Постанова Тернопільський апеляційний суд № 2-389/10

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-389/10Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б. Провадження № 22-ц/817/159/23 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Гірський Б.О. Суддів - Бершадська Г. В., Хома М. В., за участю секретаря - Панькевич Т.І. представників учасників справи розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 2-389/10 за апеляційною скаргою Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2022 року, постановлену суддею Сташків Н.Б., повний текст якої складено 31 жовтня 2022 року, в справі за скаргою акціонерного товариства Креді Агріколь Банк на дії Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, - ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі -АТ «Креді Агріколь Банк») звернулося до суду з вказаною скаргою. В обґрунтування скарги зазначили, що на примусовому виконанні в Підволочиському відділі державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебували виконавчі листи №2-389, які видані Підволочиським районним судом Тернопільської області 05.08.2010 року про звернення стягнення на предмет застави, в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою №34/08-КЛ від 09.07.2018 року, а саме: сідловий тягач Е IVECO 440 Е 43Т, 2002 р.в., реєстраційний номер кузова НОМЕР_1 ; - Н-причіп-платформа - Е RENDERS EURO 100, 1996 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ; - Н-причіп-платформа - Е ПП VAN UOLL, 1997 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , що належать на праві власності ОСОБА_1 ; та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Індустріально-Експортний Банк» (після зміни найменування - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), 1700 грн. держмита і 120 грн. витрат на ІТЗ. Вказували, що 18.07.2022 року банком отримано відповідь про те, що 26.11.2021 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №№59818950; 59323439 у зв`язку із смертю боржника ОСОБА_1 . Вважають, що державним виконавцем перед винесенням оскаржуваних постанов не було перевірено чи допускають дані відносини правонаступництво та не здійснено відповідних дій у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Закінчення виконавчого провадження позбавило стягувача можливості ініціювати питання про заміну сторони виконавчого провадження. Разом із тим, закінчене виконавче провадження позбавляє стягувача можливості здійснити дії, спрямовані на заміну сторони виконавчого провадження, оскільки останнє не може бути розпочате знову, а отже, судове рішення, яке є обов`язковим до виконання, не може бути виконаним через незаконні постанови державного виконавця. Крім того, постанови державного виконавця не були своєчасно направлені банку, що порушило їх право бути обізнаними про факт винесення таких постанов та на своєчасне здійснення заходів для запобігання порушення їх прав. Звертають увагу на те, що відсутні офіційні відомості щодо смерті ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи наявна фотокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, котра перекладена із польської мови, однак не засвідчена належним чином. Просили суд визнати постанови головного державного виконавця Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Харитонова В.П. про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2021 р. у ВП №№59323439 та 59818950 незаконними та скасувати. Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2022 року скаргу АТ «Креді Агріколь Банк» задоволено. Визнано постанову головного державного виконавця Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харитонова В.П. про закінчення виконавчого провадження від 26 листопада 2021 року у виконавчому провадженні № 59323439 неправомірною та скасовано. Визнано постанову головного державного виконавця Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харитонова В.П. про закінчення виконавчого провадження від 26 листопада 2021 року у виконавчому провадженні № 59818950 неправомірною та скасовано. Зобов`язано державного виконавця Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) усунути виявлені порушення та вжити усіх передбачуваних заходів щодо виконання судового рішення. В апеляційній скарзі Підволочиський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказують, що при проведенні виконавчих дій щодо виконання судового рішення, державним виконавцем отримано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_1 , з якої вбачається, що боржник помер на території Республіки Польща. Зазначають, що державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Вважають, що державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для їх скасування. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Креді Агріколь Банк» зазначає, що додана до матеріалів виконавчого провадження копія витягу з актового запису про смерть невідомого походження та не засвідчена у нотаріальному порядку, тому неможливо встановити чи відповідає вона оригіналу документа (якщо такий існує). З відповіді Підволочиського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.10.2022 року вбачається, що в архіві відділу та в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян не виявлено актового запису про смерть ОСОБА_1 . Факт смерті особи підлягає державній реєстрації із внесенням відповідного запису до Державного реєстру актів цивільного стану. Якщо смерть настає закордоном, то функції внесення актового запису покладаються на консульську установу. Вказують, що у постанові ВС у справі №390/2041/17 від 20.05.2020 року визначено, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов`язанні. Аналогічний правий висновок викладений у постанові ВС від 23.01.2019 року у справі №2-2697/11. Дані правовідносини допускають правонаступництво, чого не було враховано державним виконавцем. Звертають увагу на те, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку із смертю боржника, і виконавець не врахував відповідні вимоги законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку та в разі задоволення скарги вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва (постанова ВП ВС від 03.11.2020 року у справі №916/617/17). Вважають ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною. В судовому засіданні представник Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняк В.Є. апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись, на доводи викладені в ній. Представник АТ «Креді Агріколь Банк» - Ільків С.М. проти доводів апеляційної скарги заперечила, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. В силу вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Підволочиському відділі державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебував виконавчий лист №2-389, виданий Підволочиським районним судом Тернопільської області 05.08.2010 року про звернення стягнення на предмет застави, в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою № 34/08-КЛ від 09.07.2018 року, а саме: - сідловий тягач Е IVECO 440 Е 43Т, 2002 р. в., реєстраційний номер кузова НОМЕР_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого 1ВРЕВ УДАІ УМВСУ в Тернопільській області 13.06.2008 року; - Н-причіп-платформа - Е RENDERS EURO 100, 1996 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , виданого 1 ВРЕВ УДАІ УМВСУ в Тернопільській області 03.07.2008 року; - Н-причіп-платформа - Е ПП VAN UOLL, 1997 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , виданого 1 ВРЕВ УДАІ УМВСУ в Тернопільській області 03.07.2008 року. Крім того, на примусовому виконанні в Підволочиському відділі державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебував виконавчий лист №2-389, виданий Підволочиським районним судом Тернопільської області 05.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Індустріально-Експортний Банк» (після зміни найменування - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), 1700 грн. держмита, 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду цивільних справ. В матеріалах справи є фотокопії документів з Республіки Польща про смерть ОСОБА_1 07.04.2021 року. 26.11.2021 року головним державним виконавцем, з посиланням на пункт 3 частини першої статті 39 та статтею 40 Закону України Про виконавче провадження, винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №№ 59818950; 59323439 з примусового виконання рішення суду у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 . Задовольняючи скаргу АТ «Креді Агріколь Банк», суд першої інстанції виходив з того, що закінчення виконавчого провадження у відносинах, що допускають правонаступництво без з`ясування кола спадкоємців померлого позбавило стягувача можливості здійснити дії, спрямовані на заміну сторони виконавчого провадження, так як воно не може бути розпочате знову, а отже, судове рішення, яке є обов`язковим до виконання не може бути виконаним, тому є правові підстави для скасування постанов державного виконавця. Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження». Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини першої статті 13 Закону «Про виконавче провадження» та пункту 6 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII). Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону. У свою чергу частиною п`ятою статті 15 вказаного Закону передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У силу пунктів 12, 13 Розділу ІІ Інструкції у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувану чи до суду. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом. Як уже зазначалося, згідно з пунктом 3 частини першої та другої статті 39 Закону Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення. Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій. Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2021 року, з посиланням на пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №№59323439; 59818950 з примусового виконання рішення суду у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 , проте жодних запитів до органів державної реєстрації актів цивільного стану для отримання даних про смерть фізичної особи, а також до компетентних органів для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину, державним виконавцем не надсилалося, про що ним було підтверджено в суді апеляційної інстанції. З викладеного вбачається, що головний державний виконавець не отримав даних про смерть фізичної особи з компетентних органів; не зупинив вчинення виконавчих дій у вказаних виконавчих провадженнях з метою з`ясування кола спадкоємців померлого та не отримав даних, необхідних для вирішення питання про заміну померлої сторони виконавчого провадження її спадкоємцями. Отже, при прийнятті постанов про закінчення виконавчих проваджень головним державним виконавцем не вжито всіх належних та достатніх заходів з примусового виконання рішення суду, передбачених законом, та прийнято необґрунтовані рішення про закінчення виконавчих проваджень. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, порушень норм матеріального чи процесуального права судом не допущено. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, слід покласти на Підволочиський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в межах сум, ним понесених. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - залишити без задоволення. Ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2022 року - залишити без змін. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на Підволочиський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в межах сум, ним понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 лютого 2023 року. Головуючий: Гірський Б.О. Судді: Хома М.В. Бершадська Г.В.