Постанова КЦС ВС № 638/6931/16-ц

Постанова Іменем України 10 червня 2020 року м. Київ справа № 638/6931/16-ц провадження № 61-2605св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності та заборони здійснення перешкод у користуванні жилим приміщенням. Позов мотивовано тим, що 08 квітня 2016 року невідомі їй особи намагались проникнути до її квартири АДРЕСА_1 . Після приїзду поліції з`ясувалося, що ці особи вважали себе власниками її квартири на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 11 квітня 2016 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, оскільки невідомі особи, які намагалися проникнути до її квартири відмовилися надати копію цієї довідки. У довідці, яку вона отримала, значилося, що її квартира відповідно до договору іпотеки № 17744, укладеного 27 березня 2007 року з Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») та посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Назаренко О. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 25608887) від 27 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. зареєстровано право власності на її квартиру за ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Вказане рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А. М., позивач вважає незаконним, таким, що порушує її права та права її малолітньої дитини, оскільки на цей час не існує жодних правових підстав, за яких ТОВ «ФК «Вектор Плюс» мало право звернення до нотаріуса за виконавчим написом щодо її квартири, тим паче, що належної оцінки її квартири після переобладнання (зроблено перебудову та змінено розташування кімнат із ванною кімнатою) не здійснювалося, та на цей час квартира має значно більшу вартість, ніж у 2007 році. Також позивач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов`язаної із переходом таких прав на об`єкт нерухомості. Тобто, повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов`язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місця. Таким чином, на думку позивача, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв`язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. Крім того, позивач зазначає, що вона не отримувала будь-яких повідомлень від ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. До того ж, позивач зазначає, що в спірній квартирі, крім неї, зареєстрована її малолітня дитина - ОСОБА_2 , а також фактично мешкає малолітня дитина її доньки, проте відповідного дозволу органу опіки та піклування для реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідачем не одержано. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності щодо спірного житлового приміщення та заборонити ТОВ «ФК «Вектор Плюс» здійснювати перешкоди у користуванні жилим приміщенням. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення мотивоване тим, що державна реєстрація права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на спірну квартиру відбулася з дотриманням норм чинного законодавства України, оскільки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» надані всі необхідні документи для проведення такої реєстрації на предмет іпотеки. Підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав на квартиру, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., не вбачається. Вимоги позивача у частині заборони здійснення ТОВ «ФК «Вектор Плюс» перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням також задоволенню не підлягають, так як вони є похідними від основних вимог позивача про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності. Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року залишено без змін. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволені позову, зазначаючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя у рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку можливе лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначити умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, відповідно до пункту 12.3.1 договору про іпотеку від 27 березня 2007 року, та положення статті 35 Закону України «Про іпотеку», пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачено порядок та процедура звернення стягнення на майно у добровільному позасудовому порядку та перелік документів, які повинні бути надані реєстратору для реалізації такого виду звернення на предмет іпотеки, проте ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не надано жодного доказу про відправлення вимоги іпотекодавцю та боржнику про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. Також вважає, що нотаріусом вчинено дії неправомірно з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У травні 2019 року ОСОБА_1 направила клопотання про долучення до матеріалів справи копій постанов Верховного Суду для врахування при розгляді касаційної скарги. Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У частині першій та третій статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення визначено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Встановлені судами обставини 27 березня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2001/0307/71-010, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 80 000,00 доларів США. На забезпечення виконання кредитного договору між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» 27 березня 2007 року укладений іпотечний договір № 17744, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О. О., предметом якого є: трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки, у разі, якщо на день, визначений основним зобов`язанням іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість та санкції, що передбачені або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених цим зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. У пункті 12 цього договору сторони передбачили способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема: 12.1. За рішенням суду. 12.2. У безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості іпотекодавця за основним зобов`язанням, а саме: заяву про невиконання іпотекодавцем умов основного зобов`язання, розрахунок заборгованості, свій примірник цього договору. Виконавчий напис вчиняється на примірнику цього договору, який після нотаріального посвідчення буде виданий іпотекодержателеві. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено іпотекодавцем виключно в судовому порядку. 12.3. Згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене у пунктах 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору. 12.3.1. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». 28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке у свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладений договір відступлення прав вимоги, у тому числі за договором договору іпотеки від 27 березня 2007 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. Пунктом 1.1 договору відступлення передбачено, що відповідно до статті 24 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» та умов цього договору, сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором. Згідно з пунктом 1.2 договору відступлення первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору, в якому зокрема зазначений договір іпотеки від 27 березня 2007 року, укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 148 097,00 доларів США, що підтверджується витягом з реєстру заборгованості боржників № 1-Б. 27 жовтня 2015 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернувся до приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка своїм рішенням від 27 жовтня 2015 року № 25608887 провела державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Згідно з висновком про вартість об`єкта незалежної оцінки, ринкова вартість об`єкта оцінки - трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_3 , станом на дату оцінки, визначена у розмірі 1 365 821,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що державна реєстрація права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на спірну квартиру відбулася з дотриманням норм чинного законодавства України, оскільки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» надані всі необхідні документи для проведення такої реєстрації на предмет іпотеки. Підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав на квартиру у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. не вбачається. Вимоги позивача у частині заборони здійснення ТОВ «ФК «Вектор Плюс» перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням також задоволенню не підлягають, так як вони є похідними від основних вимог позивача про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності. Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке. Нормативно-правове обґрунтування Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до вимог статті 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону. Відповідно до статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (27 жовтня 2015 року), державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (27 жовтня 2015 року), державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону. Згідно із частиною дев`ятою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України (частина тринадцята статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав, посадових осіб органів місцевого самоврядування, адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, нотаріусів під час прийняття заяв та під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають, зокрема на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін`юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868). Згідно з пунктом 2 Порядку № 868, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зміст наведених положень законодавства, чинного на час вчинення приватним 27 жовтня 2015 року державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем як іпотекодержателем, дає підстави для висновку, що до повноважень нотаріуса як спеціального суб`єкта, який здійснює функції державного реєстратора, належало виключно вчинення дій з реєстрації права власності лише щодо того нерухомого майна, щодо якого такий нотаріус вчиняв нотаріальну дію, і лише щодо тих прав, які набуті виключно у результаті вчинення такої нотаріальної дії. Наприклад, нотаріус, який посвідчив угоду купівлі-продажу нерухомого майна, повинен здійснити державну реєстрацію права власності набувача такого майна. Відповідно, станом на час вчинення оскаржуваної державної реєстрації прав іпотекодержателя на іпотечне майно на підставі іпотечного застереження (27 жовтня 2015 року), у нотаріуса буди відсутні повноваження здійснювати таку реєстрацію. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26 листопада 2015 року № 834-VIII (далі - Закон № 834-VІІІ), який набрав чинності 13 грудня 2015 року Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. У частині другій розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 834-VIII від 26 листопада 2015 року встановлено, що: з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Отже, лише з набранням чинності 13 грудня 2015 року Закону України № 834-VIII від 26 листопада 2015 року нотаріуси наділені повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та могли здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що державна реєстрація права власності відбулася з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому у приватного нотаріуса не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав на квартиру, є помилковими, оскільки на час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії нотаріус не мала право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме без вчинення відповідної нотаріальної дії щодо такого майна. Отже, нотаріус 27 жовтня 2015 року не мала повноважень на здійснення реєстрації спірного майна за іпотекодержателем, тому приватний нотаріус при розгляді заяви товариства про реєстрацію права власності на квартиру на підставі іпотечного застереження повинна була відмовити ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у вчиненні зазначеної реєстраційної дії. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги щодо порушенням нотаріусом окрім іншого при вчиненні реєстраційної дії також Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не мають правового значення, оскільки за обставинами цієї справи, нотаріус не могла вчиняти взагалі станом на 27 жовтня 2015 року реєстрацію права власності за іпотекодержателем на іпотечне майно на підставі іпотечного застереження. Разом з тим вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивач визначила співвідповідачем, оскільки державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,то в порядку частини першої статті 141, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позову у сумі 551,20 грн, за подання апеляційної скарги - 826,80 грн, за подання касаційної скарги - 1 102,40 грн, а всього 2 480,40 грн. Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності та заборони здійснення перешкод у користуванні жилим приміщенням задовольнити частково. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», індексний номер № 25608887, проведену 27 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, як державним реєстратором. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відмовити. У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову у сумі 551,20 грн, за подання апеляційної скарги - 826,80 грн, за подання касаційної скарги - 1 102,40 грн, а всього 2 480,40 грн. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик