Постанова Полтавський апеляційний суд № 527/1289/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/1289/22 Номер провадження 22-ц/814/2489/23Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Літвінової-Бородіної Н.В., на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; 04.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій прохав стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду в розмірі 5 500 грн. В обґрунтування позовну зазначив, що 31.01.2022 ним було направлено до Глобинської окружної прокуратури Полтавської області заяву про вчинення працівниками Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області, слідчим прокуратури Козельщинського району ОСОБА_2 , адвокатом ОСОБА_3 , понятими, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України. У зв`язку з невнесенням протягом встановленого статтею 214 КПК Українистроку відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР), була допущена бездіяльність та він вимушений був звернутись до Глобинського районного суду Полтавської області зі скаргою на бездіяльність службових осіб Глобинської окружної прокуратури, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 31.01.2022 про кримінальне правопорушення. Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 13.04.2022 у справі № 527/469/22 його скаргу було задоволено та зобов`язано уповноважену особу Глобинської окружної прокуратури Полтавської області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 вiд 31.01.2022. Лише 22.04.2022 до ЄРДР були внесені відповідні відомості. Вказана бездіяльність Глобинської окружної прокуратури спричинила йому значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях та негативних переживаннях вiд криміналізації правоохоронних органів, він позбавлений відчуття правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя, протягом тривалого часу він вимушений витрачати велику кількість свого часу та докладати значних зусиль на звернення за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, якi були навмисно, грубо i цинічно порушено Глобинською окружною прокуратурою. Крiм того, на думку ОСОБА_1 , такою бездіяльністю підірвано авторитет правоохоронних органів, обов`язком яких є захист прав, свобод та інтересів простих громадян України, як він. Осягнути в повний мipi рівень моральних страждань позивача та оцінити їх у грошовому виразі йому надзвичайно важко, однак, враховуючи всі перелічені вище фактори, з урахуванням вимог розумності та справедливості, завдану Глобинською окружною прокуратурою Полтавської області моральну шкоду він оцінює в розмірі 5 500 грн. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у сумі 5 500 грн, спричиненої бездіяльністю органу прокуратури відмовлено. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог. Вказував, що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та судом не враховано правові висновки Верховного Суду, висловлені у справі № 614/2328/17 щодо преюдиційності рішення слідчого судді в частині бездіяльності слідчих органів. Не враховано, що факт страждань не потребує доведенню, а є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»). Також, вказував, що місцевим судом не враховано висновки Касаційного адміністративного суду у справі № 818/607/17, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення прав людини, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Місцевим судом установлено, що 31.01.2022 ОСОБА_1 було направлено до Глобинської окружної прокуратури Полтавської області заяву про вчинення працівниками Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області, слідчим прокуратури Козельщинського району ОСОБА_2 , адвокатом ОСОБА_3 , понятими, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України. У встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України порядок та строк відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 31.01.2022 не було внесено до ЄРДР. 13.04.2022 ухвалою слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області (справа № 527/469/22) задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та зобов`язано уповноважену особу Глобинської окружної прокуратури Полтавської області внести до ЄРДР відомості, викладені в заяві ОСОБА_1 від 31.01.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України. Згідно з повідомленням Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, направленого на адресу ОСОБА_1 05.05.2022 за № 50\1-1169 вих.22, на виконання ухвали слідчого судді Глобинського районного суду від 13.04.2022 по справі № 527/469/22, Глобинською окружною прокуратурою 22.04.2022 внесено відомості до ЄРДР за № 42022172010000016 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 396 КК Українита додано витяг з ЄРДР. Постановою прокурора від 22.04.2022 підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначено за ТУ ДБР та матеріали кримінального провадження скеровано до відповідного органу досудового розслідування. (а.с. 5) Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що сам факт звернення позивача із заявою до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішеннями слідчого чи прокурора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, який згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК Україниздійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обставин, вказаних позивачем у позові, щодо спричинення йому моральних страждань саме діями (бездіяльністю) уповноважених осіб Глобинської окружної прокуратури Полтавської області та їх розміру. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18). Місцевий суд вірно встановив, що позивач обґрунтовує факт заподіяння йому моральної шкоди тими обставинами, що відомості про кримінальне правопорушення за його заявою не були внесені до ЄРДР у відповідності з вимогами КПК України. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справа № 757/66977/17-ц, в якій фактичні обставини справи є ідентичними, в частині невнесення до ЄРДР відомостей про злочин за відповідною заявою, висловлена правова позиція про те, що «Сам факт зобов`язання судом посадових осіб відповідача внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій Офісу Генерального прокурора та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені». Місцевий суд при розгляді справи врахував й інші правові позиції Верховного Суду з аналогічного питання та вірно дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та настання наслідків у вигляді моральної шкоди. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Згідно із частиною другою статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування правових висновків Верховного Суду у справі № 614/2328/17 щодо преюдиційності рішення слідчого судді в частині бездіяльності слідчих органів, що факт страждань не потребує доведенню, а є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди та висновки Касаційного адміністративного суду у справі № 818/607/17, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення прав людини, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди, правильності висновків місцевого суду не спростовують. В зазначених справах наявні інші фактичні обставини, що унеможливлює застосування цих правових позицій в даній справі. Задоволення ухвалою слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 13.04.2022 (справа № 527/469/22) скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора у порядку ст. 303 КПК України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та зобов`язання вчинити дії щодо внесення таких відомостей до ЄРДР, саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач, а ухвала слідчого судді сама по собі не є достатнім доказом його наявності. Враховуючи той факт, що період затримки з моменту звернення особи до суду зі скаргою до моменту реєстрації відомостей в ЄРДР, з врахуванням судового розгляду скарги становить два місяці двадцять днів та відсутність доказів, що в цей період ОСОБА_1 було завдано моральних страждань, апеляційний суд не вбачає підстав для надання іншої оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, - відсутні. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Літвінової-Бородіної Н.В., - залишити без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд, у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 23 лютого 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді Т.В. Одринська В.П. Пікуль