Постанова 4855 № 640/6076/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6076/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаль М.І. За участю секретаря: Ткаченка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, суддя Шейко Т.І., у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест" про стягнення податкового боргу,- У С Т А Н О В И В: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест", в якому просило стягнути кошти з платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у сумі 88673,32 грн. Позовні вимоги обґрунтувано тим, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачем не виконано обов`язок щодо сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, у зв`язку з чим виник податковий борг. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАЖІО ІНВЕСТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАЖІО ІНВЕСТ" та призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження 06 жовтня 2020 року. Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні для надання сторонами додаткових пояснень у справі та об`єктивного встановлення всіх обставин даної справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАЖІО ІНВЕСТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі №640/6076/20 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні 06 жовтня 2020 року о 10 год. 30 хв. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест" перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України та є платником податків за основним місцем обліку. Станом на день звернення до суду за Товариством з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест" обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 1258,33 грн та податку на прибуток підприємств в сумі 87 414,99 грн, що загалом складає 88673,32 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань та згідно прийнятого податкового повідомлення-рішення №0343910405 від 03 грудня 2019 року. Позивач, вважаючи, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені суми грошового зобов`язання для стягнення суми податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест", у відповідності до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). За змістом пп.14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі. Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі. Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений. Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції контролюючий орган надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест" податкову вимогу форми "Ю" №61-25 від 05 січня 2015 року, яка була отримана відповідачем 28.01.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 9) та не оспорювалось представником відповідача в ході апеляційного розгляду справи. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ні податкова вимога, ні податкове повідомлення-рішення від 3 грудня 2019 року відповідачем не оскаржувались. Із пояснень представника позивача убачається, що сума боргу 87 414,99 грн нарахована самостійно платником податку за рік відповідно до податкової декларації з податку на при буток підприємства за 2016 рік від 27.02.2017 року. Термін сплати відповідачем зазначено 11.03.2017 року. Зазначена обставина підтверджується доданим до справи детальним розрахунком податкового боргу (а.с.7). Представник відповідача не спростував зазначену обставину в ході апеляційного розгляду справи. Щодо доводів відповідача про те, що податкова вимога стосується податку на додану вартість так само як і податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 року, а не на прибуток, то вони є помилковими. Як встановлено судовою колегією та дана обставина підтверджується матерілами справи, борг утворився із самостійно узгодженої суми податку на прибуток за 2016 рік, визначеної підприємством, що становить 87 414,99 грн та із суми 1258,33 грн відповідно до ППР від 03.12.2019 року, винесеного на підставі камеральної перевірки, проведеної податковим органом та стосується несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних. Зазначена відповідачем сума боргу з ПДВ у розмірі 22 831 грн дійсно існувала та рахувалась за відповідачем, про що свідчить витяг з інтегрованої картки платника податку, проте вона стосується іншої податкової вимоги, що була винесена у 2015 році і до даного боргу не включалась. Так, із витягу з інтегрованої картки вбачається, що борг у сумі 1 258, 33 грн виник на підставі ППР від 02.12.2019 року. Сума боргу у розмірі 22 831 грн існувала станом на 31.12.2019 року. Безпідставними є доводи відповідача і щодо пропуску строку для звернення до суду з даним позовом. Пунктом 14.1.175 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Пунктом 14.1.153 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Положеннями статті 59 ПК України установлено, що в разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Отже, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначенічинним законодавством України, визнається сумою податкового боргу платника податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Із матеріалів справи убачається, що термін сплати самостійно узгодженої позивачем суми податку настає 11.03.2017 року. З даним позовом до суду позивач звернувся 11.03.2020 року, що убачається із штапму поштового відділення на конверті (а.с.30). Таким чином, податковий орган звернувся до суду з даним позовом у межах строків позовної давності. Щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення боргу за податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість, у сумі 1 258,33 грн, то в даному випадку строк звернення позивачем також порушено не було. З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у сумі 88 673,32 грн. Також колегія суддів враховує, що ні податкової вимоги, ні податкового повідомлення-рішення відповідач у встановленому законом порядку не оскаржив та зміг в ході апеляційного розгляду справи пояснити причину такого не оскарження. За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування не має. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо Інвест" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 19 жовтня 2020 року.