Постанова Полтавський апеляційний суд № 532/546/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/546/22 Номер провадження 22-ц/814/3223/23Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І.І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П., за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О., представника позивача, ОСОБА_1 , - адвоката Гальченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Гальченко Н.Г., на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльність органу досудового розслідування УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; 12 травня 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області, ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 10.11.2021 він звернувся до ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення в кримінальному провадженні № 04580007, а саме: бездіяльність посадових осіб відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) після отримання заяви про кримінальне правопорушення. Всупереч статті 214 КПК України, відомості за заявою ОСОБА_1 не були внесені, досудове розслідування не розпочате. Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.12.2021 у справі № 532/2718/21 (провадження № 1-кс/532/708/2021) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність ВП № 2 РУП ГУНП в Полтавській області задоволено та зобов`язано компетентних посадових осіб Відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 10.11.2021 про вчинення кримінального правопорушення тa розпочати досудове розслідування. Станом на 07.02.2022 ОСОБА_1 не мав жодної інформації про те чи були внесенні відомості до ЄРДР на виконання вказаної ухвали слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.12.2021. З цього приводу 07.02.2022 було надіслано адвокатський запит до Відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області. 24.02.2022 було отримано лист-відповідь, в якому було зазначено, що Відділ поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області не володіє інформацією щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою від 10.11.2021. Дану інформацію можливо отримати у відділенні поліції № 2 (м. Кобеляки) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області. 04.04.2022 було направлено адвокатський запит до відділення поліції № 2 (м. Кобеляки) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про надання інформації щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 10.11.2021. Станом на 04.05.2022 відповіді на адвокатський запит не було отримано. Протягом майже 6 місяців відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 10.11.2021 про вчинення кримінального правопорушення не були внесені та досудове розслідування не було розпочате. Факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб органів досудового слідства щодо невнесення відомостей в ЄРДР завдає ОСОБА_1 моральних страждань. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 650 000,00 гривень. Таким чином, ОСОБА_1 прохав стягнути з Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, відділення поліції № 2 (м. Кобеляки) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області солідарно шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 650 000,00 гривень моральної шкоди. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльність органу досудового розслідування - відмовлено. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Із вказаним рішенням не погодився позивач, ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку через свого представника. Вказував, що висновки місцевого суду суперечать нормам матеріального та процесуального права та що судом не було враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 920/715/17 та № 522/22008/15. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Судом установлено, що 10 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділення поліції № 2 (м. Кобеляки) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення слідчими кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 374 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР не було внесено, а тому ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність BП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області. Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року скаргу ОСОБА_2 задоволено та зобов`язано відповідального працівника відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 10.11.2021 про вчинення кримінального правопорушення за фактом підробки протоколів допиту підозрюваного, обвинуваченого від 10.05.2004 та 20.05.2004 під час досудового розслідування кримінальної справи № 04580007. Ухвала суду була зареєстрована до ЖЄО № 6007 20.12.2021 та внесено відомості до ЄРДР 21.12.2021 № 1202175470000278 за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, моральних або фізичних страждань у зв`язку з бездіяльністю відповідачів, не обґрунтував з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди та чим це підтверджується, не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, а також вини останнього в її заподіянні. У матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу моральної шкоди, яка вплинула б на його емоційний стан, психологічну пригніченість, витрачання зайвого часу, зазначені обставини не підтверджені відповідною медичною документацією, висновками медико-психологічних експертиз тощо. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач. Сам факт задоволення скарги ОСОБА_1 не може бути підставою для відшкодування шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України, оскільки нормами КПК України передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження бездіяльності слідчого або прокурора у встановленому КПК України порядку. ОСОБА_1 реалізував своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, який, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Реалізація позивачем права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора та задоволення таких скарг слідчим суддею, само по собі не свідчить про незаконність прийнятих рішень, а зводиться до реалізації права на здійснення функції контролю в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування. На підставі викладеного, місцевий суд дійшов висновку, що позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, та не надав належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17. Місцевий суд вірно встановив, що позивач обґрунтовує факт заподіяння йому моральної шкоди тими обставинами , що його заява не була внесена до ЄДРДР у відповідності з вимогами КПК України . Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц, в якій фактичні обставини справи є ідентичними, в частині невнесення до ЄРДР заяви про скоєння злочину висловлена правова позиція про те, що «сам факт зобов`язання судом посадових осіб відповідача внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій Офісу Генерального прокурора та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені». Місцевий суд при розгляді справи врахував і інші правові позиції Верховного Суду з аналогічного питання та вірно дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та моральною шкодою. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Згідно із частиною другою статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/715/17 та Верховного суду у справі № 522/22008/15-ц є необґрунтованими. В зазначених справах наявні інші фактичні обставини, що унеможливлює застосування цих правових позицій у даній справі. Задоволення ухвалою слідчого судді скарги на бездіяльність слідчого та визнання факту порушення норм КПК України, саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач, а ухвала слідчого судді сама по собі не є достатнім доказом. Апеляційний суд не вбачає підстав для надання іншої правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині висновків місцевого суду не спростували. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Гальченко Н.Г., - залишити без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 травня 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді О.О. Панченко В.П. Пікуль