясованих обставин, що мають значення для справи, на не відповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, проив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, та порушень процесуальних та матеріальних норм права допущено не було. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного. Судом встановлено, що 31 травня 2007 року між ОСОБА_3 і ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № DNU0G10001255, за умов якого банк надав позичальникові 44 000 доларів США строком до 31 травня 2027 року зі сплатою 1 % щомісячно (а.с. 16-19). З метою належного виконання зобов`язань по кредитному договору № DNU0G10001255 між банком і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 31 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. і зареєстрований за реєстровим № 5460, предметом якого є передача в іпотеку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 20-24). Відповідно до п. 22 договору іпотеки від 31 травня 2007 року сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п. п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 договору, згідно із ЗУ «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі. Пунктом 27 зазначеного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця, або продажу іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця. 26 жовтня 2007 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 і змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 27), від якого мають неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28, 29). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з січня 2005 року по 26 жовтня 2007 року та визнано право власності на частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 25-26). Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року про визнання рішення протиправним та його скасування скасовано, провадження по справі закрито (а.с. 31-34, 35-37). Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 03 лютого 2020 року виконавчий лист № 204/7929/17, виданий Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 05 квітня 2019 року, було повернуто стягувачеві, ОСОБА_2 (а.с. 46). Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року (а.с. 47-49), ОСОБА_2 у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року відмовлено (а.с. 39-40). Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 49528599 від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у скасуванні запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 45). Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Позивач, обґрунтовуючи поважність пропуску строку позовної давності вказала, що, запис про державну реєстрацію права власності був внесений державним реєстратором 16 грудня 2016 року, отже фактично право на звернення до суду виникло у ОСОБА_1 16 грудня 2016 року, проте, постанова про повернення виконавчого документа про скасування зазначеного рішення прийнята державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Дніпрі 03 лютого 2020 року (а.с. 46). Фактично рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року, яким скасовано запис про право власності АТ КБ «ПриватБанк» виконано не було у зв`язку з тим, що діяльність приватного нотаріуса Верби В.М. наказом ГТУЮ від 29 липня 2019 року тимчасово зупинено, а на підставі наказу ГТУЮ від 14 серпня 2019 року йому заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд першої інстанції враховуючи, що строк для звернення до суду пропущений ОСОБА_1 з об`єктивних підстав, з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів дійшов висновку про необхідність поновлення позивачеві строку звернення до суду. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України зобов`язання припиняються у разі: виконання, проведеного належним чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; за домовленістю сторін; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смерті фізичної особи; ліквідації юридичної особи. Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених ст. 12 вказаного Закону. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку». Згідно зі ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Тобто, у разі наявності застереження у договорі іпотеки необхідності в укладенні окремого договору немає. Зобов`язання, які виникли на підставі кредитного договору № DNU0G10001255 від 31 травня 2007 року станом на час судового розгляду не виконані, заборгованість не погашена, при зверненні до нотаріуса із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки банк дотримався всіх вимог, передбачених ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, зокрема, надіслав іпотекодавцеві вимогу про усунення порушення в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», яка отримана позивачем. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19 та від 21 липня 2021 року у справі № 686/19656/19 (провадження № 61-9418св20), згідно з якими правомірними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування саме рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. Таким чином, скасування рішення від 16 грудня 2016 року індексний номер 32967779 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В.М. про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк» є належним способом захисту порушених прав позивача. Також, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, які заявлені до відповідача - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В.М., оскільки спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 569/15704/18 (провадження № 61-871св21), від 07 липня 2021 року у справі № 369/5589/19 (провадження № 61-5097св21), від 21 липня 2021 року у справі № 686/19656/19 (провадження № 61-9418св20). Таким чином, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба В.М. є неналежним відповідачем. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 45,2 кв.м., житловою 27,5 кв.м., яка використовується позивачем для постійного проживання, в якій зареєстровано ОСОБА_1 та двох її дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєї згоди на перереєстрацію права власності не надавала. З урахуванням відсутності належних та допустимих доказів з боку відповідача, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та з огляду на те, що під час судового розгляду справи відповідачем зазначене не спростовано будь якими доказами, суд приходить до висновку, що право власності на спірне майно АТ КБ ПриватБанк було набуто всупереч установленій законом процедурі без будь-якого повідомлення про це його власника майна - ОСОБА_1 . Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, відповідно до вимог наведених положень закону, а також враховуючи умови договору іпотеки, кредитор набуває право у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання основного зобов`язання. Водночас відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно зі частиною 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, заявник подає: копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. Відповідно до пункту 3 частини 1 статі 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів направлення позивачу повідомлення відповідно до вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», обґрунтовано дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки доказів. АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження факту направлення й отримання ОСОБА_1 вимоги про погашення заборгованості з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, хоч у силу наведених норм матеріального права іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію. Крім того, право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: О.В. Свистунова М.М. Пищида