Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/26144/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26144/20 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2022 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - В С Т А Н О В И В: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: - прийняти рішення на користь ГУ ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти платника податків ОСОБА_1 з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки у розмірі 501 926,61 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2022 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах ДПС, є платником податків за основним місцем обліку. Відповідно до відомостей з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальної служби України станом на момент виникнення заборгованості адресою реєстрації відповідача зазначено: АДРЕСА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення позивачем до суду з даним позовом за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 501 926, 61 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі контрольно-перевірочної роботи та винесених на цих підставах податкових повідомлень-рішень, а також на підставі самостійно-задекларованих зобов`язань платника податків, але не сплачених у строки відповідно до чинного законодавства. Несплата відповідачем у встановлений законом строк вказаного податкового боргу зумовила позивача на звернення до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом,. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи факт наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу перед бюджетом у сумі 501 926, 61 грн. підлягають задоволенню. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки сума грошового зобов`язання, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування була сплачена, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити. Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За приписами підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). За приписами п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. За приписами п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Положеннями пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до пп. 14.1.175 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі № 802/1049/17-а. Враховуючи, що сума податкових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу. З матеріалів справи убачається, що податковим органом на підставі статті 59 ПК України винесено податкову вимогу від 17.06.2020 № 53627-10 на суму 502 266,61 грн., докази оскарження якої відсутні в матеріалах справи. Таким чином, оскільки податкова вимога від 17.06.2020 № 53627-10 не відкликана та не скасована, є належною і достатньою передумовою для звернення контролюючого органу за стягненням податкового боргу, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 ПК України. Таким чином, сума податкових зобов`язань станом на момент звернення до суду із даним позовом фактично була узгодженою та набула статусу податкового боргу. В той же час, в листі від 14.07.2022 № 42992/6/26-15-13-01-06, у відповідь на адвокатський запит № 07/07 від 07.07.2022, ГУ ДПС у м. Києва повідомило, що станом на 14.07.2022 у ОСОБА_1 за даними інтегрованих карток платника податків заборгованостей по сплаті податків та інших обов`язкових платежів не обліковується, а тому, на момент розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та винесення судом апеляційної інстанції даного рішення, спірна сума не може вважатися податковим боргом. Також, колегія суддів звертає увагу, що сплата податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, підтверджується долученими до апеляційної скарги квитанціями від 14.11.2018. При цьому, вказане свідчить, що оплата вказаного вище податку здійснювалась до звернення ГУ ДПС у м. Києва з даним позовом про стягнення заборгованості. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу перед бюджетом у сумі 501 926,61 грн., у зв`язку із чим у задоволені позову слід відмовити. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З наявної в матеріалах справи квитанції-ID від 05.07.2022 № 9470-4546-0810-5424 вбачається, що відповідачем сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 11 292 00 грн., які слід стягнути з позивача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2022 - скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 11 292 00 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.