Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1340/5767/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 1340/5767/18 пров. № А/857/3046/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Рибачука А.В., представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом Іванейко Я.Я., представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом Єсіпова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 1340/5767/18 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» до Головного управління ДПС у Львівській області про зобов`язання до вчинення дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Крутько О.В. в м. Львові Львівської області 17.01.2023 о 12:13 год., повний текст судового рішення складено 20.01.2023), - ВСТАНОВИВ: Головне управління ДФС у Львівській області (далі також позивач за первісним позовом, ГУ ДФС у Львівській області) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» (далі - також відповідач за первісним позовом, ТОВ «TFC GROUP», Товариство), в якому просило стягнути з ТОВ «TFC GROUP» грошові кошти у розмірі 204805,93 грн, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, позов задоволено повністю, стягнуто в дохід державного бюджету кошти з рахунків ТОВ «TFC GROUP» в сумі 204805 грн. 93 коп., які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, що обслуговують такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Постановою Верховного Суду від 25.02.2020 у цій справі касаційну скаргу ТОВ «TFC GROUP» задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року скасовано. Справу № 1340/5767/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Після повернення даної справи на новий розгляд ТОВ «TFC GROUP» звернулось до суду з зустрічним позовом, у якому заявлено наступні зустрічні позовні вимоги: зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (далі також відповідач за зустрічним позовом, ГУ ДПС у Львівській області) провести списання безнадійного податкового боргу ТОВ «TFC GROUP» (далі також позивач за зустрічним позовом) у сумі 204805,93 грн; зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 204805,93 грн. 14.07.2022 року суд першої інстанції замінив позивача за первісним позовом ГУ ДФС у Львівській області на правонаступника ГУ ДПС у львівській області. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у задоволенні первісного позову ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «TFC GROUP» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках відмовлено. Зустрічний адміністративний позов ТОВ «TFC GROUP» задоволено повністю. Зобов`язано ГУ ДПС у Львівській області провести списання безнадійного податкового боргу ТОВ «TFC GROUP» у сумі 204805,93 грн. Зобов`язано ГУ ДПС у Львівській області здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 204805,93 грн. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року заяву представника ТОВ «TFC GROUP» про відшкодування витрат на правову допомогу та повернення суми сплаченого судового збору задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь ТОВ «TFC GROUP» 15000 гривень витрат на правову допомогу. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь ТОВ «TFC GROUP» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4608,14 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь ТОВ «TFC GROUP» сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 6144,18 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Львівській області, яке покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що предмет спору в даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Додаткове рішення також оскаржило ТОВ «TFC GROUP», яке покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року в частині відмовлених вимог заяви скасувати та ухвалити нове, яким заяву відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що у додатковому рішенні не зазначено з посиланням на наявні у справі докази, у чому конкретно полягає необґрунтованість та завищена у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатським бюро послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатським бюро часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. В судовому засіданні представники учасників справи наполягали на задоволенні своєї апеляційної скарги, проти задоволення апеляційної скарги іншого учасника заперечували. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частина 7 статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Апеляційним судом встановлено, що професійна правнича допомога ТОВ «TFC GROUP» надавалась адвокатським бюро «Єсіпов і партнери» в особі адвоката Єсіпова Ігоря Анатолійовича на підставі договору № 26-03/20 про надання професійної правничої допомоги від 26.03.2020. Відповідно до умов пункту 4 Договору про надання професійної правничої допомоги № 26-03/20 від 26.03.2020 та пункту 2 Додатку № 1 від 26.03.2020 до цього Договору, його сторони за результатами розгляду справи № 1340/5767/18 підписали 16.12.2022 Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1, ТОВ «TFC GROUP» отримало на виконання умов договору про правову допомогу ряд послуг на загальну суму 66820 грн. у тому числі: за роботи, пов`язані з розглядом первісного позову - 20480,59 грн. (10% від ціни позову), за роботи, пов`язані з розглядом зустрічного позову - 20100,00 грн. (3 МЗП на момент вирішення справи), 12844,18 грн. додаткової винагороди (гонорару успіху), у тому числі за позитивне для товариства вирішення первісного позову - 6144,18 грн. (3% від ціни позову) та за позитивне вирішення його зустрічного позову - 6700,00 грн. (1 МЗП на момент вирішення справи); послуги (роботи) адвоката, пов`язані з переглядом в апеляційному порядку ухвали суду від 20.05.2020 про повернення зустрічного позову, вартість яких становить 13400,00 грн. (2 МЗП на момент вирішення справи). Представником ГУ ДПС у Львівській області подано заперечення на заяву представника ТОВ «TFC GROUP» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та про стягнення витрат на правову допомогу. Зокрема зазначив, що предмет спору в даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. При визначенні суми відшкодування колегія суддів виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналізуючи надані послуги, апеляційний суд зазначає, що визначена адвокатським бюро сума понесених Товариством витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи № 1340/5767/18 не є належним чином обґрунтованою та завищена у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатським бюро часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. На думку апеляційного суду дана справа не є складною ні з точки зору збору доказів для встановлення обставин, ні з точки зору правового обґрунтування. Відтак, заявлений розмір відшкодування наданої правничої допомоги є явно завищений. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 1340/5767/18 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав та у випадках, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24.02.2023