Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9024/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9024/20 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2020 року, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати постанови № 195227, № 195228, № 195229, № 195230, № 195231, № 195232, № 195233, № 195234, № 195235, № 195236, № 195237, № 195238, № 195239, № 195240, № 195241, № 195242, № 195243, № 195244, № 195245, № 195246, № 195247, № 195248, № 195249, № 195250, № 195251, № 195252, № 195253, № 195254, № 195255 від 06.04.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було виконано обов`язок щодо направлення повідомлення позивачу про дату розгляду справи 24.03.2020 року, яке було направлено 18.03.2020 року, водночас, отримано товариством 25.03.2020 року, тобто, на наступний день після розгляду справи про правопорушення, що, дійсно, вказує на те, що відповідачем не було дотримано приписів Порядку № 1567 та Інструкції № 254, щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило ТОВ «Експресс-Гранс» законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення, крім того, будь-яких дій, спрямованих на зчитування інформації про режим праці та відпочинку працівниками Укртрансбезпеки вчинено не було, в той час як під час спілкування з працівниками Укртрансбезпеки у Львівській області посадові особи контролюючого органу не прийняли до уваги пояснення водія, щодо наявності в нього картки водія з інформацією про режим праці та відпочинок, але відсутність в нього технічної можливості роздрукувати дані з тахографу. Колегія суддів, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2020 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» (надалі - позивач/ ТОВ «Експресс-Транс») від Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач/Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки) надійшов лист № 30761/18/24-20 від 07.04.2020, яким позивачу було надіслано копії постанов про застосування фінансової санкції від 06.04.2020 року № 195227, № 195228, № 195229, № 195230, № 195231, № 195232, № 195233, № 195234, № 195235, № 195236, № 195237, № 195238, № 195239, № 195240, № 195241, № 195242, № 195243, № 195244, № 195245, № 195246, № 195247, № 195248, № 195249, № 195250, № 195251, № 195252, № 195253, № 195254, № 195255, від 06.04.2020 року (29 постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу). Оскаржувані постанови прийняті на підставі акта № 201706 від 26.02.2020 р., що складений працівниками управління Укртрансбезпеки у Львівській області, за наслідками перевірки транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу та за кермом якого перебував працівник Позивача ОСОБА_1 . Так, адміністративно-господарські штрафи, в оскаржуваних постановах, застосовано за порушення передбачене абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виявилось непредставленні обліку підтвердження щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія за поточний день (26.02.2020) та попередні 28 днів. Вважаючи винесені постанови про застосування фінансових санкцій протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ). За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту. За приписами п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до норм частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Водночас, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). З огляду на п.п. 1 п. 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Підпунктами 2, 19, 29 п. 5 відповідного Положення, визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. Абзацом 1 п. 8 Положення № 103, визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Отже, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування. Відповідно до приписів ст. 5 Закону України "Про автомобільний транспорт", основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567). Так, даний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. Відповідно до змісту п. п. 2, 3 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. За приписами п. 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Відповідно до норм абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; Пунктом 15 Положення № 1567, передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Відповідно до п. 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до п. 24 Порядку № 1567, акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п. 25 Порядку № 1567). Відповідно до п. п. 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Відповідно до п. 29 Порядку № 1567, копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз. 2 п. 29 Порядку № 1567). Так, відповідно до матеріалів справи, 25 березня 2020 року (підтверджується витягом з офіційного сайту «Укрпошта»), до ТОВ «Експресс-Транс» від Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, надійшов лист про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту 201706, яке відбулося 24 березня 2020 року з 09:30 до 17:00 год, в приміщенні Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за адресою: м. Київ, пр-т Науки

57. Тобто, матеріалами справи підтверджується обставина того, що позивач отримав повідомлення про розгляд справи на наступний день після розгляду справи, адже лист про розгляд справи надійшов до ТОВ «Експресс-Транс» лише 25 березня 2020 року. Позивачем наголошено, що оскільки уповноважена особа ТОВ «Експресс-Транс» не була обізнана про розгляд зазначеного акту № 201706 24 березня 2020 року, то, відповідно, і була позбавлена законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення. Втім, апелянт, заперечуючи проти наведених доводів сторони позивача, вказує на те, що зі списку рекомендованих листів № 1801 вбачається, що виклик на розгляд справи позивачу було направлено 18.03.2020 року, що в повній мірі відповідає вимогам та строкам такого роду листування. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем було виконано обов`язок щодо направлення повідомлення позивачу про дату розгляду справи 24.03.2020 року, яке було направлено 18.03.2020 року, водночас, отримано товариством 25.03.2020 року, тобто, на наступний день після розгляду справи про правопорушення, що, дійсно, вказує на те, що відповідачем не було дотримано приписів Порядку № 1567 та Інструкції № 254, щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило ТОВ "Експресс-Гранс" законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення. Відповідач мав пересвідчитись перед розгляду справи про правопорушення, чи повідомлена (обізнана) особа, щодо якої здійснюється розгляд, про дату та час розгляду такої справи, адже, у протилежному випадку, нівелюється сама суть визначення обов`язку повідомляти особу про дату та час розгляду справи про застосування адміністративно-господарських санкцій. Також, як вірно наголошено судом першої інстанції, у межах спірних правовідносин не встановлено пасивної поведінки позивача щодо отримання повідомлення, яке надійшло від відповідача, а надходження такого листа лише 25.03.2020 року, тобто вже після розгляду справи, зумовлено лише графіком та тривалістю доставки відправлення поштовим оператором, а не пасивною поведінкою/ухиленням товариства від отримання листа. Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.01.2019 року по справі №826/1632/17. Щодо доводів позивача про те, що товариство надало б роздруківку про режим праці та відпочинку водія до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час розгляду справи 24.03.2020 року, однак через невчасне повідомлення про розгляд справи, було позбавлене такої можливості, колегія суддів зазначає, що до позовної заяви товариством надано роздруківки про режим праці та відпочинку водія ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), які роздруковані 15.04.2020 року та містять інформацію про графік праці та відпочинку водія з 01.01.2020 року по 29.02.2020 року, чим спростовується висновок відповідача, який і покладено в основу прийнятих постанов, про непредставлення обліку підтвердження щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія за поточний день (26.02.2020) та попередні 28 днів. Доказів зворотнього матеріали справи не містять, та відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано. Як наголошено апелянтом, ч.7 ст. 53 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи. У свою чергу, п. 3.3 Інструкції № 385 від 24.05.2010 року передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Тобто вказаними нормами Інструкції передбачено, зокрема альтернативні можливості наявності відповідних документів: заповнені карти, або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа. Натомість, будь-яких дій, спрямованих на зчитування інформації про режим праці та відпочинку працівниками Укртрансбезпеки вчинено не було, відповідачем не спростовано належними доказами пояснення водія, щодо наявності в нього картки водія з інформацією про режим праці та відпочинок, але відсутність в нього технічної можливості роздрукувати дані з тахографу. Тобто, будь-якого порушення, що зазначеного в акті № 201706, що виражалось у відсутності реєстраційних листків режимів праці та відпочинку, з боку водія ТОВ «Експресс- Транс» не було, оскільки водій мав при собі картку водія, проте не мав можливості роздрукувати з неї дані, через відсутність паперу в тахографі. Відповідач мав можливість перевірити справність роботи тахографа та вчинити дії по зчитуванню з нього інформації без роздруківки. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Л.Т.Черпіцька Повний текст виготовлено 21 лютого 2022 року.