Постанова 4809 № 404/2882/21

ПОСТАНОВА Іменем України 30 серпня 2023 року м. Кропивницький справа № 404/2882/21 провадження № 22-ц/4809/592/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Напрюшкіної О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Фортечний відділ державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ТОВ «Кредикс Фінанс», Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2023 року у складі судді Павелко І.Л. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Фортечного відділу державної виконавчої служби у м.Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Мінвстерства юстиції (м.Дніпро), ТОВ «Кредикс Фінанс», Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про зняття арешту. В обґрунтування позову зазначала, що на виконання рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 2010 року був виданий виконавчий лист від 30 листопада 2010 року № 21620/10 та відкрито виконавче провадження. Спочатку виконавчий лист знаходився на виконанні в Кіровському відділі державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції потім згідно постанови заступника начальника ГУТУЮ з питань державної виконавчої служби від 01.03.2018 передане виконавцем до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області. При цьому, виконавче провадження № 35014071 було відкрито 07.11.2012 й перебувало у провадженні Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ, але 08.06.2015 було завершене на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». ?Крім того, відповідно до листа начальника Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області В.В. Гуцула від 21.01.2016 зазначено, що відповідно до акту про знищення виконавчих проваджень та інших документів органу ДВС від 13.02.2015 виконавче провадження № 35014071 було знищено у зв?язку із закінченням строків давності зберігання, а тому немає жодної інформації по вищезазначеному проваджені. При цьому, матеріали виконавчого провадження ВП № 35014071 не містять документів щодо повторного (після 08.06.2015) пред?явлення на виконання виконавчого листа № 2-620 ні самим АТ «Креді Агріколь Банк», ні ТОВ «КреДекс Фінанс», не містять документів щодо належним чином проведеної заміни сторони виконавчого провадження, як і не містять документів державного виконавця щодо повторного відкриття нового виконавчого провадження чи поновлення виконавчого провадження ВП № 35014071 після його завершення. ?01.03.2018 року виконавче провадження ВП 35014071 було передане до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Зазначала, що відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.01.2021 накладено арешт на все її рухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 44294819, виданий 28.08.2018 Фортечним ВДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області зареєстрованого 28.08.2018 за № 17047701. Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 28.01.2021 накладено арешт на все нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна боржника за ВП № 35014071 від 04.05.2018 виданої Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Позивач вважає, що незаконно та без будь-яких причини та правових підставах поновлено виконавче провадження № 35014071 та накладено арешт на належне їй рухоме та нерухоме майно. Оскільки, вищезазначене провадження в 2015 році закінчено відповідно до листа - відповіді ОСОБА_2 від 21.01.2016 знищено у зв?язку із закінченням терміну зберігання. Посилаючись на те, що на сьогоднішній день вона позбавлена права, вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, просила зняти арешт рухомого майна, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 44294819 виданого 28.08.2018 Фортечним ВДВС м.Кропивницького ГТУЮ у Кіроворадській області, зареєстрованого 28.08.2018 за №17047701 ОСОБА_3 реєстратором Фортечного відділу ВДВС м.Кропивницького ГТУЮ у Кіроворадській області та знятти арешт з нерухомого майна накладеного згідно постанови про арешт майна боржника за ВП 35014071 від 04.05.2018 виданої відділом ПВР УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для зняття арешту. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій її представник ОСОБА_4 зазначає, що оскільки 08.06.2015 виконавче провадження №35014071 було завершене на підставі п.2 ч.І ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», а матеріали виконавчого провадження були знищені, то відкриття виконавчого провадження повторно відбулося на підставі неіснуючого виконавчого документа, а відтак арешт майна накладений у вказаному виконавчому провадженні є незаконним. Однак, зазначені аргументи суд першої інстанції не взяв до уваги, в наслідок чого неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи. Посилаючись на доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві, представник позивача просив скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), зазначає, що вимоги, вказані в апеляційній скаргі не визнає та заперечує проти них повністю, оскільки вони є необгрунтованими. Посилаючись на ст.ст. 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», зауважує, що у зв`язку з тим що рішення суду фактично не виконано та жодна з обставин передбачених ст. 59 Закону не може застосовуватися, в даному випадку зняття арешту з майна є безпідставним. Судом першої інстанції встановлено такі обставини Виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Індустріально-експеортний банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 257 906 ,47 грн. було відкрито 07.11.2012 року №35014071 на підставі заяви Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» з пиводу примусого виконання рішення Кіровським районним судом м. Кіровограда відповідно до виконавчого листа № 2-620 виданого 30.11.2010 року. Спочатку виконавчий лист знаходився на виконанні в Кіровському відділі державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції потім у виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Фортечного відділу ВДВС м.Кропивницького ГТУЮ у Кіроворадській області. Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Дворовенко М.П винесено постанову 16.03.2018 року про прийняття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-620 виданого 30.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Індустріально-експеортний банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 257 906 ,47 грн. Відповідно до постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевим Б.В. від 04.05.2018 року у зв`язку з залишком заборгованостя в розмірі 496 644,21 грн. було накладено арешт на майно ОСОБА_1 02.06.2018 року відповідно до постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Улюшева Б.В. було звернуто стягнення на її заробітну плату. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевим Б.В. відповідно до постанови від 22.02.2019 року виконавчий лист №2-620 виданий 30.11.2010 року про стягнення з з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Індустріально-експеортний банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 257 906, 47 грн. передано до Фортечного відділу державної виконавчої служби у м.Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) для подальшого виконання.На момент рогляду позовної заяви виконавчий лист повернуто стягувану, де зазначено, що рішення в повній мірі не виконано Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судове засідання апеляційного суду учасники справи, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, не зявилися. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Від представника позивача адвоката Охременка А.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв?язку з неможливістю бути присутнім в судому засідання через стан здоров?я, проте, доказів на підтвердження цього він не надав. З цього приводу суд зазначає, що адвокат Охременко А.В. вдруге подає заву про відкладення судового засідання. Так, 04.07.2023 до початку судового засідання представник позивача подав заяву про відкладення розгляду у зв`язку з необхідністю витребування доказів. Завданнями цивільного судочинства згідно ст.2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Апеляційне провадження у даній справі відкрито ухвалою апеляційного суду від 03.05.2023. Частиною третьою статті 223 ЦПК України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. Неявка в судові засідання представника позивача, неодноразові його клопотання про відкладення судових засідань призводять до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача адвоката Охременка А.В. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для зняття арешту. Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо правозастосування у подібних правовідносинах. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанцій не врахував того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен був закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суд першої інстанцій помилково розглянув справу по суті та не врахував того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у цій справі, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20. Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не бере, оскільки суд першої інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядати спір по суті. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. З огляду на встановлене апеляційним судом, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, а провадження у справі закрити. Керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 377, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2023 року скасувати, а провадження у справі закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 30 серпня 2023 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді Л.М. Дьомич С.І. Мурашко