Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1340/5767/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 1340/5767/18 пров. № А/857/889/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Рибачука А.В., представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом Іванейко Я.Я., представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом Єсіпова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 1340/5767/18 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» до Головного управління ДПС у Львівській області про зобов`язання до вчинення дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Крутько О.В. в м. Львові Львівської області 13.12.2022 о 13:14 год., повний текст судового рішення складено 19.12.2022), - ВСТАНОВИВ: Головне управління ДФС у Львівській області (далі також позивач за первісним позовом, ГУ ДФС у Львівській області, податковий орган) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» (далі - також відповідач за первісним позовом, ТОВ «TFC GROUP», Товариство), в якому просило стягнути з ТОВ «TFC GROUP» грошові кошти у розмірі 204805,93 грн, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, позов задоволено повністю, стягнуто в дохід державного бюджету кошти з рахунків ТОВ «TFC GROUP» в сумі 204805 грн. 93 коп., які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, що обслуговують такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Постановою Верховного Суду від 25.02.2020 у цій справі касаційну скаргу ТОВ «TFC GROUP» задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року скасовано. Справу № 1340/5767/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Приймаючи дане рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. Таким чином, посилання судів щодо відсутності в матеріалах справи відомостей, що заборгованість відповідача до моменту розгляду справи переривалась або є погашеною, за умови невжиття судами заходів для встановлення таких відомостей (пропозиції сторонам їх надати), свідчить про порушення судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин цієї справи, оскільки в межах цієї справи істотне значення має дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) як обов`язкової передумови для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Також колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість може бути погашений виключно податковий борг з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), натомість, у цій справі предметом спору є стягнення податкового боргу, що виник внаслідок несплати штрафу, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15 червня 2011 року № 0000022401. Після повернення даної справи на новий розгляд ТОВ «TFC GROUP» звернулось до суду з зустрічним позовом, у якому заявлено наступні зустрічні позовні вимоги: зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (далі відповідач за зустрічним позовом, ГУ ДПС у Львівській області) провести списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» (далі - також позивач за зустрічним позовом) у сумі 204805,93 грн; зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 204805,93 грн. 14.07.2022 року суд першої інстанції замінив позивача за первісним позовом ГУ ДФС у Львівській області на правонаступника ГУ ДПС у львівській області. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у задоволенні первісного позову ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках відмовлено. Зустрічний адміністративний позов ТОВ «TFC GROUP» задоволено повністю. Зобов`язано ГУ ДПС у Львівській області провести списання безнадійного податкового боргу ТОВ «TFC GROUP» у сумі 204805,93 грн. Зобов`язано ГУ ДПС у Львівській області здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 204805,93 грн. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року та скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що контролюючий орган ініціював стягнення податкового боргу до закінчення строку давності, який становить1095 днів, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України. Крім того зазначає, що податковий борг відповідача є безперервний, а саме з 10.06.2009 по даний час, такий не переривався, що підтверджується даними з облікових карток. Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відмовити в повному обсязі. В судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скаргиҐ, представник Товариства проти задоволення такої заперечував. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «TFC GROUP» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 23 травня 2010 року № 406/23-1/22407311. Згідно з висновками зазначеного акта контролюючим органом встановлено, зокрема, порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: відчужено без згоди податкового органу активи, які перебували у податковій заставі на загальну суму 204805,93 грн. На підставі цього висновку прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року № 0000022401, яким ТОВ «TFC GROUP» нараховано штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 204805,93 грн. Податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «TFC GROUP» в судовому порядку. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2014 року у справі № 2а-6531/12/1370 у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року № 0000022401 відмовив. Постанова від 28 листопада 2014 року залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року. Згідно з довідкою ГУ ДФС у Львівській області від 20 листопада 2018 року № 39972/10/13-01-52-17-10 податковий борг ТОВ «TFC GROUP» перед бюджетом станом на 6 листопада 2018 року становить 766472, 38 грн. Предметом стягнення в межах цієї справи за вимогами первісного позову визначена сума податкового боргу по адміністративних штрафах та інших санкціях у розмірі 204805, 93 грн. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в тому числі і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги, а така вимога після погашення ТзОВ «TFC GROUP» податкового боргу платнику податків не направлялась, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу, заявленого до стягнення згідно вимог первісного позову у розмірі 204805, 93 грн. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Статтею 57 ПК України передбачено що, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктом 4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно з підпунктом 14.1.137 пункту 14.1 статті14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України. У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі, що розглядається, зазначено, що положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно. При цьому податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в тому числі і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги. З матеріалів справи встановлено, що податковий орган відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надіслав ТОВ «TFC GROUP» податкові вимоги: від 10 червня 2009 року № 1/394 та від 15 липня 2009 року № 2/437. У подальшому податкові вимоги контролюючим органом не формувались та платнику не надсилались, оскільки за доводами позивача за первісним позовом від дати формування вищевказаних податкових вимог заборгованість ТОВ «TFC GROUP» не переривалась та не була у повній мірі погашена, що на думку позивача узгоджується з нормою пункту 59.5 статті 59 ПК України, згідно якої податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі. Верховний Суд при перегляді судових рішень у справі, що розглядається, у касаційному порядку звернув увагу, що контролюючий орган вже звертався до суду з позовом про стягнення податкового боргу з урахуванням наявності податкових вимог від 10 червня 2009 року № 1/394 та від 15 липня 2009 року № 2/437, у задоволенні якого було відмовлено (справа № 2а-6906/10/1370). Предметом стягнення з ТзОВ «TFC GROUP» у справі № 2а-6906/10/1370 було визначено податковий борг у розмірі 19381,63 грн, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 0001382301/0 від 29.10.2009 та 247,59 грн пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Відповідно до довідки про суми податкового боргу ТОВ «TFC GROUP» станом на 23.12.2009 сума непогашеного податкового боргу за термінами сплати у 2009 році на вказану дату становила 19629,22 грн. (247,59 грн. з податку на додану вартість та 19381,63 грн. з податку на прибуток). Зазначені обставини свідчать про те, що сума податкового боргу позивача переривалась, оскільки судовими рішеннями встановлено відсутність у позивача податкового боргу, визначеного у довідці станом на 23.12.2009 року. Вищевикладене встановлено у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2014 при розгляді справи № 2а-11708/10/1370. Верховний Суд при перегляді судових рішень у справі, що розглядається, звертає увагу на те, що з огляду на правове регулювання порядку направлення податкових вимог, повторне направлення податкової вимоги не передбачено виключно у випадку, якщо з моменту направлення першої вимоги, податковий борг, визначений у ній, не погашено у повному обсязі з урахуванням і того боргу, який виник після її направлення. Проте у разі, якщо після направлення податкової вимоги податковий борг був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися). Відповідно, у разі виникнення в подальшому у платника податків нового податкового боргу, порядок вжиття контролюючим органом заходів щодо його погашення розпочинається спочатку шляхом, зокрема, направлення платникові податків нової податкової вимоги. На користь зазначеного свідчить підпункт 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, відповідно до якого податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Оскільки податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в тому числі і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги, а така вимога після погашення ТОВ «TFC GROUP» податкового боргу платнику податків не направлялась, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу, заявленого до стягнення згідно вимог первісного позову у розмірі 204805,93 грн. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні первісного позову ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках. Щодо заявленого Товариством зустрічного позову апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до підпункту 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню. У пункті 101.2 цієї статті під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3). Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів. Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Наказом Міністерства фінансів України № 220 від 28.07.2022 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 10 серпня 2022 р. за № 908/38244 (далі - Порядок № 220). Цей Порядок набрав чинності 23.08.2022. До зазначеної дати відповідний механізм списання безнадійного податкового добру був визначений Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів і зборів України від 10.10.2013 №

577. Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 220 списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції, пеня, нараховані на такий податковий борг. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 Розділу ІІ Порядку № 220 безнадійним податковим боргом є податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу, - станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС. Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 220 передбачено, що визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу для кожного з випадків, визначених пунктом 2 цього розділу. Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 220 у випадках, передбачених підпунктами 1-5, 7, 8 пункту 2 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до цього Порядку. Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою підпункту 6 пункту 2 Розділу II Порядку №

220. Оскільки при вирішенні вимог за первісним позовом суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року № 0000022401 у розмірі 204805,93 грн, і строки давності у 1095 днів для його стягнення минули, тому спірний податковий борг слід кваліфікувати як безнадійний, що зумовлює наявність правових підстав для його списання. За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги зустрічного позову про зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області провести списання безнадійного податкового боргу ТОВ «TFC GROUP» у сумі 204805,93 грн. Щодо здійснення коригування показників стану розрахунків позивача з бюджетом в інтегрованій картці платника податків, апеляційний суд виходить з наступного Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943 (далі Порядок № 5). Цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Порядок визначає, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Пунктом 1 Розділу VI Порядку № 5 передбачено, що до інформаційної системи заносяться первинні показники документів, що є підставою для списання податкового боргу (заборгованості з платежів до бюджетів), заборгованості зі сплати єдиного внеску: назва первинного документа, що є підставою для списання; номер і дата рішення про списання; податковий номер; код платежу; сума списання, у тому числі основний платіж, штрафна (фінансова) санкція (штраф), пеня, діючі розстрочення (відстрочення), проценти за користування розстроченням (відстроченням); номер справи, дата відповідного рішення суду (у тому числі у справі про банкрутство), яким передбачено списання, у тому числі дата набрання рішенням суду законної сили. Таким чином, платник податків має матеріально-правовий інтерес, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків, а тому заявлені у цій частині позовні вимоги також є такими, що підлягають задоволенню. Всі доводи апелянта щодо підтвердження податкового боргу Товариства, доведеності його обліковими документами податкового органу біли належним чином оцінені судом першої інстанції, висновки якого були проаналізовані апеляційним судом вище. ТОВ «TFC GROUP» підставно звернулося до суду із зустрічним позовом, вирішення якого виключає повністю задоволення первісного позову. Таке право надане відповідачу КАС України і доводи податкового органу щодо безпідставного прийняття судом першої інстанції зустрічного позову не приймаються до уваги. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 1340/5767/18 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржене в касаційному порядку лише з підстав та у випадках, передбачених пунктом частиною четвертою статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24.02.2023