Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/8772/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/8772/23 пров. № А/857/14420/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Луцьку суддею Костюкевичем С. Ф.) у справі № 140/8772/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : У травні 2023 року Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просило стягнути з Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» (далі ДП «Дирекція по будівництву об`єктів», відповідач) податковий борг у сумі 2 087 863,04 грн. В обґрунтування позову зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань, який добровільно не погашений. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ДП «Дирекція по будівництву об`єктів», вважаючи, що воно є незаконним, необґрунтованим, постановлене при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а тому просило скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не було здійснено аналіз податкової вимоги форми ,,Ю № 192-17 від 23.01.2017 та не було встановлено складові суми, які увійшли до її складу та чи не відбувається в цьому випадку притягнення двічі до відповідальності підприємство за одне й те саме порушення. При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним. Також зазначає, що суд не здійснив аналіз чи наявний був в 2019 - 2023 роках податковий борг, яку суму коштів сплатило підприємство в цей період часу. Крім того, суд не здійснив аналіз податкових повідомлень-рішень від 25.03.2019, від 17.07.2019, від 15.08.2019, від 25.09.2019, 29.10.2019, від 20.11.2019, від 18.02.2019, від 18.02.2020, від 26.05.2020 та не спростовує, що в зв`язку із затримкою сплати грошових зобов`язань по податковій вимозі форми «Ю» від 23.01.2017 № 192-17 Позивачем були застосовані штрафні санкції. При цьому, судом не було перевірено чи станом на день винесення рішення на рахунках підприємства наявні грошові кошти, які передані йому в користування, довірче управління. ГУ ДПС у Волинській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що з метою погашення податкового боргу Державному підприємству «Дирекція по будівництву об`єктів» була сформована та надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога № 192-17 від 23.01.2017, яка платником не оскаржувалася; на момент подання позову за відповідачем рахується узгоджений податковий борг по ППР, які не оскаржувалися; ГУ ДПС у Волинській області повністю дотримано процедуру стягнення податкового боргу яка передувала зверненню до суду з позовом; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» подані додаткові пояснення по суті апеляційних вимог. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» зареєстроване як юридична особа 19.03.1992 та перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Волинській області з 14.05.2021, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У довідці ГУ ДПС у Волинській області про наявність заборгованості по платежах до бюджету, розрахунку сум податкового боргу, витягу з ІС "Податковий блок" вказано про наявність у відповідача станом на 25.04.2023 податкового боргу в сумі 2 087 863,04 грн, зокрема, з податку з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, де 100 004,99 грн штрафна санкція та 1 987 858,05 грн пеня (а. с. 3, 4, 16 - 31). Так податковий борг з податку на прибуток підприємств виник з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності: 04.04.2019 - згідно ППР № 0028685312 від 25.03.2019, яким застосовано штрафні санкції на суму 10 004,99 грн; 28.07.2019 - згідно ППР № 0061145312 від 17.07.2019, яким застосовано штрафні санкції на суму 10 000,00 грн; 26.08.2019 - згідно ППР № 0067485312 від 15.08.2019, яким застосовано штрафні санкції на суму 10 000,00 грн; 05.10.2019 - згідно ППР № 0056325804 від 25.09.2019, яким застосовано штрафні санкції на суму 10 000,00 грн; 08.11.2019 - згідно ППР № 0067255804 від 29.10.2019, яким застосовано штрафні санкції на суму 10 000,00 грн; 30.11.2019 - згідно ППР № 0080875804 від 20.11.2019, яким застосовано штрафні санкції на суму 10 000,00 грн; 28.02.2020 - згідно ППР № 0012155804 від 18.02.2020, яким застосовано штрафні санкції на суму 20 000,00 грн; 05.06.2020 - згідно ППР № 0036265804 від 26.05.2020, яким застосовано штрафні санкції на суму 20 000,00 грн. Крім того, відповідно до ст. 129 ПКУ платнику нараховано пеню в сумі 1 987 858,05 грн. Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає до стягнення становить: 2 087 863,04 грн. Оскільки податковий борг відповідача не був погашений у добровільному порядку, позивач просив стягнути такий у судовому порядку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначене відповідачу податкове зобов`язання у сумі 2 087 863,04 грн є узгодженим та не сплачене ним у встановлений строк, щодо його розміру не подано відзиву на позов, як і не надано доказів погашення боргу, то суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про стягнення з ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» податкового боргу в дохід Державного бюджету України. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з пп. е п. 176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом. За правилами п.5 6.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення № 0028685312 від 25.03.2019, №0061145312 від 17.07.2019, № 0067485312 від 15.08.2019, № 0056325804 від 25,09.2019, № 0067255804 від 29.10.2019, № 0080875804 від 20.11.2019, № 0012155804 від 18.02.2020, № 0036265804 від 26.05.2020, якими ДП Дирекція по будівництву об`єктів були визначені грошові зобов`язання, були отримані наручно головним бухгалтером підприємства ОСОБА_1 . Згідно пункту 58.3 статті 58 ПК України (у редакції на час винесення податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків у розумінні пункту 45.1 статті 45 ПК України. Водночас ДП Дирекція по будівництву об`єктів податкові зобов`язання, у строк, визначений підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, не сплачено; податкові повідомлення-рішення не оскаржено. Тому таке зобов`язання набуло статусу податкового боргу. Отже, суд першої інстанції вірно вважав суми грошових зобов`язань відповідача станом на подання позову та ухвалення рішення судом першої інстанції є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, а тому визнаються сумою податкового боргу у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Відповідно до пункту 6 глави 2 розділу ІІІ Порядку № 5 у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу II Кодексу та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП. При цьому суд зауважує, що відповідач не оскаржив нарахування пені та не спростував проведений розрахунок пені. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Процедура стягнення податкового боргу врегульована статтею 95 ПК України. Як визначено пунктом 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України обумовлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Отже, зверненню контролюючого органу до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів для погашення податкового боргу має передувати надіслання податкової вимоги про сплату боргу. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України обумовлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податковим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 23.01.2017 Ф № 192-17 про сплату податкового боргу, яка була отримана платником податків 31.01.2017, що власне не заперечується останнім (а. с. 5). Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податного боргу, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу такого платника змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.2. статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Щодо наведених відповідачем аргументів, які базуються на твердженні про відсутність підстав для визначення податкового зобов`язання, суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 813/2092/15 (адміністративне провадження № К/9901/25842/18), який враховується судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Відтак, з урахуванням викладених законодавчих приписів дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов`язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення. Враховуючи викладену правову позицію Верховного Суду, суд відхиляє доводи, наведені в апеляційній скарзі, та не надає оцінку таким доводам, оскільки вони можуть бути підставою для оскарження податкових повідомлень-рішень в окремому провадженні, що перебуває поза межами предмету доказування в даній справі. Станом на день подання позову та дати розгляду справи судом першої інстанції податкові повідомлення-рішення від № 0028685312 від 25.03.2019, №0061145312 від 17.07.2019, № 0067485312 від 15.08.2019, № 0056325804 від 25,09.2019, № 0067255804 від 29.10.2019, № 0080875804 від 20.11.2019, № 0012155804 від 18.02.2020, № 0036265804 від 26.05.2020 у встановленому порядку не оскаржені та не скасовані. На основі наведеного, апеляційний суд вважає, що позивач мав правові підстави для звернення до суду із цим позовом, тому суд першої інстанції вірно його задовольнив. Щодо строку звернення до суду з позовом, то апеляційний суд зазначає таке. Строк давності для стягнення податкового боргу, визначений пунктом 102.4 статті 102 ПУ України, у випадку, коли сума податкового боргу перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжений відповідно до законодавства та триває по сьогодні. Також, абзацом 11 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СOVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Постановою Кабінету міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 дію карантину через СOVID-19 в остання продовжено до 30 червня 2023 року, після чого він закінчився. Отже, станом на дату подання адміністративного позову зупинено строки давності визначені нормами Податковим кодексом України, в тому числі і строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, що визначений ст. 102 Податкового кодексу України. Звідси слідує, що немає підстав вважати, що податковий борг, який виник у відповідача та який хоче стягнути з нього позивач є безнадійним. Відповідно до приписів частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Невід`ємною умовою встановлення істини у справі є внутрішнє переконання судді, засноване на дослідженні доказів: безпосередньому - шляхом особистого дослідження доказів; всебічному - через оцінку всіх належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів у справі; повному - через оцінку потрібного та достатнього кількісного виміру доказів із метою формулювання однозначної позиції про обставини, які підлягають встановленню при розгляді та вирішенні адміністративної справи; об`єктивному - шляхом неупередженої, безсторонньої оцінки доказів у справі. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 140/8772/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин