Постанова 4824 № 359/12739/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 359/12739/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2623/2023Головуючий у суді першої інстанції - Чирка С.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 лютого 2023 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Невідома Т.О., Соколова В.В., секретар Ольшевська Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2022 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, у якій просила встановити факт постійного її проживання разом з матір`ю, ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 на день її смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свою заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . У день її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить: житловий будинок АДРЕСА_1 . У процесі судового розгляду позовної заяви про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивачу стало відомо, що її мати, ОСОБА_3 , 13.02.2001 склала заповіт, яким все своє майно заповідала своїй доньці, її сестрі - ОСОБА_1 . Однак, незважаючи на наявність заповіту, вона має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки, на момент відкриття спадщини після смерті матері, вона вже досягла пенсійного віку, тобто, була непрацездатною. Також ОСОБА_2 зазначила, що вона постійно проживала разом з матір`ю протягом останніх трьох років до дня її смерті, але не була зареєстрована з нею за однією адресою, тому у лютому 2020 року вона звернулася до приватного нотаріуса Сидоренко Ю.В. з наміром подати заяву про прийняття спадщини. Однак, таку заяву нотаріус у неї не прийняла, у зв`язку з тим, що свідоцтво про смерть матері, а також всі інші документи, які їй належали, забрала відповідачка і сказала, що все майно мама оформила на себе. Для підтвердження родинних відносин, а саме того факту, що вона є донькою спадкодавиці, вона надала нотаріусу копію свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження. Між поданими документами для встановлення родинних відносин із спадкодавицею та відомостями Державного реєстру актів цивільного стану нотаріусом було встановлено розбіжності у прізвищі, а саме: у свідоцтві про народження заявниці прізвище матері зазначено « ОСОБА_4 », натомість у актовому записі про смерть від 03.01.2020 № 10, складеного Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного етапу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначено прізвище « ОСОБА_5 ». Тому нотаріус рекомендувала їй звернутися до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для встановлення причини розбіжностей. Через тривалий розгляд заяви Бориспільським міськрайонним відділом ДРАЦС вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини. Коли позивачу стало відомо про місце заведення спадкової справи, вона звернулася до Українського бюро лінгвістичних експертиз і отримала експертний висновок №056/1278-т-2 від 15.07.2020, згідно з яким розбіжності в українських записах прізвищ виникли через неврахування їх походження, під впливом російської вимови прізвищ або під графічним впливом записів російською мовою. Експерт кандидат філологічних наук ОСОБА_6 , дослідивши подані свідоцтво про народження заявниці, свідоцтво про її одруження, а також копію паспорта ОСОБА_3 , дійшов до висновку, що попри розбіжності в документах, прізвища « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_5 » є ідентичними. Після отримання відмови у внесенні змін до актових записів, вона звернулася до приватного нотаріуса Козій А.В. з наміром подати заяву про прийняття спадщини, але, оскільки, строк на подання такої заяви закінчився 27.06.2020, приватний нотаріус роз`яснила про необхідність звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.08.2021 у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини їй було відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2021 рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.08.2021 залишено без змін. Щодо обставин справи ОСОБА_2 зазначає, що, незважаючи на те, що, згідно з довідкою Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області №2-16/02/245 від 20.02.2020 разом зі спадкодавицею була зареєстрована лише ОСОБА_1 , з 2003 року по теперішній час в ньому також без реєстрації проживає сім`я доньки позивача - ОСОБА_8 : чоловік ОСОБА_9 та син ОСОБА_10 . За весь період проживання вони підтримують домоволодіння в належному стані, перекрили покрівлю в будинку, зробили капітальний ремонт у двох кімнатах будинку, які їм виділила за життя ОСОБА_3 у користування, а також в коридорі та веранді, замінили вікна на металопластикові, добудували прибудову до веранди, побудували альтанку, гараж, літній душ, туалет, зробили огорожу, пробурили свердловину та облаштували бетонні доріжки в дворі. ОСОБА_1 жодних витрат на ремонт будинку та будівництво надвірних споруд не понесла. Комунальні послуги протягом останніх восьми років сплачувалися порівну покійною ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Після смерті ОСОБА_3 всі комунальні послуги сплачує ОСОБА_9 . У 2017 році позивач переїхала на постійне проживання до своєї матері, ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона потребувала постійного стороннього догляду через повну сліпоту, яка настала у 2012 році. Вона готувала їй їсти, прала, здійснювала санітарно-гігієнічний догляд, а також займалася домашнім господарством. До 2017 року за ОСОБА_3 доглядала її донька ОСОБА_8 . Оскільки у червні 2017 року її донька на тривалий період часу виїхала на роботу до Польщі, вона попросила її переїхати до них в будинок, щоб одночасно доглядати і стареньку безпорадну матір, і допомагати по господарству її чоловіку та у догляді за малолітнім сином. Таким чином, ОСОБА_2 зазначає, що вона фактично проживала разом зі спадкодавицею у спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 2017 року по день її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також залишилася проживати там по теперішній час. Організацією поховання ОСОБА_3 позивач займалася разом з донькою та зятем, хоча фінансову допомогу на її поховання отримала ОСОБА_1 , оскільки у неї було свідоцтво про смерть матері. Хоча позивач постійно проживала на момент відкриття спадщини разом зі матір`ю, однак, у її паспорті стоїть відмітка про те, що вона зареєстрована за адресою, яка є відмінною від місця проживання померлої: АДРЕСА_2 . Ця обставина є перешкодою для оформлення її спадкових прав в нотаріальному порядку, у зв`язку з тим, що заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори вона не встигла подати, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав (а.с. 1-7). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2022 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживала разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 на день її смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 121-124). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що на момент смерті матері, ОСОБА_3 , що сталася 27.12.2019, ОСОБА_2 була офіційно зареєстрована за адресою відмінною ніж місце реєстрації спадкодавця, тому не було підстав для задоволення позову (а.с. 129-134). 18.01.2023 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі стверджує, що ОСОБА_2 не проживала постійно разом з матір`ю протягом останніх трьох років до дня її смерті, однак, на підтвердження зазначених обставин, нею не надано жодних доказів, що передбачено ст. 81 ЦПК України, та не долучено до матеріалів справи доказі, які на її думку не були досліджені судом, та спростовують встановлені обставини. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_12 заперечувала проти поданої апеляційної скарги та просила її відхилити. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керуючись ст. 1241 ЦК України, дійшов висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини знайшов своє підтвердження в суді, а тому подана заява підлягає задоволенню в повному обсязі. Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 . В графі мати зазначена ОСОБА_3 (а.с.17). ОСОБА_14 та ОСОБА_13 20.10.1979 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище у подружжя ОСОБА_15 . Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 виданого 20.10.1979 (а.с.18). З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 91 року у с.Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області (а.с.14). 13.02.2001 ОСОБА_3 склала заповіт як особисте розпорядження на випадок свої смерті, посвідчений Багаліка Н.І., секретарем Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за №06. На підставі якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, заповіла дочці ОСОБА_1 (а.с.20). Після смерті ОСОБА_3 відповідач звернулася із заявою про відкриття спадкової справи за заповітом до приватного нотаріуса Козій А.В. Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. відкрито спадкову справу № 3/2020, після померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. До складу спадщини, відкритої за спадкодавцем ОСОБА_3 , входить житловий будинок під АДРЕСА_1 , що визнається та не заперечується сторонами у справі. З листа приватного нотаріуса Козій А.В. №68/01-16 від 22.07.2022, вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки остання в нотаріальну контору в установлений законом строк не подала відповідну заяву, а також на момент смерті матері не була зареєстрована за адресою померлої. Заявниця ОСОБА_2 є пенсіонером за віком. Дана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_4 від 02.04.2014 (а.с.13). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.08.2021, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2021, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовлено (а.с. 35-37, 38-41). Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі ст. 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Згідно з частинами 1 - 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач намагається довести в судовому порядку факт її спільного проживання зі спадкодавицею ОСОБА_3 на момент її смерті. Разом з тим, раніше ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, зверталась до суду з позовом про надання додаткового строку на прийняття спадщини, чим визнала факт не проживання зі спадкодавицею на момент її смерті за однією адресою, і неможливість застосування до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Також, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки у справах позовного провадження окрім встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею на момент її смерті, повинні бути заявлені вимоги матеріально-правового характеру про визнання права на обов`язкову частку у спадщині. У спадковій справі є чинний заповіт від 13.02.2001, складений ОСОБА_3 на ім`я своєї доньки ОСОБА_1 і, у разі заперечень ОСОБА_1 проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку, то сторони вправі звернутися із позовом до суду, відповідачем у якому буде інший спадкоємець ОСОБА_1 . За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що факт постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини знайшов своє підтвердження в суді є передчасними, оскільки матеріалами справи не зазначені обставини не підтверджено. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст складено 16 лютого 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Т.О. Невідома В.В. Соколова